Все в блогах
Іду на зажин
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 36
У давнину практикували цікавий спосіб колективної праці на жнивах – зажин. Коли у господаря було багато землі, а сам не міг впоратися зі збиранням хліба, тоді він винаймав додаткову робочу силу.
В основі зажину був договір про взаємні обов’язки та умови оплати праці «зажинщикам» (так називали найнятих женців): чи то зерном, чи то грішми… Для найбіднішого селянства це ставало ледь не єдиним джерелом існування, хоч якогось статку.
Пошуки такого заробітку вже починалися з Великого посту. Та найчастіше із зажинщиками домовлялися напередодні Трійці.
Замість грошей чи зерна розмір оплати праці міг дорівнювати кожному третьому сніпу. (І це була велика плата!). Крім того, господар мав забезпечити наймитів належним харчуванням. Дехто з наймитів зголошувався на продовження праці і приходив на обмолот зерна, але вже за окрему плату.
Договір був усним, однак здебільшого укладався при свідках, навіть у корчмі (частував, звісно, господар). Його порушення з боку господаря-землевласника піддавався строгому громадському осуду. Порушника «брали на кпини», кепкували з нього, бувало, що й не пускали до церкви. Зрештою, самому господарю такі порушення не були вигідними. Наступних жнив він міг і не набрати помічників…
Карпати зачаровують своєю красою та краєвидами!
Сухий Гавриїл
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 14
26 липня – Собор Архангела Гавриїла. (Ще одне свято Собору Архангела Гавриїла відзначаємо 8 квітня).
За цим днем, який у народі називають – Сухим Гавриїлом (рідше – липневим Гавриїлом, Гаврилом), передбачали погоду на майбутню осінь, принаймні, її першу половину.
Народні прикмети:
-Хороша погода в цей день віщує хорошу осінь.
-Сухий Гавриїл – осінь буде сухою і теплою; з дощем – на мокру осінь.
-Хмари зібралися «докупи» - до тривалої негоди.
-Туман над лісом кілька ранків поспіль висне і довго не спадає, а то й піднімається вгору – до дощу, але підуть гриби.
-З вербових листків стікає сік – перед дощем.
-Миші їдять (точать, подрібнюють на тирсу) сіно чи солому у стіжках – до ранньої осені, холодної і тривалої зими.
-Якщо на Сухого Гавриїла ще озвалася зозуля (щоправда, таке рідко трапляється) – на сухий серпень і погожий вересень.
За фенологічними спостереженнями, від дня Сухого Гавриїла пташенята диких пернатих поступово, але назавжди покидають батьківські гнізда. Зокрема на водоймах побачиш живі «вервички» потомства диких качок; ще, тулячись до батьків, плавають малі лебеді; головами вниз заглядають з гнізд пташенята лелек. Мине місяць часу і птахи почнуть відлітати у вирій. Але вже тепер це нагадує людям про наближення осені.
У білому одязі
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 12
Жнива для селянина – це не тільки важка фізична праця, а й певна урочистість, своєрідні ритуали з проханням благословення і подяка за зібраний врожай. Тому урочисто відзначали зажинки, свято першого снопа, завершення жнив, обжинки… Але завжди починали з молитви.
Колись побутувала ще одна жниварська традиція, на яку мало хто з етнографів звертав увагу. На жнива наряджалися виключно у білий одяг: у чоловіків – довгі білі сорочки, білі штани, а на голові – солом’яний бриль; у жінок – також довгі білі сорочки, спідниці, на головах – легкі хустки. Одягали навіть вишиті сорочки і спідниці. Інколи біле полотно заміняло ледь сіре, лляне. Та все ж воно мало бути світлим. І не тому, що в літню спеку білий колір відбиває сонячне проміння, стає не так парко. Хоча під час жнив і без того добре впрієш від праці! Є тут інший аспект…
Святий хліб (їжу) завжди береш чистими руками. Так само хліборобська праця потребує чистоти помислів, намірів, добрих сподівань. Білий колір (зокрема в іконописі) якраз і є символом чистоти, непорочності, святості…
Про жнива у народі кажуть:
-Важкі жнива, важка праця, зате хліб смачний!
-Без жнив не буде хліба на столі.
-Як на жнивах не впрієш, то взимку зголоднієш.
-Хлібом хвалися тільки після жнив!
-Від жнив до жнив живемо з хлібом…
Лічи копи на Прокопа…
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 14
У липні більшість народних традицій, обрядів, фольклорних джерел (в т. ч. повір’їв, прикмет) пов’язано зі жнивами, заготівлею хліба. Не оминули вони і свята Прокопія, якого вшановуємо 21 липня.
У народі кажуть:
-Прийшов Прокіп і нажав сім кіп.
-Лічи копи на Прокопа.
-Прокіп додає кріп до кіп. (Якраз цього дня господині збирають кріп).
-Прокіп покладе на плечі сніп.
-Мокрий Прокіп замочить сім кіп.
-Дощ на Прокопа – гнилого жита буде копа.
-Якщо Прокіп задощить, то жито й пшеницю замочить.
На Прокопа впору збирати чорниці. Це пік їхнього дозрівання. Також заготовляють «чорничник» (беруть усю наземну частину рослини і сушать), з якого готують чай для хворого шулнка.
Колись марновірні люди у день Прокопія не виходили у поле, не жали хліба. Боялися, що святи за важку фізичну працю на його іменини може образитися і нашле дощ аж до завершення жнив.
