Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (0 голосів)
1 1 1 1 1 (1 голос)

Вальс 84,3. Місто

Ти танцюєш наодинці

Блискітки на губах ночі,
Навстіж відкриті вікна,
Навстіж чужі обійми.
Місто не непроникне
Невальсові рухи точить.

Як ти, і так само кожен,
Один серед всіх облич,
Із тисяч голів і пліч
Інший
Самотній
Такий ж

Півмісяць на холодному мізинці

У товщах поглядів
Різного кольору
Шукати свій,
Або той, який рідним.
Урбанохолодом
Виткано ходимо,
Міжмежовий
Простір майже прохідний.

Чекатиму на першій зупинці
Тебе, місто

Кіно 84,3. "Сім вулиць"

    "Глядачі займаються продажем "вирізаних сцен" директорам кінофабрик. Режисери – читачі звідкись взятого сценарію. Війни починають лише заради спецефектів для фільмів, бо бюджети, виділені на монтаж стрічок, вкрадені для мілітарі цілей.
    Мистецтво кіно в трьох актах. А в яких?
    Готові роботи продають кінозалам на аукціоні. Також їх можна виграти / програти в доміно".
    Отаким був її сон.
    На одній із семи вулиць, яким -десят років, стоять будинки, яким від сили -надцять. Юна зовнішньо, зі старечою душею вулиця. Часто забувають її назву. Чи то Зелена, чи Весняна, або Вітряна. Якась несерйозна, зовсім не сіра, як пришитий кольоровий ґудзик до темної сорочки, бо іншого не було. Саме там жила вона, саме їй снились антиутопії. В кінці її вулиці перша зупинка.

Тверді палітурки 84,3. Запис(ни)ки

    Думку можна донести і без вишуканих слів, якщо акцентувати не на самому Слові, і навіть не на думці-змісті, вкладених у текст, а якщо простими словами прямо апелювати до властивості людей думати. Тоді от і виходить цікаво. В такому випадку можливо отримати найбільше різних інтерпретацій одного сказаного. Чи написаного. Надрукованого.
    Автобус проїхав повз, а вона далі сиділа на зупинці.
    Маси створюються людьми, які всіма силами прагнуть сірою масою не стати. І все ж, якщо змішувати різні яскраві відтінки, все одно вийде щось схоже до сірого.
    А власне, чим сірий не колір?
    Міський темп задають люди, які вже втомилися від створеної ними ж швидкості, проте продовжують бігти далі, бо "як інакше", бо рух це життя. Можна запитати, хіба це життя, а можна й не запитати.

1 1 1 1 1 (0 голосів)

(З циклу «Рідна природа»)

Обабіч дороги на телефонному стовпі – лелече гніздо. Двоє пташенят з подивом спостерігають за мною, аж голови висунули з гнізда: хто я такий, чому зупинився і пильно дивлюся на них?.. Їм не второпати, що милуюся ними і не маю наміру заподіяти лихо. З пагорбках пташенят видно ще краще. Враження, що ось-ось торкнешся їх рукою. Вони вже суттєво підросли, але ще рано злітати і випробовувати міць своїх крил.

Врешті малим лелекам набридла моя пильна увага, отож стали невгамовно клекотіти. Не збагну, чи то мене хочуть прогнати, чи зачекалися батьків, які полетіли шукати їм поживу (нагадують, що голодні), а, може, хизуються своєю музичною майстерністю, якою наділила їх Природа... Клекіт лелек справді нагадує звуки барабанних паличок, коли вдаряють ними одна об одну.

Не став їх більше тривожити, відійшов подалі.

Мине ще трохи часу і я вже не побачу їх у гнізді. Покинуть рідну домівку і зіллються у зграях з іншими лелеками. А потім і важка дорога у вирій чекає. Лелеки починають відлітати у свято Преображення Господнього, Спаса – 19 серпня.

Хотілося б поспостерігати за їхнім першим польотом. Але тоді доведеться днювати і ночувати біля гнізда. Таке пташине дійство важко побачити.

Кажуть, що лелеки-батьки інколи виштовхують з гнізда ледачих і боязких малят, мовляв, вже годі сидіти у нас на шиї, ідіть у самостійне життя. Буває, що не приносять їжі. А ті розкривають крила (спрацьовує інстинкт самозбереження) і, хоч ще невправно, та таки летять...

1 1 1 1 1 (4 голосів)

Кебети мого розуму й ества,
Закладені Творцем з початку.
Дар ніжності, любові, материнства,
В житті навклав свою печатку.

Кебети мого вміння і таланту,
Розкриються в продовж всього життя.
Надіюсь, буду я в достатку,
Щоб поколінням дати майбуття.

Кебети мого хисту й процвітання,
Із вірою несуться в даль.
Ракетою взлітають і зростання,
Летить та сяє зірка – етуаль.

