Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (0 голосів)
1 1 1 1 1 (1 голос)

 

- Вересень — щедрий місяць, бо в господаря у запасі є новий врожай (зерно, городина, плоди садових дерев, горіхи, гиби...).

- У вересні один врожай збирай, а про другий дбай!

- У вересні селянина не сонце гріє, а праця у полі, на городі.

- Вересень золотий, погідний достаток дарує.

- Як у квітні взяв лопату до рук, то ж у вересні з нею розпрощаєшся.

- У вересні вогонь і в полі, і в хаті.

- Цвіль біла вздовж лісових стежок - на врожай грибів.

- Багато опеньків - мало хліба.

- Вереснева сльота - це мірка дощу, а корець болота (відро болота).

- Вересневий дощ, що почався вранці, довго падати не буде.

- Шелестить під ногами осінній лист - на суху погоду.

- Сонце у вересні скочується вниз.

- Павутиння восени багато - наступного року літо буде врожайне.

- Жолудів багато - наступного року вродить хліб.

- Восени після туманного ранку часто буває ясний день.

- Листя жовтіє рано - ознака ранньої прохолодної осені.

- Листя лицевим боком доверху опадає - на негоду наступного року (і навпаки).

- Кроти з осені натягують багато соломи - зима буде холодна.

- Журавлі на південь рано відлітають - холодну зиму провіщають.

- Голос далеко чути в полі - буде дощ.

- Горіхи вродилися рясно - на врожай хліба в наступному році.

- Горобці перелітають зграйками з місця на місце - перед сильним вітром.

- У лісі вранці іній рясний на деревах - до хлібного врожаю на прийдешнє літо.

- Вересень заповідає, якою зима буває...

 

1 1 1 1 1 (2 голосів)

 

Уже вісім років, як у побутове повсякденне спілкування українців увійшли слова — біженці, тимчасово переміщені особи, вимушені переселенці... І все частіше й частіше вони звучать не тільки з телебачення і радіо, і не тільки тому, що все частіше і частіше з'являються у друкованих ЗМІ та в Інтернеті. Самі повсякчас зустрічаємося з тими людьми, які внаслідок вторгнення в Україну, особливо повномасштабного у лютому 2022 року, змушені були покинути рідні домівки, а то й втратили їх назавжди. Головне - зберегли життя! Тепер ідеться вже не тільки про Схід, а й Північ, Південь нашої держави, Київщину...

Найперше, що постає з цього, людей потрібно негайно забезпечити житлом, хоч тимчасовим, надати їм прихисток. Не сперечаюся, що, принаймні, в Західній Україні люди доброї волі, волонтери, громадські організації, приватні підприємства, місцеві органи влади, спеціально створені штаби повсякчас намагаються надати «дах над головою» тим, хто змушений був втікати від російських окупантів та їхніх посіпак-перевертнів (українцями їх не назвеш!). На жаль, фронт війни тягнеться довгою стрічкою, а, отже, багато-багато людей змушені покинути рідні терени, «нажиті місця». І тут мова не тільки про тих, хто зумів виїхати за кордон (хоч і там їм важко), а передусім про тих, хто залишився в Україні, шукаючи більш-менш безпечних місць. Заради правди, всюди у нас небезпечно, невідомо куди впаде московська ракета.

Якщо питання з матеріальною допомогою, разовими виплатами можна вирішити оперативно, то пошук житла (навіть тимчасового помешкання), стає нагальною, а інколи доволі складною проблемою. Втім, можна і її вирішувати, в т.ч. на місцевому рівні. Не сперечаюся, що насамперед потрібно дбати про ЗСУ, але не забуваймо і про цивільне населення, наших дітей.

Відтак - про Червоноград.

...По вулиці Львівській нашого шахтарського міста стоїть занедбаний дев'ятиповерховий будинок. Уже давно без вікон і дверей. Мешканці міста нарекли його «Колізеєм», «Заброшкою» (юнацько-молодіжний сленг). «Прославився» тим, що тут був «притон» для наркоманів, траплялися самогубства. Об'єкт завдав (і завдає) чимало клопотів правоохоронцям.

...А ще у 90-х роках минулого століття він слугував прекрасним гуртожитком для учнів професійно-технічного училища, який готував робітничі кадри для заводу «Зміна». Проживали у гуртожитку не тільки учні, а й молоді сім'ї, навіть ті ж правоохоронці в очікуванні на постійне житло (квартири).

