24 червня – Різдво Івана Хрестилетя, а напередодні (за народним календарем) – Купальська ніч. Одним з її атрибутів є вогонь – життєдайна сила, символ сонця, енергії.
У цю ніч парубки і дівчата пускають з гори підпалене колесо від воза та так, щоб воно скотилося у водойму. Це знаменувало спад літнього сонця. І хоч попереду ще найспекотніші дні у році, однак сонце уже повертає на зиму.
Давній язичницький звичай, який зберігся і донині, перестрибувати через багаття. Вогонь мав бути «живим». Добували його старші люди, тручи поліном до поліна; рідше використовували кресала.. Потім, коли багаття трохи згасало, естафету від старших брала молодь, перестрибувала через нього. (Старші тільки осторонь спостерігали за цими дійствами). Робили таке закохані парубки і дівчата, парами взявшись за руки. Якщо, перестрибуючи через вогонь, відпустили руки – шлюбу не буде. Вважали, що такий вогонь очищає людину. Тому через нього переносили старших важко недужих людей, навіть перекидали (але вельми акуратно) дітей. Утім, це інколи закінчувалося кепсько, бувало, що й трагічно – і молодь, і діти падали у вагонь чи на жар від дров, отримували каліцтва, несумісні з життм опіки.
Деякі відчайдухи ходили ще по гарячрму попелу босоніж, були упевнені, що після такого ритуалу стануть щасливими, здобудуть омріяне багатство, віднайдуть скарби...
...І тільки вранці, коли попіл охолоне, його збирали, розсипали по грядках, щоб ті «добре родили». До речі, купальське багаття не гасили. Воно само мало дотліти.
Як продовження теми купальського вогнища. Дівчата пускали по воді щойно сплетені з трав і квітів віноим довше свічка горить – тим швидше вийде дівчина заміж. Прикро, коли вона відразу погасла. Бо, за марними віруваннями, дівчина невдовзі може померти. Дівчат, які боялися перестрибнути через вогонь і пускати по водоймі вінок із запелоню свічкою, вважали... відьмами (відьмочками).
Давні легенди стверджують: квітка папороті, яка зацвітає на мить і лише у ніч на Купала, перед тим спалахує вогником.
Народні прикмети:
-Вогонь високо піднімається у небо – на суху погоду.
-Багаття лель-ледь горить, хоч і покладено сухі дрова і хмиз – на дощ.
-Дим від багаття стелиться по землі – бути дощу.
