Все в блогах
Сівач
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 1
23 травня християни східного обряду поминають Святого апостола Симона Зилоту ,одного з дванадцяти учнів Ісуса Христа. За поширення християнства він загинув мученицькою смертю у Персії.
На Симона Зилоту знахарі збирали лікарські трави. Вважалося, що у його день зілля набуває чудодійної сили.
А ще цього святого достойника у народі називають Сівачем, Сіячем.
Кажуть:
Симон оре, а Спаситель сіє – нехай приймається; а я зілля нарву – хай помагається!
Сій пшеницю на Зилота – родиться, як золото.
Але тут слід врахувати двотижневу різницю між старим і новим стилями. Відтак, за «старим календарем» свято Зилоти припадає на 10 травня. Все ж хлібороби вважали: братися до праці, завжди потрібно уповати на Вищі Сили, на Бога!
Хай родить хліб!
Сій на Літнього Миколи…
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 2
22 травня церковне свято Перенесення мощей Миколая Чудотворця з Мир Лікейських до італійського міста Бар і їх урочисте перепоховання. У народі цей день називають Літнього Миколи, але не відзначають так урочисто, як свято Зимового Миколая (19 грудня).
Все ж цей день позначився на календарі селян особливим дійством. На Літнього Миколи вперше після зими виганяли на випас коней. Як і у свято Семена (14 вересня)верхи на гриватих друзів садовили хлопчиків (для дітей таке було вперше). Зрештою, саме їм випадала «честь» пасти коней.
Народні прикмети:
-На Літнього Миколи варто сіяти буряк, бо добре вродить.
-Посіяна на Літнього Миколи кукурудза буде високою, з міцними стеблами і великими зернистими качанами. Але сіяти потрібно вранці з росою, або коли падає дрібний дощ.
-Посієш на Літнього Миколи мак – вродить ніяк.
-На Літнього Миколи заморозок – холодно буде до кінця травня і лихо для посівів садовини і городини.
-На Літнього Миколи висока трава – буде у дійниці багато молока.
-У цей день туман – на вологий початок червня.
-Теплий день на Літнього Миколи – буде теплий червень.
-Якщо до Літнього Миколи зернові культури не викинули колос – буде голод.
-Два Миколи – антиподи (різні): один теплий, а другий холодний.
Важливе і таке спостереження: якщо ранньою весною була повінь, а на Літнього Миколи видався теплий сонячний день – ознака того, що добре вродять хліб і городина.
Буде хліб і буде до хліба!
Свято Героїв
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 0
(Український календар)
23 травня – День Героїв, свято на честь борців за Волю України.
Передусім це свято лицарів Київської Русі – славних княжих часів, козаків Гетьманської Доби, опришків, січових стрільців, вояків УГА, Армії УНР, УПА та діячів ОУН, українських дисидентів… День Героїв відзначають понад 80 років. Так у 1941 році постановив Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів. Звісно, ця подія тривалий час замовчувалася радянською історіографією, не всі про це знали і вже в Незалежній Україні.
Травень обрано для вшанування наших Героїв не випадково. Адже саме у цьому місяці віддали своє життя у визвольній боротьбі кращі сини України ХХ століття.
3 травня 1924 року не стало Миколи Міхновського, головного ідеолога державної самостійності України початку ХХ століття, одного зі співавторів ідейних засад українського націоналізму.
25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-1921 років Симон Петлюра.
23 травня 1938 року в Роттердамі вибух бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого провідника УВО та ОУН полковника Євгена Коновальця.
І таких прикладів чимало. Репресивна машина Москви діяла проти Українських Героїв безперебійно.
У цей день ми згадуємо Небесну Сотню, полеглих борців – доблесних воїнів ЗСУ, добровольців, які боролися з російським окупантом, віддали своє життя за рідну землю, вшановуємо живих Героїв.
Лише той народ вартий власної держави, який береже пам’ять про своїх синів і дочок, що віддали життя за Свободу!
Слава Героям! Україні Слава!
На Чернечій горі
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 1
(Український календар)
22 травня 1861 року відбулося перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі неподалік Канева.
