Все в блогах
Бумеранг
- Автор: Катерина Говера
- Перегляди: 34
Життя як бумеранг,
Що сієш – те й пожнеш.
Біжиш як той мустанг,
У часі істину збагнеш.
Життя, як вертальник,
Що віддаєш, те повертається.
Ти, сам собі начальник,
У пізнанні – людина розвивається.
Життя, як повертало,
Зраджуєте – зрадять вас.
І серце знову розквітало,
І залікує рани час.
Життя, як лупнеліт,
Кожен вчинок має значення.
Добро притянеш як магніт,
Реалізація призначення.
Життя, як стусанольот,
Поважай – і поважатимуть тебе.
Остерігайся оманливих істот,
Знайдеш своїх, своє й себе!
Сорока - білобока
- Автор: Маркіян Лехман
- Перегляди: 75
(З циклу «Рідна природа»)
Зимова відлига. Сірий похмурий день. Так само сірий сніг. Місцями біжать струмки, мов та рання весна прийшла. Переступаючи через них, прогулююся околицею міста. Весь луг «на долоні», а там далі – ріка Західний Буг, а за нею ліс...
Ось і кущ шипшини край дороги. Ягоди на ньому почорніли від дощів, снігу та морозів, мабуть, вже й втратили свої цілющі властивості.
Коли підійшов ближче, аж тоді побачив у кущі сороку. Чи то застрягла птаха у колючих гілках і вибратися не може, чи то ласує ягодами. Але шипшина, здається, не належить до її раціону харчування. Завмер і став уважно спостерігати.
Сорока тим часом тулилася то спиною, то грудьми то однієї гілки, то до іншої, розкрила крила, переступала з лапки на лапку, наче танцювала, крутила-вертіла головою на всі боки. Та ще й скреготіла, але якось задоволено, мінорно, а не злісно. Таке балансування поміж колючими гілками тривало хвилин три-чотири.
Я вже потім здогадався, що сорока-білобока чистила об колючки шипшини своє пір'я. Після такого масажу ще й стрибнула у калюжу (тут же, під кущем) талої води-сніговиці, скупалася і полетіла геть.
МИР
- Автор: Катерина Говера
- Перегляди: 133
Мир – щоденний є процес,
Мир – розбиває всі бар'єри.
Мир – змінює думки і нас,
Мир – розкриває наші наміри.
Мир – відчуття спокою людини,
Мир – гармонія душі.
Мир – це відсутність війни,
Мир – баланс в міжнародній системі.
Мир – шлях діалогу двох сторін,
Мир – внутрішня стабільність.
Мир – підняття з колін,
Мир – моя відповідальність.
Мир – збереження біосистеми,
Мир – позитивний ідеал.
Мир – цінність природи,
Мир – дорогоцінний капітал.
Мир – буття без репресій та гніву,
Мир – злагода у кожній хаті.
Мир – ідеологія пацифізму,
Мир – серце в благодаті.
Мир – рівність нашого співіснування,
Мир – безпека перш за все для мас.
Мир – духовності одвічне є наповнення,
Мир – необ'ємний, так як час.
Мир – державна цілісність і непорушність,
Мир – стан без насилля та образ,
Мир – відсутність будь-яких конфліктів,
Мир – життєвий дороговказ.
Мир – принцип суверенності держави,
Мир – принцип непорушності її кордонів.
Мир – принцип прав й поваги без розправи,
Мир – принцип без насильства та полонів.
Мир – суспільно-політичний стан,
Мир – дотримання принціпів права.
Мир – без загрози для життя громадян,
Мир – радісна, велична перемога.
Мир – це чудовий день для людини,
Мир – без погроз і застосування сили.
Мир – тепле спілкування для дитини,
Мир – коли нас ображали, а ми світили.
Мир – праця задля рішення людських проблем.
Мир – це голос, що підтримує щоднини,
Мир – є нашим вічним ангелом хранителем,
Мир – потрібно зберігати без причини.
Мир – це вияв любові до ближнього,
Мир – добросовісне виконання зобов'язань.
Мир – виявляє нас справжнього,
Мир – важливий для земних спрямувань!
Дитинство, школярство і юнкорівські мрії
- Автор: Василь Тарчинець
- Перегляди: 1649
У Голятинській одинадцятирічці навчався. Продовження
У той час директорував у нашій школі Андрій Миколайолвич Петах, родом з Великоберезнянщини. Не знаю, чому, але у нашому класі він не викладав. Може, мав уроки у сусідньому «Б» класі. Мешкав разом з дружиною і дітьми у просторій хаті з великим подвір’ям напроти навчального корпусу. Одним із улюблених занять нашого директора було бджолярство. Його часто можна було побачити на власній пасіці. Тут він відводив душу – підгодовував бджілок, забирав мед, стежив за бджолиними сім’ями, коли молоді покидали вулик, Андрій Миколайович докладав чималих зусиль, аби молодий рій сів на дерево. Звідси його було легко переселити у новий рамковий вулик. Наш директор був чи не єдиним тоді бджолярем у навколишніх гірських селах, який мав великі рамкові вулики.
Моїми вчителями були і двоє братів Хмілів Федір і Василь. Федір Михайлович викладав російську мову і літературу, а Василь Михайлович – історію. Брати-Хмілі уже в той час дозволяли нам вільно висловлювати свою точку зору, роздумувати над тими чи іншими явищами і подіями. Вони любили свій предмет і дуже прагнули, щоб і ми так чинили. Але не усім легко давалася історія, а багатьом і російська література, а особливо мова. Нерідко за таких умов наші вчителі проводили додаткові заняття, влаштовували різноманітні вікторини і конкурси. Нам було цікаво, а головне: вже не отримували незадовільних оцінок.
Не везло з іноземною мовою: два рази змінювалися вчителі. Останній раз, не пригадую, в якому класі, вчителем німецької мови був молодий у літах чоловік, здається із Вінничини - надзвичайно педантний, худорлявий і стрункий немов офіцер, чудово володів українською мовою у якій не відчувалося закарпатського акцету, вдягався у вишукане вбрання, носив шикарне взуття. На зріст був вищий від усіх вчителів. Подейкували, що він навіть працював чи то в райкомі чи у районній газеті. Тому і запропонував йому написати щось цікаве до районної або обласної газети. Дуже хотілося прочитати його матеріали, а заодно і повчитися. Але колишній газетяр і слухати про це не хотів - жодної, навіть малесенької замітки за своє вчительство у Голятинській середній школі він не написав. Особливих симпатій до нього у мене не було, тримався подалі, бо чекати від такого можна що завгодно.
Колібрі
- Автор: Катерина Говера
- Перегляди: 154
На конкурс «Збережемо життя кожній пташині»
Колібрі – чарівна пташка,
Що походить з родини дрібних.
Неймовірно рухлива й швидка,
Із ряду серпокрильце подібних.
Твоя здатність зависати у повітні,
Мов танець зачаровує всіх нас.
Краса в ультрафіолетовій палітрі,
Дзвінкість голосу манить мас.
Ти п'єш нектар із крихітних квіток,
Більш 100 разів на добу.
Граційно прилітаєш на листок,
Тендітність форми, що підкреслює подобу.
Ти живишся комахами й нектаром,
Пересуваєшся незграбно по землі.
Твоя природна унікальність так, є даром,
Найменша пташка ти на всій планеті.