Все в блогах
Ішов Ілля на Василя
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 15
20 липня – свято старозавітного Пророка Іллі. Його день українці вважають першим осіннім, хоча до календарної осені ще доволі багато часу.
За народною міфологією, він є наступником слов’янського язичницького бога-громовержця Перуна. Легенда розповідає, коли біси повстали проти Бога, то Бог наказав Іллі прогнати з Неба усю нечисту силу. З того часу Ілля ганяється за бісами і пускає в них вогняні стріли-блискавки з громами. (Аналогічною є легенда про Архістратига Михаїла).
З Іллі починаються «горобині ночі» - грози і буревії, та такі, ща птахам заснути не дають.
Під час грози на Іллі запалювали під образами страсну свічку, щоб блискавка не влучила у хату і не спалила. Бо таку пожежу ніхто не приборкає.
На свято Іллі люди не працювали у полі (особливо на жнивах), не займалися важкою фізичною працею. Боялися, щоб той хліба не спалив.
В одній з колядок співають про Іллю:
«Ходить Ілля на Василя,
Носить пугу жестяную.
Куди махне – жито росте».
Тут Ілля виступає як сівач озимини. (Зрештою, посівальники ходять зранку у свято Василя, Нового року, посипають зерном і бажають господарям щедрого врожаю).
У народі кажуть:
-На Іллі – новий хліб на столі. (Жнивують і печуть «на пробу» хліб).
Грім гримить, то Ілля у вогняній колісниці по небу їде.
-До Іллі дощові хмари ходять і за вітром, і проти вітру; після Іллі – тільки проти вітру.
-Дощ на Іллі – осінь буде мокрою.
-На Іллі сонячно і тепло – осінь ще потішить теплом.
-Ілля воду у водоймах студить.
-На Іллі місяць повний і в тумані – буде багато білих грибів.
Мовкнуть перед дощем
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 8
-Лісові птахи мовкнуть перед дощем. Та тільки дикий голуб співає (подає голос).
-Перед грозою навіть кімнатні птахи (папуги, канарейки...) мовчать.
-Туман і дощ – сльота надовго.
-Блискавки блискають і півень кукурікає – буде дощ.
-Блідий місяць – на негоду; чистий і яскравий – на погоду.
-Увечері теплішає, ніж вранці – перед дощем.
-У спеку гриби ховаються в тінь.
-Птахи заходять у воду – до негоди.
-Ластівки і серпокрильці (стрижі) літають низько і мовчать – на дощ.
-Пернаті граються – на дощ; чистять дзьобами пір’я – буде сильний вітер.
-Павук увечері опускається по своїй павутині – до тепла.
-Сова кричить у дощову ніч – завтра бути гарній погоді.
-Собака мало їсть, а багато спить – на сльоту.
-Сонце влітку оточене великим колом – наступного дня буде сильний вітер.
-Гнилий колос – усі заплачуть вголос.
-Тоді радієхлібороб, коли колос золотий і налитий.
-Або хліб, або гриб...
-Ранній гриб – пізній хліб. (Жнива доведеться розпочати пізніше звичного).
-Довгі й важкі колоски – зерна в мішках по вершки.
-Мішок полови і мішок зерна – не буде добра.
-Коли селянин до праці не поспішає, тоді з колоска зерно опадає.
Переділ літа
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 7
14 липня – свято Акили. Він разом з дружиною Присціллею навернувся з іудейської віри до християнства. Обоє стали надійними помічниками Святого постола Павла. Загинули мученицькою смертю.
На ці дні припадає переділ календарного літа (минає його перша половина), але не фенологічного, бо у фенологічному календарі свої «закони та порядки».
Кажуть: «На Акили гострі вила». Звозять з лук останнє сіно.
Народні прикмети:
-Ясне сонце, але голубе небо почати вкрили сірі хмари – буде гроза.
-Темні густі хмари довго не розходяться – на дощ.
-Сова гукала всю ніч – вдень буде негода.
-Нема погоди без негоди. (Під час жнив любить задощити).
