Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (0 голосів)
1 1 1 1 1 (2 голосів)

(Оповідання, написане в Кракові)

a drakon wisla

Давним–давно то було. За часів королівства у Кракові під високою і майже неприступною горою, яка охоронялася з усіх боків, навіть з берега ріки Вісли, у самому підніжжі жив Дракон. Він пожирав всяку скотину і навіть людей. Про це багато написано. Але знайшовся один сміливець, який вкоротив віку звірю-ненажері. І від нього майже нічого не залишилося. Аж тут раптом, над Віслою, між великим камінням появилося якесь чудовисько невизначеного походження, з пащі якого час від часу виривається полум’я. Дивувалися люди, але підходити до цього опудала усі боялися. І хто знає скільки б таке тривало, якби відважний моряк Марек разом зі своїми матросами Єжі і Сташеком не спробували вночі підкрастися ближче до прибережного чудовиська і випустити у нього кілька гумових стріл. Яким було їх здивування, коли побачили хлопці, що страхітливе опудало на це аж ніяк не реагує – тільки страшить і час від часу чихає вогняним полум’ям.

Відважилися матроси підійти ще ближче. Але очікуваної небезпеки ніхто не відчував і тоді вони всі разом буквально накинулися на невідомого інопланетянина й сіли йому навіть на шию, яка була теплою від вогняного чихання. Однак той навіть не пручався і нічого не казав.

Провернулися матроси у Краків й стали розповідати своїм рідним, близьким і знайомим про диво, яке сталося з ними і про те, що краківський Дракон зовсім не такий, і він уже не пожирає скотину і людей.

Не відразу повірили у ці оповідки краків'яни, особливо старші люди. Проте знайшлися й такі, що вирішили самі у цьому переконатися. Після роботи у вихідний, одягнувши захисний одяг і шоломи, озброївшись луками і стрілами, кілька дужих хлопців попрямували до Вавельського замку, під яким мешкав Дракон.

Усі вони дуже здивувалися, коли підійшли ближче до визначеного місця і навіть не відчули жодної небезпеки. Подумали, що Дракон задрімав, або просто не помітив їх.

Хлопці почали голосно кричати й співати, аби привернути до себе увагу. Та де там? Ні пари з вуст.

– А, може, він притворився і чатує на нас, а потім, коли підійдемо ближче, нападе і зіжре, що й кісточки не залишить…

– Ой, лишенько! – відізвася один з товаришів і продовжив:

–Таке насправді може бути. І він запропонував не чіпати загадкову істоту, а повертатися з миром додому, поки живі.

Діватися було нікуди. Розвернулися хлопці і почимчикували знаною стежиною від Вавельського замку додому.

Ще багато часу пройшло з тієї пори. Мало було охочих випробовувати долю. Мандівники, охочі до гострих відчуттів, обходили десятою дорогою це небезпечне місце.

Тут раптом сталося диво. Маленька дівчинка Матильда попросила свого татка Богуся і маму Катежину у наступну неділю подивитися на Дракона, що живе на березі ріки Вісла. Матильда так просила батьків і переконувала їх, що чула від знайомих про мирного Дракона, який не приносить ніякого лиха дорослим, а тим більше дітям.

–А ти справді про це знаєш?- розпитувала недовірливо у своєї донечки мама.

–Мамусю, я достеменно про це знаю, не хвилюйся, все буде добре. Хоча і вагалися батьки, але вирішили все на свої очі побачити і переконатися у тому, що краківський Дракон зовсім не такий, яким його малюють і лякають його образом людей. А, може, у такий спосіб недобрі люди перешкоджають туристам побачити такого звіра, сфотографуватися з ним чи зробити відео на пам'ять.

Рано-вранці швидко поснідавши батьки Матильди зібрали у невелику торбинку харчі, спортивний одяг, взяли фотоапарат і пішки від міської ратуші, біля якої жили поруч, через планти, дісталися до підніжжя Вавельської гори, де знайшов собі пристанище міфічний персонаж.

Ще здалеку Матильда побачила біля Дракона чимало дітей, які навіть залазили на нього, чіпляючись за його обвислі ноги і сиділи на шиї.

Куди тільки дівся страх дівчинки?! Вона хутко підбігла до дітей і разом з ними вмостилася на спині під замкового охоронця.

Дивилися і милувалися побаченою картиною Матильдині батьки,  самі собі не вірили, що таке могло статися.

Коли діти досхочу позабавлялися, Матильда з радості простягнула рученята і попросилася, аби батько поніс її на плечах. Таке вона часто робила. Але тепер дівчинка була найбільш щасливою від того, що побачила Дракона і палаючий вогонь з його пащеки. Про все це емоційно розповідала татусеві і матусі, яка йшла поруч.

Вислухав свою донечку батько й запитує у неї:

–А тебе, часом, не кусав Дракон?

–Ні, татусю, він такий лагідний і надзвичайно добрий до дітей. Тепер я усім про це розкажу, що у Кракові на березі Вісли живе тваринка, яка любить дітей, а вони її також.

Напевно з того часу у колишній королівській столиці й інших європейських країнах проводяться театралізовані видовища, фестивалі Дракона.

1 1 1 1 1 (1 голос)

 6 червня — свято Семена Дивногорця. Він походив з Малої Азії, замолоду посвятив себе Богу і став пустельником. Потім жив на горі у будці на високому стовпі. Помер 569 року. До нього (уже під кінець життя праведного старця) приходило на гору багато вірних, щоб послухати проповіді самітника, отримати слушні поради, корисні настанови.

