Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (0 голосів)
1 1 1 1 1 (1 голос)

 

14 листопада — день вшанування пам'яті братів-мучеників за Христову віру, лікарів-безсрібників Кузьми і Дем'яна.

Не лише лікарі, а й ковалі вважають їх своїми небесними опікунами.

З прийняттям християнства образи святих достойників органічно вплелися в українську народну духовну культуру і навіть дещо «потіснили» героїв староукраїнських дохристиянських легенд, переказів, билин. Зокрема стали вважати, що брати Кузьма і Дем'ян навчили людей добувати вогонь і обробляти залізо. З цього  постало вкрай необхідне ковальське ремесло. Свої знання і вміння брати передавали лише «обраним». А й справді, коваль у селі була поважна особа. Його навіть лихий боявся. (Згадайте Вакулу Миколи Гоголя з «Вечорів на хуторі біля Диканьки»). За відсутності священика згоду на шлюб могли дати лише коваль або пасічник.

Знову ж, за давніми переказами, саме святі Кузьма і Дем'ян першими викували плуг і переорали ним страшенного Змія, якому мешканці Києва мали регулярно приносити у жертву дівчат. Від цього у Києва та на околицях залишилися Змієві вали (сліди оранки). Тепер лише привид Змія інколи може блукати печерами, підземними катакомбами та лякати людей. Але привид - безсилий, якщо не боятися і молитися до братів-безсрібників. Існують й інші фольклорні джерела.

За народним календарем, з цього дня починається зима (але тут необхідно врахувати двотижневу різницю між старим і новим календарями, бо тоді зима може початися і на Йоїла, 1 листопада).

За спостережень:

- На Кузьми і Дем'яна пролягла дорога санна.

- Срібні Кузьма і Дем'ян (дерева, кущі рясно вкриті інеєм) - наступного року буде врожай зернових.

1 1 1 1 1 (1 голос)

 

12 листопада християни східного обряду вшановують Святого Зиновія, милосердного лікаря, який загинув мученицькою смертю 290 року, і його сестру-помічницю Зиновію.

У народі це незначне за церковними канонами свято називають - днем Зенона і кажуть:

- Прийшов Зенон - прийшов холодний сезон.

- На Зенона снігова крупа - зима буде крута!

- На Зенона відлига - зима буде, як рідка мамалига (сніжна, але без морозу; земля перетвориться на суцільне болото).

1 1 1 1 1 (1 голос)

 

10 листопада - свято Параскеви-П'ятниці, яку інколи називають Порошихою.

У народній уяві цей образ найчастіше постає у вигляді високої стрункої жінки, одягнену у довгу чорну сукню і з чорною хусткою на голові. Вона може шкодити жінкам, які не вшановують її (Параскеву), не моляться до неї, не дотримуються посту у п'ятницю, працюють у день її іменин. Тому Параскева псує таким жінкам прядиво, нитки волочить і рве, навіює страшні сни, постає перед ними в образі мари.

Але Параскева-П'ятниця наділена ще одним образом - Зими (Порошихи), який аж ніяк не схожий на попередній. Адже тоді Параскева одягає білу хутряну шубу, закутує голову білою пуховою хусткою, перекидає через плече білу торбину, з якої жменями дістає сніг, іде і розсипає його по всій землі. Від важких подихів Порошихи несеться пронизливий злий вітер. Від її холодного погляду замовкають птахи, ховаються у гущавинах звірята, а люди не хочуть виходити з хати. Недоброї слави набула вона..

Кажуть:

- Порошиха стежки снігом замітає.

- На Параскеви любить бути пороша.

- Не злися на Порошиху, бо ще дужче снігом замете.

- Якщо на Порошихи зима стала на ноги, остаточно утвердилася - рік буде голодний.

- На Порошихи випав перший сніг - да ранньої зими.

- Мороз на Порошихи - зима буде холодна.

Загалом, на зиму загадували не тільки у день Порошихи...

Доречно сказати, що свято Параскеви, особливо, коли воно припадає на п'ятницю або суботу, вважають поминальним днем.

1 1 1 1 1 (1 голос)

 

Від Дмитра — до Михайла (8 — 21 листопада) — завершення осіннього весільного сезону.