-Кури «купаються» у пилюці – перед негодою.
-Гуси скубуться – перед тривалою спекою.
-Листя папороті згортається – перед похолоданням.
Сонцесхід
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 28
-У червні сонце зійшло та не зайшло. (Про короткі літні ночі).
-Нема ночі коротшої, ніж у Петрівку.
-Низько пливуть хмари – до дощу.
-Кроти повилазили з нір – на дощ.
-Здалеку чути гучний стукіт коліс потягів – на дощ.
-Пилюка зі стежок уверх підіймається, нею «крутить» вітер – бути опадам.
-Червень з грозами – дощові (мокрі) жнива.
-У сіні дощовина – у засіках порожнина.
-Виросло багато бур’янів і вони високі – взимку випаде багато снігу.
-Жито щойно колоситься, а господарю не спиться, бо вже думає про жнива.
-Бджоли бринять – буде сухо і тепло.
-Зозуля кує – дощу не буде.
-Веселка видна вся – до дощу.
-Риба грає, вискакує з води – чекай негоди.
-Перед грозою риба не клює.
-Розсада всотує полив – буде сухий сінокіс: не вбирає вологи – мокрий.
-Соловейко співає, допоки жито дозріває.
-Колосяться трави – невдовзі прийдуть жнива.
-Коли колоситься трава, то птахи мовкнуть, бо висиджують і доглядають малят.
-Рясно цвіте чистотіл – на мокре літо.
-Сизе небо при заході сонця – на погоду.
Троїця Пресвятая
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 22
31 травня – 1 червня – перехідні свята Зіслання Святого Духа і Пресвятої Трійці, які відзначають відповідно на 50-51-ший дні після Воскресіння Христового, завжди у неділю і понеділок. У народі їх узагальнено називають Трійцею, П’ятидесятницею, Зеленими святами.
Цієї пори буяє вся природа, рослинність сягає епогею у своєму розвитку. Ще напередодні Зелених свят, у суботу, господарі прикрашають свої домівки, господарські будови, криниці, ворота, плоти гіллям липи, дуба, клена.., підлогу встеляють аїром, лепехою. Таку традицію називають «клечанням», «маїнням». Загалом, це поклоніння природі як творінню Божому, дяка Всевишньому, що дожили до величних радісних свят. Тут чітко простежується синкретизм християнства і язичництва. Приповідають: «Зелені свята, в горах рай...». Земля має нагадувати Едем.
У неділю у церквах святять букети квітів і трав – лісових, лугових, польових, садових. Для них збирають ромашки, полин, чебрець, любисток... Більшість рослин – лікарські. Цей букет вважається оберегом. Його зберігають протягом року. А старий букет спалюють, попіл розсипають по грядках «на врожай». Знахарі з відповідними замовляннями старим (торішнім) троїцьким букетом обкурювали хати, щоб уберегти господарів від усього лихого. Траплялося, що троїцький букет клали у труну під голову померлому.
На Трійцю святять криниці.
За фенологічним календарем, з Трійцею приходить літо. Косити сіно починали здебільшого після Зелених свят.
У дохристиянські часи цієї пори наші пращури справляли проводи русалій. Язичницькі традиції, молодіжні ігри та розваги почасти збереглися й дотепер у троїцьких обрядах. (Звісно, не у первозданному вигляді). Серед них – завивання живого вінка, коли трав, гілочок не зривали. Головне, щоб він не зів’янув протягом свят.
Як і на Великдень, Провідну неділю, на Зелені свята поминали померлих, ходили на кладовища і молилися на їхніх могилах.
Якщо до Трійці тривали час була посуха, то відразу після церковного Богослужіння йшли у поле, правили молебні і просили у Всевишнього жаданого дощу.
Народні прикмети:
-Пізня Трійця – пізній сінокіс, бо трави ще недозріли належно.
-Сонячна погода на Зелені свята, але перед тим падали дощі – будуть вдалими жнива.
-Мокра Тріця – жнива можуть бути мокрими.
