25 грудня – Різдво Христове. А день перед тим святкують Святий вечір, неодмінним атрибутом якого є 12 пісних страв на столі. Існують дві версії трактування такого числа (і обидві мають право на існування): перша – це кількість апостолів; друга – кількість місяців у році, небесне коло. До світлиці вносять дідуха, дехто вже ставить ялинку, а зірка на ній символізує вифлеємську, яка сповістила трьом царям-мудрецям зі Сходу про народження Месії. Це тільки в радянські часи надавали зірці «комуністичного смислу». Отож, і ялинка з зіркою є атрибутом Різдва.
Найпрекрасніші святвечірня і різдвяна традиції – колядки, вертеп.
Але мало хто знає, що у далекому 200 році Різдво святкували 26 травня. Потім, у 320 році, за Указом Ватикану цю дату перенесли на 25 грудня. Систему літочислення від народження Ісуса Христа (власне, свята Різдва Христового) запропонував римський абат Діонісій Малий у V столітті.
На теренах Київської Русі Різдво Христове почали святкувати у Х столітті, незадовго після хрещення. Проте всі свята у той час церква цілеспрямовано поєднувала зі звичними для народу язичницькими, намагаючись поступово витіснити останні. Відтак поєдналися Різдво з Колядою. Та чимало українських колядок і тепер зберігають язичницькі мотиви. Свято Коляди символізувало народження Сонця, адже день уже довшає, а ніч стає коротшою. А Ісус Христос хіба не є для нас Сонцем, Світлом, Сяйвом?..
Святкуючи Різдво Христове, насамперед не забуваймо про іменинника – Новонародженого Ісусика, помолімося до Нього і вдома, і в церкві.
Народні прикмети:
-Мороз на Різдво – далі зима буде холодною.
-Світлий місяць – на мороз.
-На Різдво радіють глибокому снігу, бо буде вдосталь хліба.
