Автор: МАЛіЖ_Інформ. Богдан Унгорян м.Мукачево

20 серпня 2026

Перегляди: 32

24 серпня українці всього світу відзначають величне свято - День незалежності України. Кожен свідомий українець не уявляє свого життя без рідної домівки, родини, багатої української мови та традицій нашого народу. Ми усі хочемо жити у мирній країні, щасті і  спокою.

Особливе ставлення до нашої України у школярів, бо вони народилися уже у незалежній країні. Саме про це два публіцистичних твори юного прозаїка із Мукачева Богдана Унгоряна, який  у номінації «Публіцистика і журналістика» на  ХХІІІ Міжнародному фестивалі юних талантів «Рекітське сузір’я-2026».
Редакція -веб ресурсу МАЛіЖ щиросердечно вітає українців з усіх країн світу з Днем Незалежності нашої Держави! 

 Господь вбереже Україну

Україна — мов світанкове поле, де кожна билинка тягнеться до сонця. Її земля пахне хлібом і потом, її ріки дзвенять піснею, її гори стоять мов сторожі, що дивляться у вічність. Але прийшла буря. Чорні хмари війни закрили небо, і здавалось, що світло зникло.

У цей час люди підняли очі до небес. Мати, що колисала дитину, шепотіла: «Господи, вбережи Україну». Воїн, що стояв на передовій, стискав хрест у долоні й молився: «Господи, дай сили». Старець у храмі схиляв голову й повторював: «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни». І ці слова здіймалися вище за грім гармат, вище за страх, вище за смерть.

Господь почув. Він простягнув руку над Карпатами, над Дніпром, над степами й містами. Він укрив землю щитом світла, щоб темрява не поглинула її. І навіть коли кулі свистіли, навіть коли вибухи розривали тишу, у серцях людей горіла іскра — віра, що Господь не залишить їх.

У кожному доброму вчинку був Господь. У жінці, яка віддала останній шматок хліба біженцю. У лікареві, що рятував життя під гуркіт снарядів. У дитині, яка малювала сонце на стіні сховища. У воїні, що прикрив побратима ціною власного життя. Господь був у їхніх руках, у їхніх серцях, у їхніх сльозах.

Україна стоїть, бо її береже Господь. Стоїть у сльозах і в надії, у крові й у молитві, у боротьбі й у любові. І навіть коли здається, що темрява поглинає все, Господь показує шлях — шлях до перемоги, шлях до миру, шлях до відродження.

У небі сяють зорі — і кожна з них нагадує про тих, хто віддав життя, щоб ми жили. Їхні душі стали світлом, що веде нас уперед. І коли ми дивимося на небо, ми чуємо тихий голос: «Ми віддали життя, щоб ви жили. Не втратьте цього дару».

Україна вистоїть. Бо її береже Господь. І кожна молитва, кожна сльоза, кожна жертва стає каменем у фундаменті майбутнього. Господь — наш захист і наша сила. Він береже Україну, бо вона молиться, бореться й живе у правді.

 Українська мова — неповторна симфонія природи й душі

Українська мова — це не просто набір слів. Це жива ріка, що бере початок у глибинах історії й несе свої води крізь століття. Вона народилася в колискових піснях матерів, у думах кобзарів, у молитвах, що здіймалися над полями й горами. Вона звучала в селянських хатах, у княжих палатах, у козацьких думах, і звучить сьогодні — у школах, університетах, на фронті, у піснях і молитвах.

Її неповторність — у звучанні. Кожне слово — мов крапля роси на пелюстці, що виблискує під сонцем. М’які приголосні нагадують ніжний шелест трави, дзвінкі голосні — мов дзвони, що кличуть до єдності. Українська мова здатна бути лагідною, як весняний вітер, і водночас могутньою, як грім над Карпатами.

Мова — то пісня, що серце зігріє,
Мова — то сила, що правду відкриє.
Мова — то світло у темну добу,
Мова — то крила, що несуть у висоту.

Українська мова — це дзеркало природи. У ній чути спів солов’я, шум Дніпра, шелест осіннього листя. Вона пахне весняним цвітом і стиглими яблуками, вона сяє золотом пшениці й сріблом роси.

Весна в українській мові — це «світанок», «цвітіння», «зелене диво». Літо — «жар», «степ», «солов’їна ніч». Осінь — «жовтогарячий лист», «золота пора», «жнива». Зима — «сніг», «мороз», «різдвяна коляда». Кожна пора року має свої слова, свої барви, свої мелодії.

У слові — весна, що дарує тепло,
У слові — літо, що світ розцвіло.
У слові — осінь, що золото ллє,
У слові — зима, що казку дає.

Українська мова — це мова поетів. Вона звучить у рядках Шевченка, Лесі Українки, Франка, Стуса. Вона здатна передати і біль, і надію, і любов, і боротьбу. У ній кожне слово — як музичний акорд, що створює симфонію душі.

Поезія українською — це не просто література. Це спосіб мислити, спосіб відчувати, спосіб жити. У ній є ніжність і сила, мрія і реальність, світло і темрява.

Мова — то пісня, що в серці звучить
Мова — то правда, що вічно горить.
Мова — то сила, що бурі долає,
Мова — то світло, що нас обіймає.

