Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (0 голосів)
1 1 1 1 1 (1 голос)

У голятинській одинадцятирічці навчався... (Продовження)

kraewudu goljatun

Але через кілька місяців мені довелося шукати нову квартиру, бо сюди мав посилитися попередній квартирант-священник. Обійшов кілька хат, а вільної кімнати не знайшов у молодих господарів – дрібні діти, а старших «обсіли» сини і доньки та внуки.

Взяти мене на квартиру погодилася Ганна Попович. Її нова простора і світла хата знаходилася на березі, неподалік мінерального джерела у пні верби. Трохи задалеко було добиратися сюди, особливо взимку.

Тут я квартирував недовго, бо уже за той час підшукав собі нове житло при дорозі у старшої жіночки Марії Сюсько. Її хата – справжній витвір дерев’яного архітектурного будівництва: великі двері і вікна, а дах вкритий не соломою, а вузенькою дранкою. Подвір’я біля хати таке велике – хоч футбол ганяй, Поруч  – річка, на березі якої вписалася у верховинський пейзаж велика стайня зі стодолою.

На той час господиня ще тримала корову, телятко і кілька овець. Були у неї  і кури, серед яких мені найбільше подобався півень, особливо його щоденний ранковий спів. За живим будильником швиденько піднімався з ліжка, вдягався і поспішав на сніданок до інтернату. Сюди ніколи не запізнювався.

На новій квартирі дотримувався порядку, який дуже любила моя господиня і хвалила за це. Нерідко пригощала теплим молочком із спеченою нею булочкою чи білим хлібом. Уміла вона зробити сир, а  у спеціальній машинці сколотити навіть масло, яким наповняла півлітрові баночки і акуратно складала на полички у підвалі.

Часом одній жінці було важко поратися на господарстві і тоді, вибачившись, що мене відволікає від уроків, просила наколоти дров, накидати з горища сіно, прибрати за худобиною у хліві, вивези на тачці на поле гній. Не пригадую такого, аби я колись їй у цьому відмовив. Бабуся хвалила мене і нерідко відмовлялася брати гроші за проживання. Дуже любила поспілкуватися зі мною, розповідала, що її син Михайло служив солдатом у Німеччині і привіз звідки красиву скатертину і фарфоровий чайний жбанок. «Такого у нас ніколи не купиш», – казала.

Довідався від неї і про те, що її син Михайло добре вчився у школі,  друкував свої замітки у районній газеті і за її рекомендації поступав на факультет журналістики Львівського державного університету, але вступні документи повернули назад, тому що Михайло не працював у редакції. Тоді  було це обов’язковою умовою. Після Львова від подався до Дрогобицького нафтового технікуму і був тут серед кращих студентів, продовжував друкувати свої твори у різних газетах та журналах.

Мріяв з ним зустрітися, але не випала така нагода. Він вчився, а я  приїжджав додому лише на канікули.

1 1 1 1 1 (6 голосів)

На конкурс «Збережемо життя кожній пташині»

Прилетіли ластів'ята,
До віконця із даля.
І принесли добру звістку,
Умостились на гілля.

Трудяться вони невпинно,
Гнізда ластівки плетуть.
Скоро будуть пташенята,
Хай здоровими ростуть.

Стануть тішити нам око,
Прилітати знов і знов.
І крильцятами високо,
Закликати весну мов.

Ластів'ята, ластів'ята,
Перелітні ви птахи.
Оперення в вас – яскраве,
На спині і черевці.

Вас знайду під дахом хліва
Де прикріплене гніздо
Зачарує голос співа
В хату принесе добро.

1 1 1 1 1 (2 голосів)

Скажи будь ласка комплімент,
Прошепочи мені на вушко.
І унікальним стане цей момент,
І крила я розправлю відчайдушно.

Скажи будь ласка кілька чуйних слів,
Й розтопиться моє холодне серце.
Й не зможе панувати в серці біль,
Загляну в твої очі, як в люстерце.

