Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (0 голосів)
1 1 1 1 1 (2 голосів)

Життя як бумеранг,
Що сієш – те й пожнеш.
Біжиш як той мустанг,
У часі істину збагнеш.

Життя, як вертальник,
Що віддаєш, те повертається.
Ти, сам собі начальник,
У пізнанні – людина розвивається.

Життя, як повертало,
Зраджуєте – зрадять вас.
І серце знову розквітало,
І залікує рани час.

Життя, як лупнеліт,
Кожен вчинок має значення.
Добро притянеш як магніт,
Реалізація призначення.

Життя, як стусанольот,
Поважай – і поважатимуть тебе.
Остерігайся оманливих істот,
Знайдеш своїх, своє й себе!

1 1 1 1 1 (3 голосів)

(З циклу «Рідна природа»)

Зимова відлига. Сірий похмурий день. Так само сірий сніг. Місцями біжать струмки, мов та рання весна прийшла. Переступаючи через них, прогулююся околицею міста. Весь луг «на долоні», а там далі – ріка Західний Буг, а за нею ліс...

Ось і кущ шипшини край дороги. Ягоди на ньому почорніли від дощів, снігу та морозів, мабуть, вже й втратили свої цілющі властивості.

Коли підійшов ближче, аж тоді побачив у кущі сороку. Чи то застрягла птаха у колючих гілках і вибратися не може, чи то ласує ягодами. Але шипшина, здається, не належить до її раціону харчування. Завмер і став уважно спостерігати.

Сорока тим часом тулилася то спиною, то грудьми то однієї гілки, то до іншої, розкрила крила, переступала з лапки на лапку, наче танцювала, крутила-вертіла головою на всі боки. Та ще й скреготіла, але якось задоволено, мінорно, а не злісно. Таке балансування поміж колючими гілками тривало хвилин три-чотири.

Я вже потім здогадався, що сорока-білобока чистила об колючки шипшини своє пір'я. Після такого масажу ще й стрибнула у калюжу (тут же, під кущем) талої води-сніговиці, скупалася і полетіла геть.

1 1 1 1 1 (1 голос)

Мир – щоденний є процес,
Мир – розбиває всі бар'єри.
Мир – змінює думки і нас,
Мир – розкриває наші наміри.

Мир – відчуття спокою людини,
Мир – гармонія душі.
Мир – це відсутність війни,
Мир – баланс в міжнародній системі.

Мир – шлях діалогу двох сторін,
Мир – внутрішня стабільність.
Мир – підняття з колін,
Мир – моя відповідальність.

Мир – збереження біосистеми,
Мир – позитивний ідеал.
Мир – цінність природи,
Мир – дорогоцінний капітал.

Мир – буття без репресій та гніву,
Мир – злагода у кожній хаті.
Мир – ідеологія пацифізму,
Мир – серце в благодаті.

Мир – рівність нашого співіснування,
Мир – безпека перш за все для мас.
Мир – духовності одвічне є наповнення,
Мир – необ'ємний, так як час.

Мир – державна цілісність і непорушність,
Мир – стан без насилля та образ,
Мир – відсутність будь-яких конфліктів,
Мир – життєвий дороговказ.

Мир – принцип суверенності держави,
Мир – принцип непорушності її кордонів.
Мир – принцип прав й поваги без розправи,
Мир – принцип без насильства та полонів.

Мир – суспільно-політичний стан,
Мир – дотримання принціпів права.
Мир – без загрози для життя громадян,
Мир – радісна, велична перемога.

Мир – це чудовий день для людини,
Мир – без погроз і застосування сили.
Мир – тепле спілкування для дитини,
Мир – коли нас ображали, а ми світили.

Мир – праця задля рішення людських проблем.
Мир – це голос, що підтримує щоднини,
Мир – є нашим вічним ангелом хранителем,
Мир – потрібно зберігати без причини.

Мир – це вияв любові до ближнього,
Мир – добросовісне виконання зобов'язань.
Мир – виявляє нас справжнього,
Мир – важливий для земних спрямувань!

