Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (0 голосів)
1 1 1 1 1 (1 голос)

Полтава, «Перевесло», Анастасія Струкова

У парку «Перемога» пройшло моє дитинство. З того часу багато чого змінилося, проте я все ще полюбляю ходити цими алеями. Зараз там тихо і спокійно. Іноді хочеться взяти плед, заварити собі термос чаю й прогулятися такими рідними стежками, котрі залишаться в моєму серці назавжди. А скільки спогадів…

Після дощу в калюжах досі видніється моя дитяча й така щира усмішка, від якої навіть незнайомим людям ставало затишніше на душі. Під час вітру, коли шелестить листя дерев, можна почути мій теплий, як светр узимку, та привітний сміх, бо я така щаслива після атракціонів на сімейних прогулянках.

Особливо запам'яталися ігри з братом у кімнаті сміху, де ми ставали то великими, то маленькими, то як гілочка худенькими, то як фура великими. Якими та ким тільки там не ставали! Пам'ятаю, як колись так сміялася, що додому своїми ногами не могла дійти, тож братові довелось нести мене, мов маленьке кошеня, яке чи регоче, чи кашляє так, що всі ворони в парку порозліталися.

А ще була ситуація, коли злякалася жучка, який обережно сів мені на пальчик, щоб, скоріш за все, зі мною поспілкуватися. Проте я так закричала, що він, бідненький, утік. Хоча тоді не тільки в нього могло зупинитися серце, бо всім перехожим, та особливо моїм батькам, було не до сміху, коли я закричала, як динозавр.

З часом парк став вже не такий яскравий та веселий. Проте, як на мене, мої дитячі емоції, усмішки та гучний щирий сміх уже став частиною цього місця. Здається мені, що маленька Настя ще досі там бігає та шукає пригоди. Так тепло від думки, що з роками ця, уже велика Настя, усе ще там бігає та шукає цікавинок. І обов'язково знайде!

1 1 1 1 1 (1 голос)

Полтава, "Перевесло", Анастасія Струкова

Повсякденний. Буденний. Звичайний. Таким стане світ без справжніх особистостей, без людей, які не підкорюються одноманітним хвилям сірого суспільства, а прямують особливим шляхом, незважаючи на складність та можливість втілення сучасних прагнень у життя.

Ніколи не намагайся робити щось тільки тому, що це роблять інші. Це затьмарить тебе як людину й перетворить на звичайну машину, робота, що, не маючи душі, підпорядковуватиметься сталим правилам, які встановлені людьми, навіть без права на зайвий ковток повітря.

Людина як сніжинка – неповторна, її внутрішній світ, думки та погляд на сенс самого буття різняться. Часто дітям дорікають за незграбну творчу натуру, пригнічуючи особистість. Це не дасть їм змоги стати творцями, славні книги яких навік будуть викарбувані в пам'яті людства. Чи зможуть такі люди відновити країну та допомагати іншим, будучи президентами, чи наповнюватимуть світ кольорами славного художника або гордо називатимуться космонавтами, які досліджуватимуть таємничий та дивовижний космос.

Яким би був наш світ, якби кожен був собою? Яскравим? Цікавим? Справжнім!

1 1 1 1 1 (2 голосів)

nizami giandzhevi

Bakı şəhəri 276 saylı məktəbin 3-cü sinif şagirdləri Yusifova Banu və Alıyev Əli dahi Azərbaycan şairi Nizami Gəncəvinin 880 illiyi münasibətilə hazırladıqları maarifləndirici video çarx (rus dilində).

Ученики 3-го класса школы №276 город Баку Юсифова Бану и Алиев Али подготовили обучающий видеоролик (на русском языке) по случаю 880-летия великого азербайджанского поэта Низами Гянджеви.

https://www.facebook.com/elnara.mammadova.750/videos/1896791000481340/

1 1 1 1 1 (1 голос)

(З циклу «Рідна природа»)

Весною, коли розпускаються дерева, кущі, а деякі вже квітніть, приємно посидіти на лавчині у міському парку, помилуватися красою довкілля, послухати чарівний спів птахів, які, зголоднілі після зими чи зморені далекою з вирію, радіють жаданій весні, та ще й настирливо шукають у молодій травичці поживу. Тепер її вдосталь. Голодні, вони не завжди звертають увагу на людей (а тут їх чимало!).

Отак би сидіти, спостерігати і думати про щось приємне...

Отож сидів на лавчині парку і... «медитував»...

Але мої роздуми, духовний спокій (я б назвав це станом «нірвани») враз перервала синичка. Спочатку пташка без вагань сіла біля мене на спинку лавки, потім відважно стрибнула на плече. Я здивувався. А та стала довірливо заглядати в очі. Простягнув до пташечки відкриту долоню (зрештою, долоня - то долоня, вона завжди відкрита). Синичка стрибнула на неї, почала торкатися дзьобиком, наче хотіла щось знайти поживне.

Як не здогадатися: взимку час від часу її підгодовували добрі люди. От і звикла синичка до людей, навіть, очевидно, брала гостинці з рук. Марно, що прийшла весна і з'явилося вдосталь поживи. Попоїсти дармового хліба їй і тепер кортить.

1 1 1 1 1 (3 голосів)

Розбудили Карпати трембіти,
Фестиваль маліжан зустрічає.
Усміхнулися дітям Рекіти,
Ватра творчості знову палає.

Приспів:
По світах широких
Їхня пісня лине
Про високі гори,
Мрійні полонини.

Хай цвіте Вкраїна!
Виростають діти,
Хай для них лунають
На весь світ трембіти.

Всі стежки їх ведуть у Рекіти,
На карпатські гірські полонини,
В них по-іншому сонечко світить
І по-іншому пісня там лине.

Приспів.

Не біда, що нема парасолі,
Коли літні дощі накрапають,
Фестивалі в дитячому колі
На весь світ із Міжгір'я лунають.

Приспів.

 

Коментарі

Новеньке у блогах

brat yrko tato

106 років прослужили ми у війську!

Василь Тарчинець
10 червня 2021

Напевно на Закарпатті, а може й Україні не знайдеться сім'я у якій би чоловіки прослужили у...

Оплакування

Маркіян Лехман
08 червня 2021

(Невигадана історія)

На околиці міста, у парковій смузі росте білокора красуня береза, висока,...

Понеділок 1941 року

Софія Сорока
02 червня 2021

Війна – найстрашніша річ! Вона приносить розруху, голод, смерть, насміхаючись грається людськими...

Життєвий план

Софія Сорока
02 червня 2021

Кожна людина робить «свій» план на реалізацію свого життєвого шляху. План на життя це пазли мрій...

krajina talantiv

Щo є найважчим у моїй роботі?

Василь Тарчинець
27 травня 2021

Слово головному редактору журналу
Василю ТАРЧИНЦЮ

Напевно багато читачів скажуть, що це вичитати...