Все в блогах
Овес також добре!
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 33
Останнім з хлібних злаків, як правило, косять овес. Впоратися з цією роботою селяни намагалися до свята Преображення Господнього (Другого Спаса, 19 серпня), бо потім овес «посипиться на землю». Та й спершу потрібно було зібрати пшеницю, жито, ячмінь – основний хліб.
Овес заготовляли і заготовляють здебільшого на корм для коней. Але при нестачі пшениці чи жита пекли хліб і з вівсяного борошна, або додавали його до пшеничного чи житнього. А от вівсяна каша на молоці (смачна у корисна страва!) завжди була на обідньому столі.
З вівсяних, житніх та пшеничних стебел з колоссям (неодмінно мало бути три компоненти) на Різдво гуцули виготовляли коляднички – аналог дідуха, тільки брали 9-12 стебел і перев’язували їх барвистою стрічкою. З колядничками йшли колядувати на потреби церкви і дарували їх господарям, таким чином дякуючи за грошову плату, скільки б вона не становила.
У народі кажуть:
-Дай коневі вівса – буде з нього робоча сила.
-Без жита і пшениці й овес піде на хліб.
-Вівсяна булочка, звісно, не пшенична, та також хліб.
-Наївся вівсяної каші і працює, як кінь…
Холодними росами
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 87
-У серпні роса стає холодною.
-Рясно цвіла медунка – буде багато гречки.
-Добре, коли у серпні дощі помірні, погано, коли болото.
-Не поспішай викопувати картоплю у серпні, вона росте у землі аж до Семена (14 вересня).
-Скорий відліт лелек – на ранню осінь.
-Вода в ріках стає теплішою - перед дощем.
-Влітку сухі гілки падають з дерев – на негоду.
-Голуби ховаються в гарну погоду –буде дощ.
-Вітер дме поривами – встановиться тиха погода.
-Влітку з вудкою, а взимку з сумкою (торбою).
-Ґедзі сильно кусають – на тривалу негоду.
-Зірки мерехтять улітку – до дощу.
-Було багато колосся – взимку буде багато снігів, вдарять сильні морози.
-Жуків-гнойовиків не видно при гарній погоді – за кілька годин піде дощ.
-Ікавка – на погоду; ломота – на негоду.
-Качки кричать і плещуться – на дощ; сидять тихо – на грозу і грім.
-Качки обскубуються – дощ буде.
-Комарі, мухи та інші комахи стають набридливими – на негоду.
-Мухи у серпні кусають, бо зиму чують.
-Кільце навкруг сонця – буде вітер.
-Овес дозріває – з’являються перші опеньки.
-Осоту польового влітку багато – зима буде холодною; багато щавлю – теплою.
-Мурашині ходи відкриті і мурашки багато рухаються – до холодної погоди.
-Місяць уповні червоний – буде дощ.
-Овеча вовна волога на дотик – перед дощем.
-Павуків видно багато – до хорошої погоди.
-Павук розставляє павутину колесом – буде ясна погода.
-Похолодання після дощу – погода невдовзі поліпшиться.
-Ті поля були щасливі, на які літній дощ вчасно випав…
Бери мед!
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 78
14 серпня у церквах східного обряду вшановують пам’ять семи братів-мучеників Маккавеїв та згадують про Винесення Чесних древ Животворчого Хреста Господнього.
Медовий Спас та Маковія – народні назви свята. Адже в цей період пасічники починали забирати з вуликів мед, а господарі збирали новий врожай маку.І мед, і мак неодмінно освячували у церквах.
На Маковія розпочинається Успенський піст. Вже із самої назви стає зрозумілим, що він приурочений святу Успіння Пресвятої Богородиці, яке відзначають 28 серпня. А сам піст завершується днем раніше – 27 серпня. За строгістю він прирівнюється до Великого посту.
У народі існують і такі назви свята – Мокрий Спас, Перший Спас. Цього дня наші пращури востаннє в році йшли купатися до водойм (і то тоді, коли доволі тепла днина), бо потім уже не можна приймати такі водні процедури. Казали: «Ілля (2 серпня) воду постудить, а після Першого Спаса вода стає холодною».