1 1 1 1 1 (2 голосів)

У Голятинській одинадцятирічці навчався. Продовження

kwartura persa

У той час директорував у нашій школі Андрій Миколайолвич Петах, родом з Великоберезнянщини. Не знаю, чому, але у нашому класі він не викладав. Може, мав уроки у сусідньому «Б» класі. Мешкав разом з дружиною і дітьми у просторій хаті з великим подвір’ям напроти навчального корпусу. Одним із улюблених занять  нашого директора було бджолярство. Його часто можна було побачити на власній пасіці. Тут він відводив душу  –  підгодовував бджілок, забирав мед, стежив за бджолиними сім’ями, коли молоді покидали вулик, Андрій Миколайович докладав чималих зусиль, аби молодий рій сів на дерево. Звідси його було легко переселити у новий рамковий вулик. Наш директор був чи не єдиним тоді бджолярем у навколишніх гірських селах, який мав великі рамкові вулики.

Моїми вчителями були і двоє братів Хмілів Федір і Василь. Федір Михайлович викладав російську мову і літературу, а Василь Михайлович – історію. Брати-Хмілі уже в той час дозволяли нам вільно висловлювати свою точку зору, роздумувати над тими чи іншими явищами і подіями. Вони любили свій предмет і дуже прагнули, щоб і ми так чинили. Але не усім легко давалася історія, а багатьом і російська література, а особливо мова. Нерідко за таких умов наші вчителі проводили додаткові заняття, влаштовували різноманітні вікторини і конкурси. Нам було цікаво, а головне: вже не отримували незадовільних оцінок.

Не везло з іноземною мовою: два рази змінювалися вчителі. Останній раз, не пригадую, в якому класі, вчителем німецької мови був молодий у літах чоловік, здається із Вінничини - надзвичайно педантний, худорлявий і стрункий немов офіцер, чудово володів українською мовою у якій не відчувалося закарпатського акцету, вдягався у вишукане вбрання, носив  шикарне взуття. На зріст був вищий від усіх вчителів. Подейкували, що він навіть працював чи то в райкомі чи у районній газеті. Тому і запропонував йому написати щось цікаве до районної або обласної газети. Дуже хотілося прочитати його матеріали, а заодно  і повчитися. Але колишній газетяр і слухати про це не хотів - жодної, навіть малесенької замітки за своє вчительство у Голятинській середній школі він не написав. Особливих симпатій до нього у мене не було, тримався подалі, бо чекати від такого можна що завгодно.

1 1 1 1 1 (5 голосів)

На конкурс «Збережемо життя кожній пташині»

Колібрі – чарівна пташка,
Що походить з родини дрібних.
Неймовірно рухлива й швидка,
Із ряду серпокрильце подібних.

Твоя здатність зависати у повітні,
Мов танець зачаровує всіх нас.
Краса в ультрафіолетовій палітрі,
Дзвінкість голосу манить мас.

Ти п'єш нектар із крихітних квіток,
Більш 100 разів на добу.
Граційно прилітаєш на листок,
Тендітність форми, що підкреслює подобу.

Ти живишся комахами й нектаром,
Пересуваєшся незграбно по землі.
Твоя природна унікальність так, є даром,
Найменша пташка ти на всій планеті.

 

Коментарі

Новеньке у блогах

Духовне і пізнавальне

Маркіян Лехман
27 лютого 2021

Приємна несподіванка очікувала на мене. Нещодавно отримав поштою бандероль від Богдана Ладаная,...

Ініціатива «Панорами»

Маркіян Лехман
27 лютого 2021

Редакція газети «Панорама» (м. Червоноград) виступила з доброю і цікавою ініціативою: вона...

Літературна гордість Лемківщини

Маркіян Лехман
25 лютого 2021

(Прочитайте цю книжку!)

Богдан-Ігор Антонич (1909-1937 рр.) – неперевершений лемківський поет,...

dwa kurs

Юність в курсантських погонах

Василь Тарчинець
25 лютого 2021

Продовження. Глава із книги "Доля під сузір'ям"

ЯК МИ ЗІ СТЕПАНОМ ЧЕЙПЕШОМ ДО УЖГОРОДА ЛІТАЛИ…

...

Польська, або «Майже французька» мова ввічливості

Владислав Лазарик, керівник корпункту м.Ужгород
20 лютого 2021

Польська мова належить до західної гілки слов'янських мов і виділяється серед інших цілою купою...