Все в блогах

Автор: Мічко Олександра

20 червня 2021

Перегляди: 41

Одинокі душі бродять по землі,
Шукають щось на чорному тлі.
Починають відчувати когось наскрізно
Лише тоді, коли, на жаль, занадто пізно.

Одного разу дві душі зустрілись,
Одне одному щиро довірились.
Із того часу дружити почали,
Хоч неймовірно різними були.

Це ніжні й тендітні душі дівчини хлопця,
Що любові раділи, як наближенню сонця.
Це стрімке й нове почуття їх чарувало,
Проте згодом серця їхні пошматувало.

Зараз можна згадати про те, як вони говорили,
Швидко й беззастережно свою душу відкрили.
Заради того, щоб підтримати щире спілкування,
Одне від одного не відходили від самого рання.

Любов цю палку недовіра зруйнувала,
Усе потрозила, усе поламала.
Зараз же йдуть по дорозі, як чужі люди,
На радість для одного заздрісного юди.

Той юда кохав нашу дівчину шалено,
Коли бачив їх поруч, лютував скажено.
Його друзі хлопця взагалі не впівзнавали,
При кожній зустрічі будь-зо обминали.

Для того, щоб привернути до себе увагу,
Юда постійно шукав якусь перевагу.
Проте дівчина на нього взагалі не дивилась
І з кожною зустріччю все більше злилась.

Не витримавши цього, юда пустив чутку,
Що х злопцем вона ходить заради прибутку.
Дізнавшись про це, хлопець одразу її покинув,
Відтоді суток і жаль обох поглинув.

Юда дуже радів зробленій справі,
Проте забрати дівчину не був він у праві.
Дівчина хотіла, щоб кохання відновились,
Проте бути разом їм ще нескоро судилось.

Одинокі душі бродять по землі,
Шукають зось на чорному тлі.
Починають відчувати когось наскрізно
Лише тоді, коли, на жаль, занадто пізно.

Автор: Мічко Олександра

20 червня 2021

Перегляди: 43

Як же я за тобою безмежно сумую, мамо!
Часу, що проводжу з тобою, зовсім мало!
Коли проводжаю тебе, завжи плачу гірко,
Адже останнім часом бачу тебе дуже рідко.

Коли тебе немає поруч зі мною,
Спогади враз постають переді мною:
Те, як я тебе слізно проводжала
І за тобою щодня сумувала.

Прийшовши додому, не хотіла нічого,
Проте лиш насправді бажала одного:
Щоб час розлуки пролетів як мить єдина
Й щоб скоріше побачила тебе твоя дитина.

Коли ж ти приїхала, безмежно раділа,
Адже про нашу зустріч довго я мріяла.
Побачивши тебе, одразу ж обіймаю,
Про смуток і тугу відразу забуваю.

Тиждень єдиний надто швидко проходить,
А час розлуки до нас знову приходить.
Два місяці розлуки - це, звісно, не десять,
Але пройшли вони так, наче всі десять.

Їдеш ти сьогодні, не можу надивитись.
Роблю все для того, щоб очі не сльозились,
Проте не встигаю заплющити очі,
Як вириваються мої сльози дівочі.

Туга охоплює серце, не можу дихати.
Усе сильніше хочеться з тобою поїхати.
Я хочу з тобою, але мені не можна,
Зараз дорога для мене хвилина кожна.

Дивишся на мене й сама ледь не плачеш,
Зостатися зі мною ти всім серцем бажаєш.
Поїхала ти - на душі стало пусто,
Сльози ллються з очей моїх густо.

Потроху день за днем минає,
Смутку і жалю зовсім немає.
Лиш радість від того, що скоро приїдеш,
Знову до нашого дому увійдеш.

Ось і настав день, знову тебе бачу,
Сьогодні приїзд твій відзначу.
Ці зустрічі є цінними для мене,
Адже бачу тебе, моя люба нене!

Автор: Мічко Олександра

20 червня 2021

Перегляди: 25

Він лежить пошматований і розбитий,
Страхом неминучості й жаху підбитий.
Перед очима постають картини життя,
Які в той момент поринули в небуття.

Йому згадалася чарівна кохана,
Яка завжди була ждана.
Їй він так і не зумів сказати,
Що завжди буде її кохати.

Вони зустрілися під покровом ночі,
Йому відразу сподобалися її очі.
У них він бачив їхнє майбутнє,
Яке мало стати для них незабутнє.

Він леліяв їхню маленьку мрію,
Щоб вона носила під серцем надію.
Вони мріяли про сімейне щастя,
Але спіткало їх велике нещастя.