Прохір: літо за двір!
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 92
10 серпня – день вшанування Прохора, Никанора, Тимона й Пармена – святих апостолів і дияконів. За народним календарем українців цей день називають Прохоровим, Прохорів.
…Тієї пори ще можуть бути спекотні дні, але ночі вже прохолодні, так само холодні ранкові й вечірні роси. Тумани стають густими, сивими, а часом молочними. Осінь нагадує про своє наближення.
У народі кажуть:
-Прийшов Прохір – літо за двір!
-На Прохора баба заохала: «Знову прийде зима!..».
-Вже на Прохора, бабо, мости собі піч!
-Як би тепло не було, але після Прохора літо не вернеться.
-Прохір міняє червоний жупан (колір літа) на золотий (колір осені); починає золотити листя дерев і кущів.
-Який Прохорів день – таким може бути перше бабине літо.
-Похолодання на Прохора віщує близькість осені.
-Павук забився в куток – до вітру.
-Павуки швидко снують павутину – на зміну погоди.
-Рано набирають соку ягоди калини – у першій половині вересня морозів не буде.
Разом з Україною!
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 27
9 серпня – Міжнародний день корінних народів світу.
(Декілька спостережень і порівнянь)
***
Резолюція Генеральної асамблеї ООН від 23 грудня 1994 року проголосила Міжнародне десятиріччя корінних народів світу, а день першого засідання Робочої групи, 9 серпня наступного року, оголошувався Міжнародним днем корінних народів світу.
Генеральний секретар ООН у своєму посланні 2005 року закликав до солідарності з корінними народами та забезпечення умов їхнього розвитку.
9 серпня 2021 року Україна разом зі всією світовою спільнотою вперше відзначила цю дату.
***
Довідка. Корінний народ – це не те саме, що національна меншина. Щоб бути корінним народом, етнічна маса має сформуватися, бути носієм самобутньої мови та культури, але… не мати власної держави.
***
Волею долі Україна – багатонаціональна держава, Безперечно, українська нація є домінуючою щодо кількості населення у порівнянні з іншими націями та народами, але не «панівною» у найгіршому розумінні цього слова, зокрема, щодо зневаги прав та свобод інших націй і народів.
Україна – не російська імперія! Ми ніколи не прагнули захопити чужі землі й підпорядкувати собі інші народи, знівелювати їх, перетворити на посіпак, манкрутів. Ми лише боронили своє і свою волю.
Свідомі українці визнають і вітають те, що живуть пліч-о-пліч з корінними народами нашої держави кримськими татарами, гагаузами.., з представниками національних меншин поляками, угорцями, молдаванами, вірменами, греками… Спілкуємось і взаємозбагачуємось.
Свого часу на Буковині окремі районні газети виходили дубльовано – українською і російською мовами; на Закарпатті – українською та угорською. «Кримська світлиця» (тепер вона виходить як Інтернет-видання) часто друкувала художні твори кримських татар, російських авторів мовами оригіналу. Кому вона заважала у Криму?.. Звісно, росії.
***
Парадоксально! Імперська пропаганда СРСР культивувала «каламбур» про те, що українці – це нацменшина союзу. Росіяни, звісно, панівна нація. Та чи не українці розбудовували московію?!. Тепер російська пропаганда гласить, що української нації взагалі не існує, це незрозуміла гілка-відгалуження від російського народу… Коли була українська нація, то російського народу ще не існувало.
***
З енциклопедичних джерел. Кримські татари – корінний народ в Україні, який станом на 1989 рік (перепис населення) налічував 47 тисяч чоловік. Назва пов’язана з монголо-татарськими військами, які перший раз під проводом Субутуя і Джебе нападали на Київську Русь у 1223 році. Через різні історичні події та обставини для частини з них Крим став батьківщиною. 1449 року на півострові і в пониззях Дніпра постав Кримський каганат – держава, яка проіснувала 300 років.
