Чорнокнижна магія єднання
Бринить у круговерті наших доль
Коли ніби на відстані торкання
Свідомо обрано сплетіння роль
У час де не працюють обіцянки
Коли «навіки вічні» то вже архаїзм
Загорнені омріяним світанком
Сповідують незмінний вітаїзм
Ми визнаємо практику єднання
Але не ту яка штовхає навтіки
Бо ми належимо цьому коханню
Що із миттєвостей витворює віки



Коментарі
Дякую, Василю Федоровичу за коментар та побажання! Ціную вашу підтримку і з більшою охотою пишу!