Все в блогах
Темпоритм комети
- Автор: Єлизавета Пукас
- Перегляди: 113
Наскрізно прошита сяйвом висхідного світила. Воно резонує зі сплетінням сонця, що притулилося у міжреберʼї та гріє нутро снігового листопаду.
Уповільнення.
Слово, що мріє крилами забуття. Розтікання.
Умиротворення.
Липкий голос каламутить творчий спокій… Його системно навчали нехтувати гальмівним шляхом і роз’ятрювати палання міжгалактичної комети. Йому товкмачили, що вповільнення означає провал. Літургія за всіма втраченими можливостями.
Життєтворчість неодмінно мала б померти, щойно сніжно-багряний листопад з’являвся на видноколі. Утрата уявних можливостей та зниження темпоритму лякала більше за смерть.
Окраєць сонця пеленався молочною хмаркою, яка заколисувала нервове тріпотіння голосу. Оголеність листопаду компенсувалася теплим чаєм, живими людьми й подорожами.
Липкість вібрацій м’якшала, піддавшись спогляданню природи. А що, як кометам теж потрібно регулювати швидкість ?
Від просвіти – до науки
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 94
8 грудня 1868 року заходами народовців на чолі з А.Вахнянином у Львові було засноване Товариство «Просвіта». Мета його діяльності: «масове поширення освіти і національної свідомості серед українського народу». А.Вахнянин і став першим керівником Товариства. Залишив цю посаду у 1870 році. Згодом «Просвіту» очолювали Ю.Лаврівський, О.Огоновський, Д.Гладилович, О.Партицький, Є.Олесницький, К.Сушкевич... Існувала «Просвіта» на членські внески і пожертви доброчинців. Активно протистояла москвофільським і польським впливам.
«Просвіта» мала свою періодику. До речі, саме їй належить ініціатива створення найпопулярнішої в Галичині газети «Діло». Щоправда, цей часопис згодом кілька разів змінював свій статус, політичний напрямок. Серед періодичних видань, які мали неабиякий попит у читача, «Зоря», «Письма з «Просвіти», «Життя і Знання».., серія книг «Бібліотека «Просвіти».
Організація видавала популярну літературу, шкільні підручники, літературно-наукові альманахи й календарі виключно українською мовою. Тут друкувалися твори Тараса Шевченка, Юрія Федьковича, Марка Вовчка, Степана Руданського, Івана Франка, наукові праці, зокрема літературознавців Василя Щурата, Михайла Возняка...
У 1919 році польський уряд заборонив діяльність львівської «Просвіти». Але вже у 1920 році вона поступово відновила свою роботу і в умовах гострої політичної боротьби проіснувала до 1939 року, тобто, до приходу радянської влади.
Станом на 1939 рік «Просвіта» мала в Галичині 3075 читалень, а її членство налічувало понад 360 тисяч осіб (15 відсотків усього українського населення в позашкільному віці). Крім того, товариство активно створювало й опікувалося проукраїнськими «Рідною школою», «Маслосоюзом», дитячо-юнацькими й молодіжними організаціями патріотичного спрямування «Пласт», «Сокіл».
Годі не згадати про визначальну роль греко-католицьких священиків, які активно і плідно працювали безпосередньо «на місцях», навіть у найвіддаленіших від великих міст селах. Вони не тільки створювали первинні осередки, а й організовували хори, драмгуртки, засновували хати-читальні, передплачували для них українську періодику, поповнювали бібліотеки книжками. І все це здебільшого власним коштом. Наприклад, на теренах Прибужжя такими активістами у різні часи були отці Василь Чернецький, Кирило Селецький, Олександр Лаврецький, Михайло Воробій, Іван Набережний...
Щодо Наддніпрянської України, то «Просвіти» засновувались аж на початку ХХ століття – у Києві (Борис Грінченко, Микола Лисенко, Михайло Старицький, Леся Українка), у Чернігові (Михайло Коцюбинський), у Полтаві (Панас Мирний); а після першої світової війни і на Закарпатті. Зі встановленням радянської влади заклади «Просвіти», звісно, були заборонені.