За народними спостереженнями на Семена Дивногорця погода може бути дивною, непередбачуваною, мінливою... Відтак - далі літо буде розмаїте.

З прогностичних прикмет:

- На Дивногорця місяць у серпанку - до тривалої негоди.

- Захід сонця чистий - завтра буде ясно.

- Зозуля далі продовжує кувати - на тривалу теплу погоду.

- Негода на свято Семена Дивногорця - осінь буде непогідна.

- Яка погода в цей день (сонячна чи дощова) - так піде на осінь.

- Роса на Семена Дивногорця - на хороший врожай; мають вродити коноплі.

У селян цей день вважався останнім терміном висівати огірки.

1 1 1 1 1 (2 голосів)

 

3 червня — свято рівноапостольних Костянтина та Олени.

Вони прислужилися Церкві багатьма добрими справами. Зокрема Костянтин запровадив християнство як державну релігію у Візантії, хоча сам прийняв хрещення вже на смертному одрі. Олена віднайшла Хрест Господній, будувала храми.

Однак у народному побуті українців свято не набуло вагомого релігійного значення. Цього дня селяни висаджували пізні овочі, сіяли льон, адже вважалося, що після Костянтина та Олени вже не буде приморозків. (Утім, такий розпорядок аграрних робіт не став характерним для Півдня та Сходу України).

Все ж, всюди ретельно спостерігали яким буде день, бо так і «піде осінь»:

- На Олени сонячно - осінь буде золотою і сухою.

- Якщо у цей день падає дощ - на мокру осінь.

- Після Олени царює зелене (буйно розвивається вся рослинність).

- Від Олени - ранні роси, пізні вівси, довгі льони.

- Посієш льон на Олену - буде довгий льон.

- Ярицю і пізню пшеницю, льон, гречку сій після Олениного дня.

1 1 1 1 1 (1 голос)

 

До церковних свят, які не мають конкретних дат, належить Вознесіння Христове (цього року святкуємо 2 червня). Його відзначають на сороковий день після Великодня, Христового Воскресіння. Про нього докладно сказано у Євангелії від Луки. Це свято завжди припадає на четвер. Тому у народі кажуть: «Не прийде Вознесіння (Вшестя) у середу, а тільки у четвер». Релігійна сутність свята - Ісус Христос вознісся, зійшов на Небо.

За народними віруваннями (та й багатовіковими спостереженнями) на Вознесіння активно проростає зело (все зелене, тобто всі рослини) - у лісі, у полі, на лугах... Щоби не заважати його буйному росту, селяни у цей день не працювали, а лише молилися Творцеві світу. Насправді ж, Вознесіння належить до великих двонадесятих церковних християнських свят, тому у цей день важка фізична праця заборонена Церквою. Час потрібно приділити молитві.

Від Великодня до Вознесіння вітаються: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!». На саме Вознесіння у храмах виносять плащаницю і вже звучить вітання: «Слава Ісусу Христу! Навіки слава Богу нашому!».

У цей день господарі обходили свої поля з посівами, бо «на Вшестя жито має викинути колос». Дивилися, чи буде щедрим урожай. Якщо колоски мізерні - наберешся біди.

Молодь організовувала на околицях сіл різноманітні забави.

Між Вознесінням і Трійцею - десять днів. Це остання межа (час) посіву і садити городину.

Вважають:

- Якщо на Вознесіння гарна погода - на добрий врожай; мокро - на недорід.

1 1 1 1 1 (1 голос)

 

- Червень — усьому початок: і літу, і майбутньому врожаю, і майбутній осені.

- Червень — голосиста юність року.

- У перші два дні червня ідуть дощі - далі весь місяць буде сухий.

- Хмари сходяться з різних боків - буде гроза.

- Чайки багато купаються - бути негоді.

- Рано вночі випала роса - не буде ні грози, ні зливи.

- З туману - роса або дощ.

- У червні день, як рік.

- Червень сухим буває - у вулику мед прибуває.

- Бджоли метушаться - до негоди.

- Галки кричать - теплий дощ накликають.

- Блискавка сильна без хмар - на велику спеку.

- Вим'я у корови при вечірньому доїнні тепле - на тепло; холодне - на холод.

- Вихор повільно підіймається до верху і довго переміщується - погода буде ясна.

- Павук плете сітку - до засухи.

- Комарі у теплу погоду нестерпно тнуть - буде дощ.

- Після негоди буває добра погода.

 

Коментарі

Новеньке у блогах

Сповіщає Юліан

Тарас Лехман
26 червня 2022

 

4 липня вшановують Священомученика Юліана Тарсійського, який загинув за Християнську Віру 288...

Спекотний липень

Тарас Лехман
26 червня 2022

 

- Липень — найспекотніший місяць року і його перевал.

- Липень — літу маківка, року середина.

...

На вітрилах

Тарас Лехман
26 червня 2022

 

(Етюд)

Літній ранок. З-за обрію піднімається червоне сонце, додаючи щомиті землі світла, але...

Злий Онуфрій

Тарас Лехман
23 червня 2022

 

Літо вже у розпалі. Жаркі спекотні дні. Минув час літнього сонцестояння. Але ночі ще короткі,...

Заповітний день, який змінить світ

Андрій Фодор
22 червня 2022

То був не день, то була й не ніч. Не літо палило своїм гарячим знаменом і не зима кувала молотом...