Все в блогах
КОЛЯДА
- Автор: Марія Павлова
- Перегляди: 90
А Коляда усе одно прийде,
Прийде і охопить гучними піснями.
До тих, хто давно зовсім не жде,
І тих, хто весело радіє із нами.
Збереться за столом уся сімʼя,
З колядками зайдуть до дому діти,
А на столі стоятиме кутя
І частування предкам в цьому світі.
У Коляду повернуться живі надії,
У Коляду забʼється із натхненням серце,
І щоб усі у цьому нелегкому світі
Знайшли тепло, що у душі озветься.
24.12.2024
Ходити з Колядою
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 83
Колядування – прадавній, ще дохристиянський звичай українського народу. Колядками та ритуальними дійствами наші пращури-язичники проводжали зимове сонце Коляду, а вітали літнє світило, адже щодня світла прибувало, а темрява ночі відступала. З прийняттям християнства ці традиції співпали у часі зі святом Народження Ісуса Христа. Проводи Коляди святкували кілька днів поспіль. Так само святкуємо Різдво Христове, власне, цикл різдвяних свят. Язичницькі тексти співань, вітань були витіснені християнськими. Однак в українських колядках, щедрівках, віншуваннях частково збереглися дохристиянські образи. Так чи інакше, але в кожній колядці – возвеличення народженого Дитятка Божого, Пресвятої Богородиці...
Богослужіння у церкві. Та найчастіше ходять на другий день різдвяних свят (26 грудня – Собору Пресвятої Богородиці та Йосифа Обручника), а то й днем опісля (27 грудня, коли поминають первомученика Степана). Бо перші два дня різдвяних свят вважаються виключно сімейними.
Насамперед ідуть колядувати діти. Потім дорослі зі «звіздою» тадзвониками. Гурти дорослих колядників Колядувати починають не в усіх етнографічних регіонах України одночасно. (Не йдеться про колядування в родинному колі). В окремих місцевостях ходити з колядками від хати до хати починають на Святий вечір, а в інших на Різдво Христове, відразу після (здебільшого учасників церковного хору), як правило, збирають кошти на потреби церкви. Першого вітають колядою отця-пароха та його родину.
На Західній Україні, зазвичай, гурти старших колядують під вікнами чи дверима. Потім господар запрошує їх до хати і неодмінно частує.
Окреме дійство – різдвяний вертеп. З ним, як правило, ходить молодь. Ця давня традиція сягяє ще XVI століття. З вертепом ходили «бурсаки», спудеї духовних навчальних закладів – Острозької, Києво-Могилянської академій. Вони ж і самі писали драматургічні твори. Учні шкіл виконували свою місію. Читали вірші, які також мали бути власноруч написані. Звісно, без допомоги вчителя не обходилося. Але не дивно, що такі вірші згодом ставали народними різдвяними віншуваннями.
На Різдво Христове
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 75
25 грудня – Різдво Христове. А день перед тим святкують Святий вечір, неодмінним атрибутом якого є 12 пісних страв на столі. Існують дві версії трактування такого числа (і обидві мають право на існування): перша – це кількість апостолів; друга – кількість місяців у році, небесне коло. До світлиці вносять дідуха, дехто вже ставить ялинку, а зірка на ній символізує вифлеємську, яка сповістила трьом царям-мудрецям зі Сходу про народження Месії. Це тільки в радянські часи надавали зірці «комуністичного смислу». Отож, і ялинка з зіркою є атрибутом Різдва.
Найпрекрасніші святвечірня і різдвяна традиції – колядки, вертеп.
Але мало хто знає, що у далекому 200 році Різдво святкували 26 травня. Потім, у 320 році, за Указом Ватикану цю дату перенесли на 25 грудня. Систему літочислення від народження Ісуса Христа (власне, свята Різдва Христового) запропонував римський абат Діонісій Малий у V столітті.
На теренах Київської Русі Різдво Христове почали святкувати у Х столітті, незадовго після хрещення. Проте всі свята у той час церква цілеспрямовано поєднувала зі звичними для народу язичницькими, намагаючись поступово витіснити останні. Відтак поєдналися Різдво з Колядою. Та чимало українських колядок і тепер зберігають язичницькі мотиви. Свято Коляди символізувало народження Сонця, адже день уже довшає, а ніч стає коротшою. А Ісус Христос хіба не є для нас Сонцем, Світлом, Сяйвом?..
Святкуючи Різдво Христове, насамперед не забуваймо про іменинника – Новонародженого Ісусика, помолімося до Нього і вдома, і в церкві.
Народні прикмети:
-Мороз на Різдво – далі зима буде холодною.
-Світлий місяць – на мороз.
-На Різдво радіють глибокому снігу, бо буде вдосталь хліба.
Mama nähte auf einer deutschen Nähmaschine von „Gritzner“
- Автор: Vasyl Tarchynets, Schriftsteller
- Перегляди: 197
Ich erinnere mich nicht mehr genau, wie und wo meine Mutter Maria in den fünfziger Jahren zu einer deutschen Nähmaschine von Gritzner gekommen ist. Ich vermute, dass mein Vater das Beutestück gegen Kartoffeln und Speck eingetauscht hat. In jenen Nachkriegsjahren herrschte in der Ukraine große Armut. Hungrige Händler aus den Städten zogen durch die Dörfer und boten für Lebensmittel die unterschiedlichsten Waren an.
Das erworbene Stück war allerdings nicht vollständig – es fehlten Teile des mechanischen Antriebs, der Riemen und der Tisch. Doch das war kein Problem. Mein Vater, ein geschickter Handwerker, setzte das nützliche Gerät wieder instand. Nur eine Sache blieb: meine Mutter wusste nicht, wie man mit dieser neuen Technik umging. Der alte und bereits im Nähen erfahrene Vasyl Gulatkan half ihr über die ersten Schwierigkeiten hinweg.
Schon bald beherrschte meine Mutter die für jene Zeit recht komplizierte Maschine. Sie nähte für uns Hemden, Hosen, Taschen und alles, was im Haushalt gebraucht wurde, und zwar aus selbstgewebtem Leinen.
Über vierzig Jahre lang arbeitete sie mit dieser Nähmaschine. Als ihre Kräfte nachließen, übergab sie die sorgsam gepflegte Maschine an ihre Schwiegertochter Raia und bat sie, dieses unschätzbare Erinnerungsstück niemals wegzugeben. Bis heute befindet sich die Maschine in ausgezeichnetem, funktionsfähigem Zustand.
Хмари низько пливуть...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 90
18 грудня вшановують мученика Севастіяна, римського воїна, який потайки прийняв християнство і ревно сповідував його. Та нема нічого таємного, щоб не стало явним. За доносом ворогів-язичників, які дізналися про це, а на допиті Севастіян ще й відверто заявив про свою любов до Ісуса Христа, достойника і його побратимів жорстоко стратили. Так веліли вельможі – ворого християнства. Подія сталася 287 року.
За народним календарем українців, це час активної підготовки до свята Різдва Христового. Білили хати, кололи свиней...Діточки розучували колядки і віншування,насамперед ті, які вперше мали йти колядувати. Згідно «старого» церковного календаря, діти ще й з нетерпінням очікували ночі на свято Миколая. Були впевнені,що Чудотворець принесе їм подарунки.
Народні прикмети:
-Темні хмари низько пливуть по небу – до снігопаду.
-Вороння зібралося у зграї – будуть опади.
-Щільний сніг і мороз – холодно буде доволі довго.
