Все в блогах
Готуємось до зустрічі птахів
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 87
18 лютого вшановуємо святителя Льва Великого, Папу Римського, Учителя Церкви, який жив у V столітті. Брав участь у Вселенському Соборі в Халкидоні (451 р.), на якому різко виступив проти єретичних учень. Проявив себе як блискучий оратор і проповідник.
У народному побуті українців спостерігали: якщо цього дня ясна погода, а вночі було багато зір на небі і світлий місяць – рано прилетять птахи. Тим паче, коли тенькає синиця й веселиться, адже вона добре відчуває весну.
Тому з цього дня дбайливі господарі готувалися до зустрічі птахів, які от-от почнуть повертатися з врію. Майстрували для них шпаківні, синичники, дуплянки, високо на стовбурах дерев або на стріхах хат кріпили старі колеса від возів у сподіванні, що на них збудують гнізда лелеки.
Глиняні дитячі свистульки у вигляді птахів вважалися своєрідним оберегом.
Народні прикмети:
-Снігова погода – весна забариться.
-Мокро (дощ зі снігом) – на мокру весну, але врожайне літо.
-Холодно, мороз – птахи не скоро повернуться.
І на санях, і на возі...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 83
-У лютому їдуть і на санях, і на возі.
-Вдень колесом, а вночі полозом.
-У лютому барвінок зацвів (таке фенологічне явище трапляється доволі рідко) – на ранню, але вологу весну.
-Вже лютий геть підгриз – кидай сани, бери віз.
-Лютий – хамелеон: гріє, пріє і холодить водночас.
-Лютий баламутить, бо у нього завжди нестійка погода.
-Хоч затяжна зима, але весна вступить у свої права.
-Довго крига не скресає – пізно прилетять птахи.
-У лютому лід на дорозі – весна на порозі; слизько – весна близько. Але на порозі весни буває і холодно.
-Галасливі птахи весну відчувають.
-Рано прилетіли граки – до теплого березня.
-Лютий студений –травень зелений.
-Зимовий холод зі щільним глибоким снігом озимині шкоди не завдасть, але садовим деревам від нього може стати непереливки.
-Чим товстіша крига – тим більша весняна вода.
-Крига не скоро скресне,якщо весна не гляне на зиму.
-Глибокий сніг – глибокі води, глибокі броди.
-Зелена трава пробивається з-під снігу – скоро прийде весна.
-Вівці у кошарі туляться одна до одної – на мороз; якщо у них волога шерсть – на відлигу.
-У коня з ніздрів іде пара, тварина сопе – очікуй похолодань.
-Нема холоду – птахи не бояться голоду.
До і після Власа
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 100
11 лютого – свято Власія, архієпископа Севастійського. Жив у IV столітті. Мученик за Христову віру. У народі цей день називають святом Власа, а самого достойника вважають охоронцем домашніх тварин.
За давніми народними синоптичними спостереженнями, цей день може принести різкі похолодання. Вважають: якщо до Власа не було міцних морозів, то на Власа й опісля вони стануть вельми дошкульними, але весна буде гарною. (І навпаки).
З інших народних прикмет та приповідок:
-Холодний Влас – останній подих зими.
-На Власа вода в криницях замерзає.
-Зимові морози найміцніші на Власа.
-Власові морози відморозять носи.
-На Власа одягай кожуха і рукавиці.
-На Власа краще сидіти у хаті.
-На Власа і кінь не хоче виходити зі стайні.
-Глибокий сніг на Власа – весною болото і повені.
Колись на свято Власа люди остерігалися вирушати у далеку дорогу, бо він може заморозити. Тому краще сидіти вдома і грітися біля печі.
У свято Власа господарі «гречно» поводилися з домашніми тваринами, птицею, не підвищували на них голосу, не лаяли їх, бо ті можуть образитися, не принести приплоду, захворіти... Відтак – вся господарка піде нанівець.
Закликати весняне сонце
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 94
15 лютого (за оновленим церковним календарем) – свято апостола Онисима, помічника апостола Павла, про якого він згадує у своїх посланнях з особливою теплотою. Онисим загинув за Христову віру у І столітті.
Народні прикмети:
-Якщи у цей день гостра зима (міцні морози) – весна прийде рано.
-Відлига, встановилася відносно тепла погода, почали брунькувати берези, зацвіли перші підсніжники – зима ще може повернутися, але не надовго. Деревам і квітам вона ненашкодить.
-Капає зі стріхи – буде вдосталь меду.
-Багато калюж – багато трави.
Щоб «закликати» весняне сонце, господині пекли тонкі паляниці (звісно, у вигляді сонця). Інколи поливали їх медом і посипали маком. Такі смаколики призначалися насамперед дітям. Їсти їх мали на лузі, у полі.., головне, щоб була відкрита місцевість і сонце добре бачило дітей з паляницями, само просилося на гостину...
Баба охкала...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 86
10 лютого, з поміж інших християнських достойників, вшановуємо преподобного Прохора Лабедника, ченця Києво-Печерського монастиря, чудотворця і зцілителя, який жив в ХІ столітті.
За переказами, він харчувався тільки хлібом з лободи і водою. Але в голодні роки, а тим паче в лихоліття, коли вороги нападали на наші землі, все палили і руйнували, забирали хліб, Прохір міг перетворити насіння лободи на якісне житнє зерно, рятувати людей від голодної смерті.
Жартують, що до дня Прохора баба на печі охкала, бо ще студень. А як прийдуть Прохір і Влас, то скоро прийде весна до нас.
Народна прикмета говорить: «На Прохора відлига – весна буде теплою». Тому,зачувши тепло, баба злазила з печі.
І таке... Як баба злазила з печі, то вже пкла собі калачі. Такий жарт не вважайте недолугим. Головне, щоб було ще вдосталь запасів борошна, вистачило їх до наступного врожаю. Адже лютий – напівхлібниця, коли половину хліба вже спожито... Інколи доводилось ощадити.
Дай Боже, щоб був достаток, а бабуся пекла калачі!
