24 липня вшановуємо Бориса і Гліба, перших українських помісних святих, мучеників.
...Україна у нас велика і кліматично різноманітна. На півдні і сході України цієї пори вже завершуються жнива, у центральних регіонах, в Галичині вони у розпалі, на півночі щойно розпочинають жнивувати. Так чи інакше, але Борис і Гліб наповнюють зерном засіки. Колись у цей день господині пекли паляниці, поливали їх медом і посипали маком.
У народі кажуть:
-На Бориса і Гліба берися до хліба.
-Прийшли Борис і Гліб – у полі дозрів хліб.
-Борис зі серпом, а Гліб з косою.
-Борис жне, а Гліб снопи в’яже.
-Весняні Борис і Гліб (їх ще поминають 2 травня) – голодні, а літні – ситі, багаті.
-Весною на Бориса і Гліба соловейко співає, а влітку замовкає, сумує, бо збирається відлітати у вирій.
-На Бориса і Гліба стійка тепла погода – до вдалого завершення жнив.
-Рясний дощ в цей день поле помочить – зіпсує зерно в копах.
-Змарнуєш час до Бориса і Гліба – будеш без хліба.
-Весною Борис і Гліб орачі і сівачі, а влітку – женці.
