31 липня вшановуємо преподобного Євдокима, праведного християнина з Малої Азії (територія колишньої Кападокії). Відомо, що він помер 843 року на 33 році життя. Багато допомагав убогим. Як військовий керманич, ніколи не кривдив підлеглих. Поховали його у Царгороді. Біля гробу Євдокима ставалися дива зцілення багатьох безнадійно хворих людей. (Звісно, через їхню щиру молитву і глибоку віру).
У церковній і народній традиціях цього християнського достойника вважають милосердним опікуном знедолених і беззахисних.
З дня Євдокима починає дозрівати ожина. Настає пора масового збирання білих грибів. Лелеки збираються у гурти, то ходять по полю, то кружляють у небі, готуючись віділтати у вирій.
Народні прикмети:
-Туман на Євдокима – гостри коси на овес.
-Дощ на Євдокима намочить отаву.
-У лісі пахне цвіллю – на вологу погоду.
-Стерня довго залишається вологою після ранкової роси – на дощ; потріскує під ногами – буде сухо.
-Риба млява, не клює – перед дощем.
