11 травня – свято Мокія.
У розпалі аграрні роботи. Вже посадили частину городину, засіяли у святу землю насіння сільськогосподарських культур... Усе потребує вологи. Якщо не було дощу, то просили його у преподобного Мокія. (Зважали на певну спорідненість слів: Мокій – мокро - змочити, намочити...).
Марновірні люди навіть вдавалися до магічного дійства. У ніч на Мокія, якщо не падав дощ, зволожували у річці рядно і стелили його а грядці, аби таким чином викликати жаданий дощ. У Карпатах зверталися до мольфарів, які «уміли закликати дощ».
Добре, коли на Мокі випав хоч дрібний дощик, бо тоді дощитиме (нехай, навіть, з перервами) протягом сорока днів. Буде благодать для землі і рослинності. Посуха може спричинити голод.
У народі кажуть:
-Травневий дощ – золото з неба.
-У травні земля волога – не залишишся без хліба.
-Сім дощів у травні – подвійний врожай, вродить більше, ніж треба...
-На Мокія повний місяць – очікуй дощової погоди.
-Вдень було хмарно, але не випав дощ, тоді випаде вночі.