Помер 47-річний український поет (та й не тільки поет…) у Санкт-Петербурзі, де жив і працював, мріючи про повернення на Україну. Поховали його на Смоленському кладовищі міста над Невою, оповитого холодом, побудованого на козацьких кістках… Але друзі Великого Кобзаря, численні шанувальники його творчості, просто небайдужі люди добре знали про бажання Тараса Шевченка бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще у 1845 році, «серед степу широкого, на Вкраїні милій».
Після того, як 58 днів прах Тараса Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, за клопотанням Михайла Лазаревського та після отримання ним відповідного дозволу, нарешті було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі. Труну спочатку привезли до Києва, де з покійним могли попрощатися всі охочі. Особливо багато було молоді. 20 травня 1861 року останки Великого Кобзаря доставили по Дніпру на пароплаві «Кременчук» з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 22 травня, після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.
Церемонія перепоховання Тараса Шевченка перетворилася на справжнє, хоч і сумне свято. Після церковної панахиди протоієрей виступив із прощальним словом, назвавши спочилого раба Божого Тараса не тільки братом во Христі, але й справжнім і щирим батьком всього українського люду, а також першим, хто заступився за рідне слово українського народу.
Потім труну винесли з церкви, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, а замість волів упрягся люд. І повезли, як слід, діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому, до місця вічного спочинку. Везли хлопці і чоловіки, потім, навіть, жінки-молодиці і дівчата. Дорога сягнула кілька верств. Шлях, якою рухалася траурна процесія, устелили зеленими гілочками, і він був схожий на зелений килим. Попереду несли портрет Великого Кобзаря, аби весь стрічний люд бачив того, про кого лише чув, знав, здогадувався.., з ким прощається.
У 1925 році на місці поховання (перепоховання) Тараса Шевченка було створено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка», а величезний бронзовий монумент споруджено у 1939 році.
Мабуть, що вже від часу перепоховання народ називає Чернечу гору – Тарасовою. Це – святе місце для кожного українця, усіх, хто любить Україну і захищає її!
Жаба квакає в болоті
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 10
В останню декаду травня все частіше й частіше чути жаб’ячі концерти, особливо вечірньої пори. Звісно, це не співи соловейків, тому від таких виступів земноводних насолоди не отримаєш, але вони важливі для фенологічного календаря, адже свідчать про перехід весни до літа.
Усе ж люди спостерігали за жабами, бо ті, виявляється, добрі синоптики.
Народні прикмети:
-Жаби увечері довго квакають – до погоди.
-Жаби вдень квакають – до дощу; дуже голосно – буде вітер; мовчать – перед похолоданням: ховаються у затінках чи плавають по воді (не хочуть вистрибувати на берег) – буде сильна спека.
-Багато жаб на вологих стежках – буде дощ.
-Жаби скачуть на берег і вдень, а риби вискакують з води (вертять сальто над водою) – до негоди.
-Жаби квакають у дощ – дощ посилиться; мовчать - невдовзі припиниться.
-Жаби дружно і голосно квакають – огірків наквакають…
З жабою пов’язано багато повір’їв та заборон. Наприклад:
-Заборонялося брати до рук жак жабу, бо тіло вкриється бородавками. (Цим, насамперед, лякали дітей).
-Хто не постить у п’ятницю, того жаба задушить уві сні.
-Щоб повірити брехуну, йому радили проковтнути жабу.
«Чорні» знахарі-чаклуни через нашіптування привертали жабою увагу парубка до дівчини (але не навпаки). Цих «магів» у народі називали відьмами, відьмачками, а жабу – приворотнем, привороткою. Займатися такими дійствами могли тільки жінки.
Чимало марновір’я побутувало…
Використовували жабу і з прагматичною метою. Хоч це жорстоко звучить, але вбиту, «затхлу» бідолаху клали у пастку для ловлі раків, а запечену на відкритому вогні чіпляли на гачок, як наживку для сома…
Безперечно, жаба не викликає у когось особливої симпатії. Однак і вона корисна у природі! Зокрема, поїдає личинки багатьох комах-шкідників, полює і на самих комах.