Все ж, такі осередки існували за кордоном серед представників української діаспори.
Та «Просвіта» таки відродилася!..
У кінці 1980-х років в Україні почало працювати Товариство української мови ім. Тараса Шевченка, яке на початку 1990-х років трансформувалось в культурно-освітню організацію «Просвіта». Її перший голова – Павло Мовчан. Львівську обласну організацію очолив Роман Іваничук. У відновленні «Просвіти» не слід забувати про активну участь українського студенства. Відроджене товариство започаткувало свою періодику, стали виходити друком книги під логотипом «Просвіти».
* * *
З огляду на минулі століття «Просвіта» сумлінно і ретельно виконувала свою місію. Однак свідома українська громадськість Галичини, східних і центральних українських земель, насамперед представники інтеліганції, наукової еліти, культурні діячі, духовенство, потребували ще й створення окремої наукової установи, з видавництвом, бібліотекою, музеєм, щоб сформувати базу для вільного розвитку української літератури і науки, позбутися впливу чудоземних зазіхань на все українське, тим паче польських мотивацій і російської цензури. Принаймні, на той час у російській імперії вже мав силу валуєвський указ щодо заборони всього українського.
Відтак, 11 грудня 1873 року постало Наукове Товариство ім. Т.Шевченка у Львові. Ініціатива належала О.Кониському. Воно виникло внаслідок реорганізації Літературного (радше – літературно-наукового) Товариства ім. Т.Шевченка, заснованого того ж року у Львові. Але «Просвіта» й НТШ завжди співпрацювали синхронно, користувалися надбаннями й досвідом один одного.
НТШ (вважаймо його прототипом сучасної НАН України) мало три секції: історико-філософську, філологічну, математико-природничо-медичну. Воно видавало «Записки НТШ», «Літературно-науковий вісник», «Етнографічний збірник», «Матеріали до українсько-руської етнології та антропології», «Пам’ятки української мови і літератури», «Матеріали до української бібліографії», виходили друком окремі монографії, наукові дослідження членів НТШ.
У Товаристві активно працювали (чи співпрацювали з ним) Михайло Грушевський, Іван Франко, Осип Маковей, Михайло Павлик, Василь Левицький, Володимир Гнатюк, Володимир Шухевич, Зенон Кузеля, Роман Лунь, Федір Вовк, Ярослав Пастернак, Мирон Кордуба, Іван Крип’якевич та інші. На сторінках видань НТШ друкувалися автори з усієї України (ідеться і про центральну та східну її терени), а також ті, хто вимушено перебував на чужині.
У зв’язку з репресіями радянської влади на Західній Україні в 1939 році НТШ як науковий центр припинило свою діяльність. Багатьох його членів не оминуло лихо репресій, переслідувань.
1947 року НТШ відроджене у США, ФРН, Канаді, Франції та Австралії. При Товаристві в Америці були створені Університет українознавства, Історико-військовий інститут, Асоціація слов’янських наукових об’єднань, згодом у Мюнхені заснували Український вільний університет. Без участі НТШ у діаспорі годі уявити вихід друком 12-томної «Енциклопедії Українознавства» за редакцією Володимира Кубійовича.
У Львові НТШ заново почало діяти у 1989 році. Має ряд секцій: історико-філософську, філологічну, математичну, медичну, природознавчих наук.., видає науковий збірник «Записки НТШ», окремі монографії, влаштовує наукові конференції.
По вервичці з Небес
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 89
6 грудня – день Святого Миколая Чудотворця, архієпископа Мир Лікійських.
Він один з найбільш відомих і найулюбленіших святих достойників Христової Церкви, є взірцем людяності, добра і милосердя, знаний чудотворець, помічник нужденних, вбогих, хворих, моряків, подорожуючих, захисник під час лихої години, щирий приятель дітей.
