Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (0 голосів)
1 1 1 1 1 (3 голосів)

borno motorka

ОФІЦЕРСЬКА СТЕЗЯ
1. У ПІВНІЧНІЙ ГРУПІ ВІЙСЬК… (Глава із книги "Житєві перехрестя").

… Управління кадрів Північної групи військ у Польщі, куди мені слід було прибути для подальшого проходження офіцерської служби, нагадувало великий бджолиний вулик, у який заходили і виходили. Особливо багато було нас, молодих офіцерів, які  отримували скерування до військових частин. Двоє серед них – журналісти: я і мій колега з Вірменії старший лейтенант Фарід Григорьєв.

Познайомились ми з ним і тут ще розпрощалися: він отримав скерування до дивізійної газети, я – окружної. Триповерхове редакційне приміщення знаходилося майже у самому центрі міста Легниці на вулиці Хайновській.

У цьому ж військовому містечку розташовувалося кілька невеликих підрозділів у тому числі і військова прокуратура.

Промислове місце Легниця було у чомусь подібне на  наш Дніпрорзержинськ, у якому із заводських труб здіймалися величезні, багатоколорові клуби диму. У Легниці коптіли аж три заводи з переробки міді і кілька хімічних підприємств. У міських будинках було перважно пічне отоплення від якого над дахами житлових та адміністративних будівель від спалювання вугілля поширювався неприємний сморід.

Вузенькі міські вулички і тротури нагадували львівські. У місті було чимало невеликих крамничок продовольчих і промислових товарів. Селяни навколишні сіл продавали овочі і фрукти  на ринку,  обік тротуарів.

Окрасою міста були величні костьоли і музеї. Деякі поляки і туристи вважали Легницю малою Московою, про це один із польських істориків –  Войцех Кондуш написав книгу«Mała Moskwa. Rzecz o radzieckiej Legnicy» («Маленька Москва. Справа про радянську Легницю»).

Пізніше у 2008 році в Польщі був знятий фільм з такою ж назвою про нещасливе кохання жінки радянського офіцера і офіцера Війська Польського, який мав чимало нагород. Але всі ці історії є непідтвердженими документально,  мотивуються на художних образах і вимислах аваторів.

1 1 1 1 1 (4 голосів)

Намалював Домінік і назвав його «Найкраща прабабуся».

andelina babysja

Він написав: «Я і Войтик дуже сумуємо за тобою, наша мила прабабуся. Вірус нас розлучив. Думаємо, що скоро зустрінемося. Також мріємо про друзів-маліжан, фестиваль, Україну. Бажаємо усім бути здоровими».

1 1 1 1 1 (1 голос)

(З циклу «Рідна природа»)

За нашим городом у селі рясно поросла лобода та інші трави, багаті на насіння. Це місце облюбували горобці, синички... Адже воно – щедрий стіл для них. Тож навідуються сюди регулярно, ледь не щодня. Цікаво спостерігати за ними. Під час пташиного обіду можна підійти до пернатих близько-близько. Все ж, краще не тривожити.

Особливо багато прилітає пташок, коли насіння рослин дозріває, починає осипатися на землю. Вони охоче ним ласують аж до пізньої осені. Взимку землю вкриває сніг. Але пташки і далі навідуються. Мабуть пам'ятають про щедрий стіл. За старшими прилітає молодь. Однак під шаром снігу (тим паче товстим) їм не вдається знайти щось поживне чи, принаймні, вдосталь похарчуватися.

Аби не розчаровувати пернатих друзів, час від часу (як тільки випадає слушна нагода вихідні від студентських занять) став навідуватися сюди і насипати просто на сніг жменьку зерен пшениці, гречки, проса, крихти хліба. Годівнички не чіпляв, бо ніде. Поряд жодного деревця чи кущика, а лише просторий луг. Певен, птахи дякували і за це. Траплялося, що тільки порозсипав по снігу гостинці, а тут враз випав новий сніг і накрив їх. Птахи таки прилітали інстинктивно. Бувало порпалися у снігу і щось знаходили.

Прийшла весна-красна, розтанув сніг. Горобці, синички, інше дрібне птаство і далі гостює за нашим городом. Та вже не насіння шукає, яке ввійшло в землю і ось-ось проросте новим зіллям. Тепер пташки ласують комахами, черв'ячками, зосереджено, заклопотано шукають їх поміж молодої травички.

І так з року в рік...

1 1 1 1 1 (2 голосів)

Вона створена для того, щоб любити,
Щоб дарувати ніжність та тепло.
Весняний цвіт у серці оживити,
Щоб все любов'ю навколо цвіло.

Вона так гарно вміє чарувати –
Тоді на крилах прилетить весна.
І серцю хочеться лишень співати,
Бо особливий дар має Вона!

1 1 1 1 1 (7 голосів)

(З фенологічного щоденника)

Вважаю, що за лісовими птахами найкраще спостерігати ранньою весною, поки дерева не вкрилися листом, коли пернаті щойно повертаються з вирію, невгамовно співають, шукають собі пару, і навіть за тими птахами, які не відлітають у вирій

У травні, на початку літа також добре чути їхні голоси – пташині концерти, але самих виконавців годі побачити. Широкі крони дерев, вкриті рясним листом, навіть хвойні дерева, які тієї пори стають «пухнастими», надійно маскують пернатих.

Отож навідався у лісову смугу наприкінці березня і зустрів свою «давню» знайому – вівсянку. Жовтуватого кольору з дрібними темними цятками (розміром, як зерна вівса) вона нагадує канарку. Але це про самця. Самичка виглядає скромніше. Ще змалку вчили мене розрізняти цю пташку. Потім читав про неї у біологічних довідниках, користувався Інтернетом.

Пташка стрибала по гілках, потім спустилася на землю і щось заклопотано вишукувала. Мабуть, поживу. Адже вже ожили комашки, черв'ячки... Вівсянка до них ласа. Та, насамперед, надає перевагу насінням рослин. Тому навідується на поля з хлібними злаками. Після жнив має багатий стіл із зерна, що впало на землю. Підбирає його. Холодної пори вівсянки збираються біля людським поселень, часто у компанії синичок.

Наостанок вівсянка неабияк потішила мене своїм хвацьким співом:
– Сінь-сінь-сінь!..

(Щось схоже на китайську мову).

Кажуть:
– Вівсянка весною заспіває – значних похолодань уже не буде.
– Почув голос вівсянки – можна розпочинати весняну сівбу.
– Вівсянка весну будить.

 

Коментарі

Новеньке у блогах

brat yrko tato

106 років прослужили ми у війську!

Василь Тарчинець
10 червня 2021

Напевно на Закарпатті, а може й Україні не знайдеться сім'я у якій би чоловіки прослужили у...

Оплакування

Маркіян Лехман
08 червня 2021

(Невигадана історія)

На околиці міста, у парковій смузі росте білокора красуня береза, висока,...

Понеділок 1941 року

Софія Сорока
02 червня 2021

Війна – найстрашніша річ! Вона приносить розруху, голод, смерть, насміхаючись грається людськими...

Життєвий план

Софія Сорока
02 червня 2021

Кожна людина робить «свій» план на реалізацію свого життєвого шляху. План на життя це пазли мрій...

krajina talantiv

Щo є найважчим у моїй роботі?

Василь Тарчинець
27 травня 2021

Слово головному редактору журналу
Василю ТАРЧИНЦЮ

Напевно багато читачів скажуть, що це вичитати...