Приказка: “До Дмитра дівка хитра, а на Михайла — хоч за попихайла” - не інакше, як жарт. Але жарт з глибоким підтекстом. Бо ніхто не хотів не хотів іти заміж за нелюба. Не переконувало і таке: «Хоч дурний, зате багатий».

Річ у тім, що Покрова (14 жовтня), як тільки впоралися з польовими роботами, зазвичай, вважався останнім днем, коли годилося засилати старостів, що відобразилося у приказці: «Покрова - пізнє сватання». Якщо батьки дівчини давали згоду на шлюб, прийняли хліб і сіль від старостів, а дівчина з власної волі пов'язала їм рушники, то батькам і нареченої, і нареченого ще був час належно підготуватися до весілля.

Останній день, коли справляли весілля, - 27 листопада, у свято апостола Пилипа. Далі починався Різдвяний піст (Пилипівка). Опісля весілля справляли аж після Різдвяних свят, до початку Великого посту.

Тим, хто не знайшов собі пари, продовжував шукати її на вечорницях...

1 1 1 1 1 (1 голос)

 

Напоїти спраглого, нагодувати голодного, пустити на нічліг подорожнього, допомогти хворому... Це — одні з найважливіших, концептуальних засад Нового Заповіту (християнства). Загалом, ми їх можемо назвати словом - милосердя. І ця категорія християнської моралі має втілюватися не на словах, а в конкретних вчинках.

Допомагати нужденним можна індивідуально, можна гуртом, не шукати для цього якоїсь особливої нагоди, не очікувати на винагороду. Вона буде від Бога. Погодьтесь, що не завжди так робимо тепер, не завжди так було у минулому. Нема сенсу шукати виправдань! Однак не забуваймо про давні добрі народні традиції, які тісно пов'язані з християнською мораллю.

З огляду на сказане, варто звернути увагу на поминальну Переддмитрову суботу (перша субота перед святом Димитрія, якого вшановуємо 8 листопада). Її ще називають «Великою заупокійною суботою», «Задушною». У цей день у храмах відправляють Богослужіння, молебні за померлими.

На відправу, зазвичай, ішли всією сім'єю, родиною. Кожен ніс зі собою заздалегідь приготовлені пиріжки, калачі, смаколики (солодке печиво)... Після церковної відправи їх роздавали бідним, убогим, калікам, безхатченкам, потерпілим від стихійного лиха (повені, пожежі), дітям-сиротам, які збиралися біля церкви. Інколи перепадала їм копійчина. Запросити когось із них на поминальний обід до своєї оселі вважалося святим обов'язком. Особливу шану мали побожні старці, жінки-прочани, які регулярно відвідували святі місця. Їх неодмінно просили помолитися за померлих під час прощі.

На деяких парафіях для зубожілих людей після Богослужіння влаштовували на церковному подвір'ї чи біля цвинтаря колективні поминальні обіди. Готували їх усією громадою, кожен приносив те, що міг.

Вважалося, що у Переддмитрову суботу душі померлих присутні серед живих, дізнаються, чи пам'ятають їх, належно пошановують, поминають молитвою, обідом, і як живі ставляться до ближнього свого...

Коментарі

Новеньке у блогах

Запічник

Тарас Лехман
22 січня 2023

 

10 лютого вшановують Преподобного Єфрема Сиріна.

Християнський достойник походив родом з...

Доротея-Болотея

Тарас Лехман
22 січня 2023

 

6 лютого - свято Ксенії Римлянки, християнки, яка померла молодою близько 450 року.

У давнину...

Мороз і сонце

Тарас Лехман
22 січня 2023

 

- У лютому — то мороз, то сонце, то припече, то потече...

- У лютому зима не відступає - весна...

На весь рік...

Тарас Лехман
22 січня 2023

 

1 лютого — свято Преподобного Макарія Єгипетського-Старшого (народився близько 300 року -...

Віншування на мир і перемогу України!

Катерина Говера
18 січня 2023

💙Сієм сієм посіваєм, 💛

Вольної волі українцям бажаєм.
Посіваєм пшениці на добро,
Щоб все в мирі в...