1 березня, у перший день весни, вшановуємо преподобну Євдокію, у народі – Явдоху, Євдоху, Плющиху, Мокрицю, Веснівку...
Усі з нетерпінням чекають на прихід юної пори року. А ще вельми кортить дізнатися, якою вона буде, гожою-погожою чи ні. Втім, календарна весна не фенологічна.
Народні прикмети:
-На Явдоху погоже – весна гожа.
-Яка Явдоха – така весна.
-Звідки вітер на Плющиху – звідти прийде весна.
-На Явдохи північний вітер – весна холодна; південний – тепла; східний – суха; західний – волога.
-На Явдохи вода – на Юрія трава.
-На Євдокії мороз – на холодний березень.
-Капає зі стріхи – буде багато меду.
-Повний місяць і дощ – на мокре літо.
-На Явдохи віл з калюжі води нап’ється – у травні трави напасеться.
У цей день мешканці лісових районів зумисне ходили до лісу, приносили опалі гілки, які спалювали у печі, щоб «весна була теплою».
Господині висівали розсаду перцю, помідорів, капусти, бо вважали, що висіяна у цей день розсада принесе добрі плоди.
Примітно: про прихід весни може засвідчити бабак, який вже прокинувся від зимового сну і виліз з нірки побачити сонце. Тому дітей посилали в поле поспостерігати за цими звірятками.