Його ім’я з грецької перекладається, як «переможець народів». І це справді так! Адже з того часу, як Святий Миколай жив у далекому ІІІ – у першій чверті IV століття та й донині – пам’ять про його добрі й богоугодні справи живе поміж різних народів,крізь віки дарує натхненняі надію всім християнам. Наче по вервичці він спускається з Небес, щоб прийти на допомогу кожному, хто щиро увірував у нього.
На українську землю шанування Святого Миколая прийшло у Х столітті, з прийняттям і поширенням християнства. Цей Чудотворець дуже полюбився нашому народові, і з часом день його вшанування у грудні став одним з найулюбленіших зимових свят з подарунками, солодощами, гостинами, дитячими забавами. У цей день повелася добра традиція дарувати подарунки один одному, виявляти увагу і турботу до ближнього.
Нехай святитель Миколай завжди допомагає нам у добрих справах!
У народі кажуть:
-Холодний Микола – холодне Різдво Христове.
-На Миколи відлига – не чекай міцного морозу на Різдво.
-Микола на білих конях приїде, а Ганка сяде у санки.
-Микола любить мороз і білих коней.
-Вітер зі сходу – на мороз; північно-західний – на снігопад.
Кепські справи у Сави...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 74
5 грудня – вшановують Саву Освяченого, пустельника, наставника монахів. Помер у глибокій старості 532 року.
За українською народною традицією, у цей день вельми дотепно «вшановували» всіх чоловіків, називали їх Савами і вважали іменинниками. Але їм було не до святкувань іменин. Бо цей день вважався ще й жіночим, як і попередній у свято Варвари. Отож на Сави чоловіки змушені були виконувати всю роботу по господарству – і свою, і жіночу. Жінки тим часом кепкували на ними, додавали клопотів, не пускали до корчми. А самі могли провести кілька годин у корчмі (і це попри Різдвяний піст), де справляли «похорон» Сави і «поминки» за ним. Українці ж мастаки на дошкульний гумор!..
Жартували:
-Сава вмер.
-А коли?
-У четвер.
-А чого помер?
-Бо дурний був. До церкви не ходив, горілку пив, жінку бив...
Або таке:
-Як справи у нашого Сави?
-Краще не питай, бо кепські справи у нашого Сави...
Є й чимало інших варіантів.
І тільки пізно увечері жінки накривали чоловікам багатий стіл, щедро частували, але не полишали кепкувати над ними. Чоловіки змушені були мовчати, коритися та лишень посміхатися. Так велить народна традиція!
У таких дійствах брали участь тільки заміжні жінки. Цуралися їх вдови, особливо ті, у яких недавно померли чоловіки, і дівчата на виданні, «щоб не накликати лиху долю».
Народні прикмети:
-Який Сава – такий Микола.
-Якщо Сава замостить, то Микола загвоздить. (Ідеться про товсту кригу на водоймах).
-Сава закалить – Микола закує.
Біла зима – весна красна
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 75
-Снігурі біля вікна – буде холодна зима.
-Зима снігова – на добрі жнива.
-Зима була білою – весна буде красною.
-Взимку потрібно снігу і морозу, а весною дощу і тепла.
-Грудневі морози з глибоким снігом – на майбутній врожай добрі прогнози.
-Взимку тепло шубу одягай і валянки взувай.
-Сніг вкриває землю рівно – на помірну весну; хвилями, копами – весна буде вітряна.
-У грудні студить – у червні припікає.
-Лід тріщить – на відлигу.
-Сніг мокрий – похолодань не буде.
-Випаде сніг – ведмідь спати ляже.
-Взимку не було снігу, а лише морози – весною доведеться пересівати озимину.
-Перший сніг – не санний шлях.
-І зима не страшна, якщо в печі потріскують дрова.
-Вогонь у печі з червоними язиками – на мороз.
-Дрова ледь тліють – буде відлига.
-Грудень – не найхолодніший місяць року, але підступний.
-Шишкарі метушаться, стрибають з гілки на гілку – до похолодань.
-Зима завжди скупиться на барви.
-Взимку голодному зайцю ні вдень, ні вночі не спиться.
-Де заячий слід на снігу, там і лисячий.
