Все в блогах
Тримаюсь в балансі
- Автор: Єлизавета Пукас
- Перегляди: 6
— Як ти?
— Та знаєш, тримаюсь.
Балансую на межі флешбеку і щастя.
Ці місяці поїдають мене,
знерухомлюють запʼястя ,
проте
До флешбеків звикаєш, як до дурної звички.
Як до кома в горлі, як до мухи над вухом
Як до вироку долі, як до виразки шлунку.
Як до жахливого хлопця, від якого нема порятунку
Ти живеш із ними, часом у них.
А часом, пробачте, в безчассі.
До флешбеків звикає й норадреналін
Це звичка, яку ти не набув, та зберіг
Вони як не прохані гості,
імпульсивні загарбники,
І, на жаль, ще живі вороги
Це знерухомлені мʼязи і мразотна тінь
Що окутує внутрішню псевдо-лінь
Це шось на дотичному і вже майже звичному
І такому, навʼязливому, проте стабільному
А от до щастя, ти знаєш, не звично звикати.
Тому балансую ,
Тримаюсь в балансі
Дощем сотворена або цукровість буття
- Автор: Єлизавета Пукас
- Перегляди: 1
Громовиця розрізає струменем землю. Як і мене, відверто. Часом здається, що я плачу дощем, а моє тіло розʼятрюється й напувається зливами.
Виверження миттєвостей і відлік хмарин транслює: ще трохи й тяжкість у скронях мене переповнить.
Залежність, що не лікується. Змінотворець буденності — мій гуркотливий супутник. Дощ. Він визначає, коли я перетворююсь на цукрову субстанцію й почну розчинятися у подушках і крайдатах.
Загалом, відколи я в Балтії, постійно супроводжуюсь цукровістю буття. До оніміння. До хрускоту. До завмирання.
Перетворююсь на летку матерію поволі, бо схоже, я дощем сотворена. І немає на те інших пояснень. Дощ нашіптує мені плітки й марення. Пеленою застеляє очі та покращує слух. А дріботіння, мелодика та ритмочуйність його кроків вистеляється моїми аортами.
Він різкий і помірний. Тривкий та методичний. Дощ? Миттєвість.
Прихисток для ніжності
- Автор: Єлизавета Пукас
- Перегляди: 14
І куди подітися від тої ніжності,
що розливається від діалогу?
Мені її пустити судинами
й спробувати донести додому?
Чи прийняти той факт,
що поспіхом,
десь на рівні фантомних тіл,
ми обіймаємося досхочу,
і тишу занурюєм в грім?
Бо торкатися серця,
хоч як не банально,
а все ж глибинний процес...
Молю тебе: знайся на тактиках
Та уникай сплюндрованих мес
Мапування тілесності
- Автор: Єлизавета Пукас
- Перегляди: 4
Вени, що проглядалися на моїх литках, протоптували маршрути серця. Їх стрімкий потік вимальовував мапу сподівань, провалів, симпатій та натхнення. Колись хитромудре сплетіння сенсів водномить розливалося оазою білосніжної домівки. Видається, моє тіло увібрало в себе картографічні підтвердження мрієшукань. Судини нині несуться меандрами стегон, вплітаючи у шкіру малюнки приток Дніпра. Збираються навколо серця візерунками картвельських зірок. Обвивають зап’ястя мальовничими світанками литовських залізниць.
Повнокровні вени насичуються дорожніми знаками, вокзальними тріпотіннями й спраглими цілунками.
Тепер подоланий життєшлях викарбуваний кровоносними судинами. Скільки ж ще місць трансформують мою тілесність?
Чорнокнижна магія єднання
- Автор: Єлизавета Пукас
- Перегляди: 125
Чорнокнижна магія єднання
Бринить у круговерті наших доль
Коли ніби на відстані торкання
Свідомо обрано сплетіння роль
У час де не працюють обіцянки
Коли «навіки вічні» то вже архаїзм
Загорнені омріяним світанком
Сповідують незмінний вітаїзм
Ми визнаємо практику єднання
Але не ту яка штовхає навтіки
Бо ми належимо цьому коханню
Що із миттєвостей витворює віки
