Все в блогах
Духовне і пізнавальне
- Автор: Маркіян Лехман
- Перегляди: 17
Приємна несподіванка очікувала на мене. Нещодавно отримав поштою бандероль від Богдана Ладаная, відомого журналіста з Бойківщини (с. Містковичі Самбірського району). А у ній – дві книги автора «Духовне джерело» і «До світла знань», з теплими автографами, щирими побажаннями та ще й лист, такий же теплий і щирий.
З Богданом Ладанаєм ми знайомі років 7-8, але тільки заочно. Не раз читав його дописи у газетах, журналах. А він, виявляється, читав мої журналістські та літературні спроби у ЗМІ (навіть друкувалися і друкуємося в одних і тих же виданнях), і це, коли я ще був школярем, і коли вже став студентом-журналістом.
Завдяки сучасним комунікаціям не так уже й важко знайти один одного. Богдан Ладанай першим «вийшов» на мене. Були телефонні розмови. Скільки цікавих порад, добрих побажань, слів заохочень до творчості почув від нього, відчув моральну підтримку! Отож вирішив підготувати огляд двох надісланих мені книг. Та спочатку кілька слів про автора. Скористаюся біографічними довідками, надрукованими саме у цих виданнях.
Ініціатива «Панорами»
- Автор: Маркіян Лехман
- Перегляди: 8
Редакція газети «Панорама» (м. Червоноград) виступила з доброю і цікавою ініціативою: вона регулярно друкуватиме твори слухачів і членів місцевого відділення Міжнародної (Малої) Академії літератури і журналістики. Отож у червоноградських маліжан з'явилася ще одна «друкована трибуна». Спасибі редактору газети Галині Панасюк!
До речі, «Панорама» і до того часу друкувала вірші, прозу юних авторів, розповідала про творчі заходи, проведені Червоноградським відділенням МАЛіЖ, бувало, що і безкоштовно подавала рекламу, але й далі залишається зацікавленою у їхніх дописах, хоче популяризувати дитячу та юнацьку творчість.
(Прес-служба Червоноградського відділення МАЛіЖ)
Літературна гордість Лемківщини
- Автор: Маркіян Лехман
- Перегляди: 8
(Прочитайте цю книжку!)
Богдан-Ігор Антонич (1909-1937 рр.) – неперевершений лемківський поет, який справив значний вплив на тогочасну українську поезію в Галичині. Він – український національний поет, національна гордість України!
У книзі Миколи Ільницького «Богдан-Ігор Антонич» (Київ: Радянський письменник, 1991. – 207 с.) ретельно проаналізовано творчість молодого лемківського поета, який помер у віці 27 років, у Львові.
Хоч монографія (літературний портер) вийшла друком «на зорі» Незалежності України, але вона аж ніяк не втратила свого наукового значення. Тепер про Богдана-Ігоря Антонича написано вже чимало наукових праць, видано і перевидано його поезії. Але тоді, коли Микола Ільницький писав своє дослідження, це зумисне забуте (замовчуване) ім'я лемка тільки відкривалося для широкого загалу, зокрема для шанувальників української поезії.
Антонич досконало знав фольклор Лемківського краю. У вірші «Різдво» поєднав традиції християнського Різдва з язичницьким святом. І тепер такий синкретизм «проступає» в наших обрядових діях. Також творив філософську лірику. У його поетичній спадщині – релігійні і космічні мотиви, своєрідний погляд на світ, природу, приміром: як він міг «бути хрущем»...
Та міг бути, міг бути! Бо він – водночас поет і художник!
Юність в курсантських погонах
- Автор: Василь Тарчинець
- Перегляди: 460
Продовження. Глава із книги "Доля під сузір'ям"
ЯК МИ ЗІ СТЕПАНОМ ЧЕЙПЕШОМ ДО УЖГОРОДА ЛІТАЛИ…
Пригадався з моєї курсантської юності і такий епізод. У неділю, отримавши дозвіл на вільний вихід у місто, я разом зі своїм другом і земляком Степаном Чейпешом вирішили полетіти літаком до Ужгорода і назад. Не дорого це тоді коштувало – всього-навсього авіаквиток за три карбованці. І час польоту невеликий – менше години.
–Давай, злітаємо і повернемося вчасно до вечірньої перевірки,– підтримав мене Степан.
Переповнені радістю, ми летіли до Ужгорода і тішилися з того, що можемо прогулятися його мальовничими, вузькими вуличками, пройтися берегом понад річкою Уж, посидіти у затишному кафе і посмакувати запашною кавою.
Подбали і про зворотній шлях, ще у львівському аеропорту купили квитки.
Польська, або «Майже французька» мова ввічливості
- Автор: Владислав Лазарик, керівник корпункту м.Ужгород
- Перегляди: 139
Польська мова належить до західної гілки слов'янських мов і виділяється серед інших цілою купою особливостей, котрі роблять її дуже цікавою та колоритною. Багато іноземців (і навіть частина носіїв) вважає її чи не найскладнішою на світі, інші відмічають певний шарм та характер, котрий починає заворожувати, коли занурюєшся в мову та культуру поляків. Отож, по порядку.
Фонетика. У плані вимови польська доволі сильно виокремлюється серед мов інших слов'ян. Одна з найхарактерніших особливостей - наявність носових звуків, а саме ę (носовий е) та ą (носовий о). В ході реконструкцій праслов'янської встановлено їхню наявність у мові наших далеких предків і польська - єдиний «нащадок», де вони досі збереглися (якщо не брати до уваги кашубську, котра до 2005 року вважалася польським діалектом).
Як і в інших західних слов'ян, поляки мають фіксований наголос, але не на першому складі, як у чехів та словаків, а на передостанньому (можна провести паралелі з італійською, де в більшості слів акцент на тій же позиції).
Все це дозволило б назвати її «французькою серед слов'янських мов», якби не наявність великої кількості шиплячих, котрі знижують милозвучність, але, разом з тим, надають характерного звучання і роблять миттєво впізнаваними польські слова та фрази. Серед них тверді ч, ш, ж і дж (перший значно твердіший за український, записуються відповідно як cz sz, ż i dż) та м'які ć, ś, ź i dź (відповідно чь, шь, жь і джь, якщо спробувати передати їх українською кирилицею). Важливо відмітити, що останні не є пом'якшеними варіантами твердих. Виникає логічне питання: як так?