Кебети моїх здібностей й можливість,
Творити нове, чисте хоч щодня.
Ловити щастя і миттєвість,
Радість й благодать Господня!

1 1 1 1 1 (1 голос)

«Є багато чого, що б я хотіла сказати, проте мовчатиму. Мовчатиму тобі, мовчатиму їм. Скажу, проте не почуєш, і нехай так.
Це в мені. Не скажу, що «щось не так», але я не розумію, і зараз не хочу нічого цього розуміти, воно просто є і я дозволю йому просто бути.
Я хочу говорити і не вимовлю ні слова, справа не в голосі.
Цього всього надто багато, і це нікому не потрібне, навіть мені, тому нехай воно перебуде», – хотіла сказати вона, проте знову залишила тінь у тіні, а вдень світило сонце, усміхалось і ходило вулицями.
Вона була не винна, до пори до часу. Вона жила ще до того, як почала існувати. Саме її існування в людській подобі стало злочином. Чому?
Існувала як ідея. Ідея, яка повинна була такою й лишатись, без фізичної оболонки, проте світу прагнулось до людської реалізації. Ось так і з'явилась та, з якої почалось і завершилось багато чого у світі.
Загалом, так стається з усіма людьми.
«Думки наштовхують на думки, ідеї породжують ідеї, емоції впливають на емоції – і от такий круговорот незримих речей, які керують світом. Як би не було, від крайності до крайності один крок, від раціоналізації всього до «хай вже так буде» і пливе за невідомою течією. І скільки б не було на світі людей, скільки унікальних, єдиних і неповторних історій, а часом інсайти приходять одні й ті ж. В різні частини світу, різні епохи і в зовсім різні голови приходять одні й ті ж бачення речей. Цікаво.
Коли ти втікаєш, хочеш позбутися чогось і бути від нього чим далі. Та коли таки вдається втекти на достатню відстань, починає не вистачати того, чого хотілося позбутись. Одні парадокси. І, водночас, все прекрасно - чітко - надто просто пояснюється. І в цьому також самопротиречності існування.
Час, простір, вплив і наслідок – люди.»

1 1 1 1 1 (2 голосів)

Червоноградське відділення Міжнародної (Малої) академії літератури і журналістики і Червоноградська міська бібліотека для дітей організували зустріч з учнями-третьокласниками місцевих шкіл №№3, 8, 12, які займаються за програмою «Канікули з Богом» у літньому парафіяльному таборі при церкві Почаївської ікони Божої Матері (адміністратор храму – о. Павло Поцілуйко; педагоги-вихователі – Ірина Куць, Людмила Кантор).

Керівник відділення МАЛіЖ Наталія Кічун-Лемех розповіла гостям зустрічі про специфіку діяльності цієї громадської організації, досягнення вихованців, часті літературні заходи, конкурси, які вони проводять, порекомендувала літературу, що допоможе в написанні текстів авторам-початківцям, докладно розповіла про друковані видання та електронні ЗМІ, де регулярно виступають червоноградські маліжани. Прагнула заохотити дітей, аби ті творили, реалізовували свої досягнення у журналістиці, поезії, прозі, малюнках, художньому фото... перед аудиторією, читачами. А МАЛіЖ надасть усі можливості для такої реалізації. Тільки не ледачкуйте, а творіть!

Своїми досягненнями та досвідом поділилися члени червоноградського відділення Академії Олена Федюра, Вікторія Безик, Софія Лемех, Дмитро Зубко.

Активну участь в обговоренні взяли бібліотечні працівники Наталія Меда, Ірина Крук, Тетяна Голотюк.

 

Коментарі

Новеньке у блогах

Ім'я автора - назва книги

Олена Федюра
16 вересня 2021

Безідейники та ненатхненники,
Соціальні антидіячі.
Поки звершиш перші гори, змінять покоління...

Осені вуаль

Маркіян Лехман
12 вересня 2021

 

Знов осінь фарбами малює
Міраж, який приховує вуаль.
Свічада жовтий цвіт дивує,
А дощ наповнює...

1010101 min

Ukrayna Müstəqillik Günü təbriki

Seyyub Asadov
24 серпня 2021

24 avqustda dost Ukrayna xalqı müstəqilliyinin 30-cu ildönümünü qeyd edir. Eləcə də ölkədə...

Осінь між долонь

Олена Федюра
23 серпня 2021

Твоє обличчя в світлі ліхтарів,
В твоїх долонях холод жовтолисний.
Закрався образ тиші й кольорів
У...

mama rekity

Пряла мама куделю

Василь Тарчинець
18 серпня 2021

Ніколи не мала спокою мама: весною  від зорі до зорі поралася на своїй і колгоспній ниві, а...