Будучи нерідко інструментом у руках сусідніх імперських держав (Туреччини, московії, Речі Посполитої), Кримських каганат часто завдавав дошкульних ударів по українських землях. Зрештою, взаємини Криму й України протягом історії не були однозначними. Геополітичне становище цих держав зв’язувало їх політичними та економічними інтересами. Не забуваймо, що кримські татари не раз ставали союзниками українського козацтва.
Під час російсько-турецької війни 1768-1774 років росія підписала з Кримським ханством «союз вічної дружби», а Туреччина мирний договір. Вони визнали його незалежність. Однак ця незалежність невдовзі скінчилася приєднанням Кримського ханства до російської імперії.
Після лютневої революції 1917 року у росії кримські татари почали боротьбу за культурну, а згодом територіальну автономію, врешті – самостійність. «Татаризація» Криму частково відбувалася протягом 1920-1930 років.
1944 рік. Крим звільнено від фашистських загарбників. Радянська влада несправедливо звинуватила кримських татар у співпраці з німцями. Того ж року відбулася їх масова депортація до Сибіру, в Казахстан й Узбекистан. Уже в дорозі вони гинули тисячами, помирали на чужині.
1954 рік. Кримську автономію було ліквідовано, перетворено на область і приєднано до УРСР.
На початку 1990 років, на зорі незалежності України, коли відновили автономію, почалося масове повернення кримських татар на батьківщину.
Ще у 60-ті роки минулого століття за права цього народу активно виступали українські дисиденти П.Григоренко, С.Караванський, В.Чорновіл.
***
Справді, у Незалежній Україні кримські татари відчули ковток свободи. Молода Українська держава всіляко сприяла їх поверненню, політичному та культурному розвою. І тоді не тільки Крим, а вся Україна стала для них Батьківщиною.
***
Події, пов’язані з анексією росією Криму, спричинили хвилю нових репресій проти кримських татар, українців, що проживають на півострові. І не тільки них.
***
2014 рік. Щоб там не говорила міжнародна спільнота, але війна росії проти суверенної України вже тоді розпочалася. Разом з українцями одними з перших взяли до рук зброю кримські татари і стали на захист України, а в її складі і своєї АР Крим, на існування якої вони мають право!
***
Свого часу на Євробаченні Україну представляла кримська татарка Джамалла і блискуче перемогла. Вона, насамперед, представляла всю Україну, її народ – багатонаціональну спільноту, а не лише кримських татар. У багатьох наших народів спільна доля, яку прагнули вершити московіти.
Чи дозволила б росія, щоб на Євробаченні її представляв бурят, чуваш, чеченець, аварець?.. Риторичне запитання.
***
Хоча в росії існують національні автономії, округи, але більшість її малих народів уже перестали бути самодостатніми, аби створити власну державу. Виняток, хіба що, Татарстан, Чечня, Дагестан…
***
У росії 136 мов корінних народів на межі зникнення… У Чувашії, наприклад, рідною мовою спілкуються лише 20 відсотків корінних чувашів.
Збагніть! Адже йдеться насамперед про людей – носіїв цих мов. Вони (люди) або фізично вимирають, або асимілюються з росіянами (радше – підлаштовуються під них), але росіянами так і ніколи не стануть.
Це – знищення культури, багатовікових традицій, самобутності нації, народу, їхнього менталітету, релігійних та ідейних переконань, які не завжди співвідносні з великошовіністичними прагненнями російської «панівної» нації.
***
Тим часом в Україні, навіть попри війну, створюють усі можливі умови для збереження і розвитку мов, народних традицій, духовних і культурних надбань для усіх національних менших та корінних народів, зокрема, через культурні товариства, дипломатичні структури, недільні школи, літні дитячо-юнацькі табори тощо.
***
Росія всіляко намагається вплинути в Україні на внутрішню міжнаціональну політику вигадками про утиски нацменшин та корінних народів, вербує агентів, навіть з числа священнослужителів московського патріархату, залучає до цього інші держави (зараз «першу скрипку» грає Угорщина). Та Україна чітко дотримується норм власного законодавства, яке не порушує норм міжнародного права. Державна безпека – понад усе!