Українська мова — це міст між поколіннями. Вона звучала в устах наших предків, вона звучить сьогодні у школах, університетах, на фронті, у піснях і молитвах. І вона звучатиме завтра — бо її сила незламна.

Її неповторність — у здатності бути сучасною й водночас традиційною. Вона живе у нових піснях, у літературі, у журналістиці, у цифровому світі. Але водночас вона береже давні слова, що пахнуть історією й культурою.

У слові — душа, у слові — наш світ,
У слові — народ, що крізь бурі стоїть.
У слові — майбутнє, у слові — наш шлях,
У слові — свобода, що сяє в очах.

        Українська мова — це наш скарб, наша гордість, наша душа. Її краса — неймовірна, її неповторність — безмежна. Вона поєднує в собі природу й поезію, історію й сучасність, ніжність і силу. І поки звучить українське слово, звучить і Україна.

Автор: МАЛіЖ_Інформ

16 серпня 2026

Перегляди: 35

 Напередодні Дня незалежності Україно до членів Міжнародної академії літератури і журналістики у м. Івано-Франківську приєдналося одинадцять талановитих школярів, а саме: Яна Мельничук, Софія Бандура, Єлизавета Зенченко, Ірина Плика (обмін посвідчення), Анастасія Дем’янова, Яна Гуменюк, Соломія Салада, Матвій Петраш, Софія Юрчишин, Єлизавета Сиванич, Еріка Гриник.

Це стало можливим за підтримки їх наставників: Катерини Говери, керівнички філії МАЛіЖ Івано=Франківська та Марисі Томашевської її заступниці, а також засновниці та керівника відеопроектку «Подружки».

Звісно, що без підтримки творчих наставників та  батьків вступників до МАЛіЖу не обійшлося. Висловлюємо усім слова великої подяки і запрошуємо до активної участі у наших нових проектах, а також підготовки до наступного ХХІV Міжнародного фестивалю юних талантів «Рекітське сузір’я-2027». Щасти Вам юні колеги!

МАЛіЖ _Інформ

Автор: Андрій Сербайло, м. Ужгород

09 серпня 2026

Перегляди: 26

Приємно, що незважаючи на складні умови щодо організації та проведення цьогорічного ХХІІІ Міжнародного фестивалю юних талантів "Рекітське сузір'я-2026", оргкомітету й журі творчих, зокрема й літературних конкурсів, вдалося залучити й відзначити учасників різними нагородами. Найвищої оцінки заслуговують, зокрема, організатори фестивалю, його засновник і керманич Василь Тарчинець, а також Ольга Урста, Анна Кінаш, Володимир Тарасюк, Малік Магеррамов, Михайло Микитяк, Беата Бурдун, голови та члени журі у 13 фестивальних номінаціях, фундатори іменних премій, всі хто долучився до підготовки та проведення  літературно-мистецького дійства для дітей та юнацтва.

Особливо цікаві роботи, зі своїм унікальним баченням світу й сьогодення, були рекомендовані для нагородження іменними преміями. Лауреатом літературної премії імені Володимира Ковалика (номінація "проза"), засновником якої є Благодійний фонд Миколи Томенка "Рідна країна", стала Вероніка Хмелівська з Іванофранківщини, студентка Інституту мистецтв, волонтерка, переможниця й призерка творчих конкурсів. Прочитав її конкурсний твір-нарис "Почуття під час війни" на одному диханні.

"Цей нарис — не хроніка подій і не перелік дат,- каже авторка.- це шлях почуттів, які народжуються, змінюються, зникають і повертаються знову. Це спроба сказати про війну мовою тиші, пауз і внутрішніх зламів. Тут немає героїзації болю — є життя, яке вчиться триматися".
Щиро вітаємо Вероніку і бажаємо впевнено досягати поставленої мети - розвивати українське мистецтво, реалізовувати масштабні соціальні ініціативи, підтримувати молодих митців і доводити, що творчість здатна об'єднувати людей, надихати їх та робити світ кращим!

Андрій СЕРБАЙЛО ,
віце-ректор МАЛіЖ, громадський діяч

Автор: МАЛіЖ_Інформ

06 серпня 2026

Перегляди: 34

Заснувала і відкрила Анна Кінаш берегиня дитячої творчості та народних скарбів. Їй вдалося зібрати унікальні експонати верховинського краю, які представляють велику цінність, відтворюють давнішнє життя, побут і традиції горян. І все це на громадських засадах! Наразі наша колегиня готує необхідні документи для офіційної реєстрації першого етнографічного музеї у її рідному селі Сойми.

Дуже добре, щор під час проведення цьогорічного ХХІІІ Міжнародного фестивалю юних талантів «Рекітське сузір’я-2026» його організатора та відеоаматори  завітали до музейної світлиці.

Автор: Вероніка Хмелівська, Івано-Франківськ

06 серпня 2026

Перегляди: 35

Мене звати Вероніка Хмелівська, я студентка Інституту мистецтв, де здобуваю освіту у сфері образотворчого, декоративного мистецтва та дизайну, членкиня Міжнародної академії літератури і журналістики. Моє життя тісно пов'язане з творчістю, громадською діяльністю та постійним прагненням до розвитку.