Скажи будь ласка про любов,
І попливе наш корабель кохання.
Й активно потече по венах кров,
Нехай взаємно-вічне буде це бажання.

1 1 1 1 1 (2 голосів)

У Голятинській одинадцятирічці навчався...

shkola goljatun

Після навчання і отримання атестата про закінчення Лісковецької восьмирічної школи треба було далі продовжувати навчання, аби, як казав мій батько, вийти в люди. Мені хотілося навчатися у Міжгірській середній школі, в якій уже здобував освіту мій колишній однокласник Михайло Бушко.

На другий день після першого осіннього свята Іллі, та ще й храмового празника у Рекітах, який відзначається 2 серпня, я з Михайлом та його татом поїхали у Міжгір’я. Cтарий Бушко добре знався з районним начальством, бо працював бухгалтером Лісковецької сільської ради. Напевно, з-за цього його синочка без жодних перешкод зарахували до районної десятирічки, а мені віддали документи без жодних пояснень. З невеселими думками повернувся додому і розповів усе, як було, батькові

1 1 1 1 1 (1 голос)

Літстудію "Едельвейс" у Міжгір'ї заснував Петро Скунць разом зі своїм другом-письменником Василем Коханом, тоді відповідальним секретарем районної газети.

Продовження. Уривок з книги "Доля під сузір'ям"

petro skynz

До школи прийшли скоро – вона тут. близенько, також у самісінькому центрі. Черговий школи, побачивши серед дітей незнайомця, поцікавився:

–А тобі куди, хлопче?

–Як куди? Я приїхав із Рекіт на заняття літературної студії, яку має проводити  Петро Скунць у класі української мови і літератури.

На всяк випадок показав черговому своє юнкорівське посвідчення, але той навіть не подивився – показав рукою у той бік, куди мені йти, і назвав номер класу на першому поверсі. Підійшовши туди побачив кілька хлопців і дівчат, які посходилися сюди з багатьох сіл.

Буквально через кілька хвилин до нас підійшли двоє молодих і струнких чоловіків –привітались і представились – запросили до класу. А тут були не парти, а два столи, зсунуті один до одного, з двох боків – стільці, квіти посередині на столі, а у куточку на невеликому столику кипів самовар, біля якого побачив купку млинців.

Наші творчі наставники Петро Миколайович Скунць і Василь Іванович Кохан на прохання вчителя сісти перед нами на почесному місці відмовилися:  знайшли собі місце разом із нами, але сиділи на стільцях один навпроти другого.

Сталося так, що Петро Миколайович Скунць сидів ліворуч від мене і навіть попросив сісти на один стілець далі, аби звільнити йому місце.

 

Коментарі

Новеньке у блогах

Духовне і пізнавальне

Маркіян Лехман
27 лютого 2021

Приємна несподіванка очікувала на мене. Нещодавно отримав поштою бандероль від Богдана Ладаная,...

Ініціатива «Панорами»

Маркіян Лехман
27 лютого 2021

Редакція газети «Панорама» (м. Червоноград) виступила з доброю і цікавою ініціативою: вона...

Літературна гордість Лемківщини

Маркіян Лехман
25 лютого 2021

(Прочитайте цю книжку!)

Богдан-Ігор Антонич (1909-1937 рр.) – неперевершений лемківський поет,...

dwa kurs

Юність в курсантських погонах

Василь Тарчинець
25 лютого 2021

Продовження. Глава із книги "Доля під сузір'ям"

ЯК МИ ЗІ СТЕПАНОМ ЧЕЙПЕШОМ ДО УЖГОРОДА ЛІТАЛИ…

...

Польська, або «Майже французька» мова ввічливості

Владислав Лазарик, керівник корпункту м.Ужгород
20 лютого 2021

Польська мова належить до західної гілки слов'янських мов і виділяється серед інших цілою купою...