Все в блогах

Автор: Катерина Говера

05 лютого 2021

Перегляди: 34

Життя як бумеранг,
Що сієш – те й пожнеш.
Біжиш як той мустанг,
У часі істину збагнеш.

Життя, як вертальник,
Що віддаєш, те повертається.
Ти, сам собі начальник,
У пізнанні – людина розвивається.

Життя, як повертало,
Зраджуєте – зрадять вас.
І серце знову розквітало,
І залікує рани час.

Життя, як лупнеліт,
Кожен вчинок має значення.
Добро притянеш як магніт,
Реалізація призначення.

Життя, як стусанольот,
Поважай – і поважатимуть тебе.
Остерігайся оманливих істот,
Знайдеш своїх, своє й себе!

Автор: Маркіян Лехман

04 лютого 2021

Перегляди: 75

(З циклу «Рідна природа»)

Зимова відлига. Сірий похмурий день. Так само сірий сніг. Місцями біжать струмки, мов та рання весна прийшла. Переступаючи через них, прогулююся околицею міста. Весь луг «на долоні», а там далі – ріка Західний Буг, а за нею ліс...

Ось і кущ шипшини край дороги. Ягоди на ньому почорніли від дощів, снігу та морозів, мабуть, вже й втратили свої цілющі властивості.

Коли підійшов ближче, аж тоді побачив у кущі сороку. Чи то застрягла птаха у колючих гілках і вибратися не може, чи то ласує ягодами. Але шипшина, здається, не належить до її раціону харчування. Завмер і став уважно спостерігати.

Сорока тим часом тулилася то спиною, то грудьми то однієї гілки, то до іншої, розкрила крила, переступала з лапки на лапку, наче танцювала, крутила-вертіла головою на всі боки. Та ще й скреготіла, але якось задоволено, мінорно, а не злісно. Таке балансування поміж колючими гілками тривало хвилин три-чотири.

Я вже потім здогадався, що сорока-білобока чистила об колючки шипшини своє пір'я. Після такого масажу ще й стрибнула у калюжу (тут же, під кущем) талої води-сніговиці, скупалася і полетіла геть.

Автор: Катерина Говера

04 лютого 2021

Перегляди: 133

Мир – щоденний є процес,
Мир – розбиває всі бар'єри.
Мир – змінює думки і нас,
Мир – розкриває наші наміри.

Мир – відчуття спокою людини,
Мир – гармонія душі.
Мир – це відсутність війни,
Мир – баланс в міжнародній системі.

Мир – шлях діалогу двох сторін,
Мир – внутрішня стабільність.
Мир – підняття з колін,
Мир – моя відповідальність.

Мир – збереження біосистеми,
Мир – позитивний ідеал.
Мир – цінність природи,
Мир – дорогоцінний капітал.

Мир – буття без репресій та гніву,
Мир – злагода у кожній хаті.
Мир – ідеологія пацифізму,
Мир – серце в благодаті.

Мир – рівність нашого співіснування,
Мир – безпека перш за все для мас.
Мир – духовності одвічне є наповнення,
Мир – необ'ємний, так як час.

Мир – державна цілісність і непорушність,
Мир – стан без насилля та образ,
Мир – відсутність будь-яких конфліктів,
Мир – життєвий дороговказ.

Мир – принцип суверенності держави,
Мир – принцип непорушності її кордонів.
Мир – принцип прав й поваги без розправи,
Мир – принцип без насильства та полонів.

Мир – суспільно-політичний стан,
Мир – дотримання принціпів права.
Мир – без загрози для життя громадян,
Мир – радісна, велична перемога.

Мир – це чудовий день для людини,
Мир – без погроз і застосування сили.
Мир – тепле спілкування для дитини,
Мир – коли нас ображали, а ми світили.

Мир – праця задля рішення людських проблем.
Мир – це голос, що підтримує щоднини,
Мир – є нашим вічним ангелом хранителем,
Мир – потрібно зберігати без причини.

Мир – це вияв любові до ближнього,
Мир – добросовісне виконання зобов'язань.
Мир – виявляє нас справжнього,
Мир – важливий для земних спрямувань!

Автор: Василь Тарчинець

03 лютого 2021

Перегляди: 1649

У Голятинській одинадцятирічці навчався. Продовження

У той час директорував у нашій школі Андрій Миколайолвич Петах, родом з Великоберезнянщини. Не знаю, чому, але у нашому класі він не викладав. Може, мав уроки у сусідньому «Б» класі. Мешкав разом з дружиною і дітьми у просторій хаті з великим подвір’ям напроти навчального корпусу. Одним із улюблених занять  нашого директора було бджолярство. Його часто можна було побачити на власній пасіці. Тут він відводив душу  –  підгодовував бджілок, забирав мед, стежив за бджолиними сім’ями, коли молоді покидали вулик, Андрій Миколайович докладав чималих зусиль, аби молодий рій сів на дерево. Звідси його було легко переселити у новий рамковий вулик. Наш директор був чи не єдиним тоді бджолярем у навколишніх гірських селах, який мав великі рамкові вулики.

Моїми вчителями були і двоє братів Хмілів Федір і Василь. Федір Михайлович викладав російську мову і літературу, а Василь Михайлович – історію. Брати-Хмілі уже в той час дозволяли нам вільно висловлювати свою точку зору, роздумувати над тими чи іншими явищами і подіями. Вони любили свій предмет і дуже прагнули, щоб і ми так чинили. Але не усім легко давалася історія, а багатьом і російська література, а особливо мова. Нерідко за таких умов наші вчителі проводили додаткові заняття, влаштовували різноманітні вікторини і конкурси. Нам було цікаво, а головне: вже не отримували незадовільних оцінок.

Не везло з іноземною мовою: два рази змінювалися вчителі. Останній раз, не пригадую, в якому класі, вчителем німецької мови був молодий у літах чоловік, здається із Вінничини - надзвичайно педантний, худорлявий і стрункий немов офіцер, чудово володів українською мовою у якій не відчувалося закарпатського акцету, вдягався у вишукане вбрання, носив  шикарне взуття. На зріст був вищий від усіх вчителів. Подейкували, що він навіть працював чи то в райкомі чи у районній газеті. Тому і запропонував йому написати щось цікаве до районної або обласної газети. Дуже хотілося прочитати його матеріали, а заодно  і повчитися. Але колишній газетяр і слухати про це не хотів - жодної, навіть малесенької замітки за своє вчительство у Голятинській середній школі він не написав. Особливих симпатій до нього у мене не було, тримався подалі, бо чекати від такого можна що завгодно.

Автор: Катерина Говера

02 лютого 2021

Перегляди: 154

На конкурс «Збережемо життя кожній пташині»

Колібрі – чарівна пташка,
Що походить з родини дрібних.
Неймовірно рухлива й швидка,
Із ряду серпокрильце подібних.

Твоя здатність зависати у повітні,
Мов танець зачаровує всіх нас.
Краса в ультрафіолетовій палітрі,
Дзвінкість голосу манить мас.

Ти п'єш нектар із крихітних квіток,
Більш 100 разів на добу.
Граційно прилітаєш на листок,
Тендітність форми, що підкреслює подобу.

Ти живишся комахами й нектаром,
Пересуваєшся незграбно по землі.
Твоя природна унікальність так, є даром,
Найменша пташка ти на всій планеті.