Все в блогах
Срібна підкова
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 83
-У березні місяць, наче срібна підкова, буде відлига; а якщо підкова розпечена на вогні – буде похолодання.
-Ще дерева голі, а весною пахне (відпар від землі).
-Березень кволий – пізня весна. (Про холод у березні).
-При холодній погоді у березні зарано брати до рук лопату.
-Часто змінюється колір неба – зміниться погода, буде нестійкою.
-У березні і тепло, і холодно.
-Прилетіла плиска – скресне крига.
-Березень забрів у воду, а йти за ним – шукати броду...
-Мало у березні засіяти зерно. Потрібно, щоб воно виросло, апотім зібрати й очистити від полови.
-Мороз не минає – зима не відступає.
-Бобри спорудили високі греблі – весною буде повінь.
-У березні потічки течуть від ріки до ріки.
-Весняні потічки й заплави єднають.
-Тоді весна красна, коли сонце красне.
-Весною птицям не спиться: і співати співають, і пару шукають, і гніздечка будують.
-Лелеки, які щойно повернулися з вирію, клекочуть – сніг накликають.
-Березень забрів і воду привів...
-Весні веселяться, співають, але й орати і сіяти не забувають.
-Прийди, весно, прийди, красна! – заспіває душа ясна (чиста).
-Якби не весна – не зраділа б душа.
-Немає клопотів зимою, то набереться їх весною.
-Каже весна: «До плуга пора!».
Приводить весну
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 92
1 березня, у перший день весни, вшановуємо преподобну Євдокію, у народі – Явдоху, Євдоху, Плющиху, Мокрицю, Веснівку...
Усі з нетерпінням чекають на прихід юної пори року. А ще вельми кортить дізнатися, якою вона буде, гожою-погожою чи ні. Втім, календарна весна не фенологічна.
Народні прикмети:
-На Явдоху погоже – весна гожа.
-Яка Явдоха – така весна.
-Звідки вітер на Плющиху – звідти прийде весна.
-На Явдохи північний вітер – весна холодна; південний – тепла; східний – суха; західний – волога.
-На Явдохи вода – на Юрія трава.
-На Євдокії мороз – на холодний березень.
-Капає зі стріхи – буде багато меду.
-Повний місяць і дощ – на мокре літо.
-На Явдохи віл з калюжі води нап’ється – у травні трави напасеться.
У цей день мешканці лісових районів зумисне ходили до лісу, приносили опалі гілки, які спалювали у печі, щоб «весна була теплою».
Господині висівали розсаду перцю, помідорів, капусти, бо вважали, що висіяна у цей день розсада принесе добрі плоди.
Примітно: про прихід весни може засвідчити бабак, який вже прокинувся від зимового сну і виліз з нірки побачити сонце. Тому дітей посилали в поле поспостерігати за цими звірятками.
Пекли житній коровай
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 85
25 лютого – свято Тарасія, патріарха Царгородського, який жив у VIII столітті, організатора VII Вселенського собору; захисника ікон, адже тоді ширилася іконоборча єресь.
У свято Тарасія господині пекли житній коровай, який споживали всією родиною і давали худобі, аби самому вберегтися і її вберегти від лихоманки та інших недуг. Звісно, йдеться про давніші часи і стосується це насамперед північних регіонів України.
За багатовіковими синоптичними спостереженнями, вважали, що після Тарасія ще може бути сім міцних морозів, але зима таки відступить...
Народні прикмети:
-Сіре небо і літає вороння – до снігопаду чи снігу з дощем.
-Відлига – на опади.
-Граки на деревах – весна на порозі.
-Після Тарасія зима не страить, хоч і зла.
-За день з-під стріхи повне відро води накапало – на вологу весну.
-Марно не сподівайся на Тарасове потепління, бо ще вдарить морозом.
До речі, Тарас у перекладі з грецької – «бунтар». Отож, він непередбачуваний, непокірний, всіляким буває, а від свого настрою й погоду насилає...
Шляхом духовного очищення
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 79
Цьогоріч Великий (Передвеликодній, Великодній) піст розпочинається 23 лютого і триватиме до 11 квітня.
Він нагадує нам про сорокаденний піст Ісуса Христа у пустелі, вводить нас у трасну седмицю, яка встановлена на згадку останніх днів земного життя Ісуса Христа, страждань і смерті нашого Спасителя, а потім приводить нас до радості Світлого Христового Воскресіння.
Піст – це особливий період, під час якого людина посилено бореться з особистими гріхами і поганими звичками, таким чином духовно вдосконалюється, очищується, позбавляється душевних недуг, а почасти зміцнюється й тілесно.
Правила посту, яких ми жотримуємося, були встановлені вже в перших століттях християнства, згодом доповнювалися Церквою. Виконувати їх ми маємо з нашої любові до Бога і заради свого спасіння. Піст – це не тільки стримання у їжі, відмови від тютюну, алкоголю, це, насамперед, щира молитва, відвідини Богослужінь у храмі, читання духовної літератури, слухання і перегляд духовних радіопрограм та телеперадач.
Дуже важливо, якшо прагнемо досягнути вершин у духовному житті, то нам потрібно засвоїти в собі мистецтво прощення, позбутися гордині, пихатості, егоїзму, заздрості; сповідатися, каятися і причащатися. Розрішення сповіді і каяття (це здійснюється через прощення і відпуск гріхів священиком) досягається ще й конкретними добрими вчинками, знову ж молитвою.
Враховуючи складну ситуацію в Україні, час загарбницької війни, Церква наполягає, що піст не має зашкодити здоров’ю людини. Тому для багатьох категорій людей (військових, вимушених переселенців, дітей, хворих...) є чимало поступок у виборі продуктів харчування, встановлення його раціону.
Також слід бути милосердними, морально і матеріально підтримувати тих, хто цього нагально потребує. Не забуваймо продітей-сиріт, старших знедолених людей.
Поєднавши піст і молитву, просімо Бога за перемого українського народу над ворогом-московитом.
Народні прикмети:
-Яка погода у перший день Великого посту – такою буде на Великдень.
-У перший день Великого посту багато снігу, вологи – до врожаю хліба.
-Мороз у перший день Великого посту – Великдень буде холодним і навпаки, якщо відлига, потепління.
Сиропуст
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 96
22 лютого – Сиропусна неділя. Так припало на цьогорічний церковний календар. У народі її називають Сиропустом, Запустами, Масницею, Масляною неділею. Вона особлива тим, що відразу після неї (у понеділок) розпочинається Великий піст.
Назва Сиропуст походить від того, що в цей день споживали страви, приготування яких здебільшого потребує молочних продуктів. Їли вареники з сиром і сметаною, пиріжки зі солодким сиром (додавали цукор), сирники з варенням, гречані млинці на маслі... Оскільки це останній день перед Великим постом, то могли ходити один до одного в гості почастуватися. За обіднім столом збиралися родинами.
Інша назва свята – Прощена неділя або Неділя Прощення. Усі просять один в одного пробачити за заподіяне лихо, кривдне слово, каються у гріхах. Просять простити і самі прощають, бо так велить християнська мораль! Головне це зробити совісно, щиро. А першим просить простити священик перед парафіянами у церкві. Робить це відразу після відправи Служби Божої.
На Прощену неділю багато вірян сповідаються і причащаються, щоб вступити у Великий піст з чистою совістю.