Він знав, що його майбутня дружина
Буде завжди йому надійна та вірна.
Хлопець зрозумів, що не помилявся,
Коли щоранку в любові їй клявся.

Він обожнював її щодня цілувати
Й милозвучне ім'я її вимовляти.
Юнак полюбляв її на руках носити
Й за руку шумними вулицями ходити.

Її дивовижна краса його зачарувала,
Коли вперше побачив, мову відняла.
Він полюбляв дивитися в її гарні очі,
Для нього вони були чарівніше ночі.

Він згадав той день, коли його проводили,
Як сильно плакала, коли вони відходили.
Він сказав, що обов'язково повернеться,
Але ніхто не знав, що він не проб'ється.

Він жалкує, що не побачить родину.
Не так хотів провести останню годину.
Дивиться на небо і біль відчуває,
Швидку смерть свою передчуває.

Він лежав і думав про всі ці події,
І згадував про свої незлічення надії.
Враз із пам'яті зникло все це,
Адже перестало битися серце.

Автор: Мічко Олександра

20 червня 2021

Перегляди: 27

Чому люди такі чертві й безчесні?
Чому вони не можуть бути чесні?
Чому так завзято з любов'ю граються,
Цього світлого почуття всі цураються?

Любов'ю всі користуються як іграшкою,
Думають один про одного з насмішкою.
Чому не можна відверто й щиро любити,
Щоб з чистим серцем по світу ходити.

Чому думка посторонніх для людей
Важливіша за відблиск рідних очей?
Чому про себе кожний піклується,
Без ніжності й любові цілується?

Заради свого блага сумлінно стараються,
Безнадійно закоханими враз прикидаються.
Почуття й думки для них є відомі,
Власні бажання - завжди є вагомі.

Найбільше такі чесноти проявляються,
Коли на їхнє «добро» хтось задивляється.
Занадто вони люблять свою персону,
Щоб через когось злізати з трону.

Чому люди вважають, що вони всемогутні?
Чому поклики серця для них є нечутні?
Любов - це не слово, а дар Божий!
Не кожен для цього насправді гожий.

Найкращі моменти поруч з коханим,
А не із золотим «щастям» удаваним.
За душу потрібно любити родину,
Щоб ви створили дружну родину.

Скільки грошей? Не в тому багатство!
Так, за них можна купити все царство.
Багато чого за гроші не можна купити,
Закохане серце не обдурити!

Не можу розуміти я цей світовий стан:
Невже виживе той, у кого серце - титан?
Хотілося б жити з відкритими людьми,
Які не мають бажання ходити в пітьмі.

Справжнє кохання ніколи не ожна губити,
Бо не знаєте, чи зможете ще когось полюбити.
Бережіть ви завжди своє щире кохання
І ніколи не забувайте про це прохання!

Автор: Мічко Олександра

20 червня 2021

Перегляди: 21

Познайомилися вони зовсім випадково,
Хоч не дивовижно й не так казково,
Але зуміли свою любов зберегти
І через різні незгоди разом пройти.

На шкільній перерві зіткнулися,
Ішли й випадково спіткнулися.
Коли підіймались, заглянув він в очі,
Які для нього стали чарівніше ночі.

Допоміг їй піднятись, а далі розійшлися.
Уже тільки через тиждень знову зійшлися.
Зустрілись на вечірці спільного друга.
У повітрі між ними зростала напруга.

Завзято й бадьоро вони розмовляли,
Довіру й любов свою розпаляли.
І враз ніжна мелодія почала грати,
Запросив він дівчину потанцювати.

Після того вони сильно здружилися,
Кожного дня голубки веселилися.
Посмішка прикрашала їхні обличчя,
І вони забували про свої протиріччя.

Коли йому було сумно на неї дивився,
Та щодня завзято молився.
Коли вона сумувала, то брала за руку,
Дпомогав він їй подолати муку.

Завжди підтримували й розуміли,
Годинами по телефону гомоніли.
Обожнювали проводити разом час,
Щоб вогник їхній ніколи не згас.

Одного разу поверталася пара додому,
Коїана спіткнулася і отримала судому.
Не довго думаючи взяв милу на руки,
По дорозі зовсім не відчував муки.

Вона стала джля нього в житті поводиром,
Він для неї - життєдайним еліксиром.
Вдалим початком стала для них школа.
На щастя, тоді їхня любов не захолола.

Пройшли роки, вони вдало закінчили школу.
Бли ситуації, що могли призвести до розколу,
Проте пронесли вони вогник крізь життя
І не дали йому потрапити до забуття.