Оскільки завод «Зміна» працював на оборонну промисловість, то у ті часи потреба у ньому відпала, бо розпочалася конверсія. Тому відпала потреба і в самому навчальному закладі. Його об'єднали з іншим училищем у Червонограді. Загалом виявився непотрібним і гуртожиток. (Але чи насправді непотрібним?!.). Прекрасна житлова споруда з належним водопостачанням, тепловим опаленням, щоправда без газопостачання, але газові плити успішно заміняли електроплити, перетворився на пустку. Дивишся на неї тепер, і складається враження, що по гуртожитку «бабахнула» ворожа російська ракета. (Звісно, не доведи, Господи, такого!).

Свого часу ніхто не спромігся взяти гуртожиток на баланс (мова не про формальні папери, бо їх предостатньо, а про те, щоб об'єкт був належно утримуваний, навіть з перспективою передати його іншим структурам) - ні оборонпром, ні міносвіти, ні держфонд майна, ні місцеві органи влади, ні комунальні служби... Не віддали гуртожиток і бажаючим оселитися в ньому, здійснити роботи власним коштом, обладнати з окремих кімнат квартири. Були на те об'єктивні і суб'єктивні причини, про що не раз писала місцева преса. Та годі не згадати стару добру істину: якщо житло не заселена, то воно само псується. У хаті має бути господар, а не привид-домовик.

Отож, як підсумок, а чому цей гуртожиток не привести до ладу (тим паче, що наявні комунікаційні мережі, Бог з ним, що потребують капітального ремонту) і не віддати його вимушеним переселенцям. Будувати «з нуля» важче і потрібно більше затрат, аніж відремонтувати.

Згідний, що ні Червоноград, ні Червоноградський район самостійно реалізувати такий задум не зможуть. Тож нехай органи місцевої влади звернуться з відповідним проханням до Офісу Президента України, Кабінету Міністрів, до волонтерів, місцевих підприємців, парафій церков, небайдужої громадськості про фінансову і технічну допомогу, відкриють спеціальний рахунок у банку. Певен, що хтось та й відгукнеться. Світ не без добрих людей!

Тим паче, що у гуртожитку є підвальне приміщення, яке можна використати під бомбосховище - укриття. Безперечно, це не бункер кремлівського карлика Путіна, але воно гарантує хоч якусь безпеку. (Щодо Путіна, то і в бункері смерть з косою неминуче знайде його!).

...Війна рано чи пізно закінчиться Перемогою України! Та, можливо, хтось з вимушених переселенців назавжди залишиться у Червонограді не «на валізах», а у своїй квартирі. Хтось повернеться до рідної домівки чи заново будуватиме житло на своїй «маленькій Батьківщині» - Донеччині, Луганщині, Херсонщині, Миколаївщині, Чернігівщині, Харківщині... Але повернеться з доброю згадкою про щирий, гостинний Червоноград.

У гуртожитку можуть оселитися і місцеві, зокрема молоді сім'ї, які винаймають-перевинаймають чужі квартири, зрештою, ветерани-військовослужбовці, учасники бойових дій, які, скажімо, зазнали поранень, стали інвалідами і потребують покращення житлових умов.

А своя хата - не чужа, не свекруха лихая...

 

1 1 1 1 1 (0 голосів)

 

Зі святом Успення Пресвятої Богородиці (Першою Пречистою) в українців пов'язаний цікавий обряд - заготівля кетягів калини. Щоправда, він здійснювався не у саме свято, яке належить до великих церковних, а наступного дня - 29 серпня. Однак на Успення після завершення церковного Богослужіння дівчата таки організовували біля кущів калини ігри, забави. Така традиція мала не прагматичний (заготівля кетягів), а естетичний зміст, що ставало один з проявів народної духовної культури.

Калина завжди символізувала і тепер символізує Україну. Кажуть: «Без верби і калини нема України».

Важко уявити бодай одне українське подвір'я, садок, де б не зростав кущ калини. Господарі любили посадити її і біля криниці.

Цю рослину здавна використовували у багатьох народних обрядових діях. Проводжаючи людину в останню путь, труну оббивали кетягами і листям калини. Кущі калини садили на могилах героїв, які віддали своє життя за Україну. Калиною прикрашали весільний коровай, вплітали у вінець молодої, що символізувало дівочу недоторканість, цнотливість. Усі знали: де під стріхою хати висять пучечки кетягів калини - туди можна засилати старостів.

І от саме для обрядових дій, заради дотримання прадавніх народних звичаїв, традицій калину заготовляли відразу після свята Успення Богородиці. Робили це здебільшого дівчата - юнки на виданні.

Але з лікувальною метою ягоди (кетяги) калини найдоцільніше збирати наприкінці вересня і до свята Покрови (14 жовтня). Добре, коли у цей періо вже були перші морози. Вони - тільки на користь ягодам.

На 29 серпня припадає церковне свято Перенесення Нерукотворного Образа Ісуса Христа. У народі - Третього Спаса, Горіхового Спаса. З цього дня розпочиналася заготівля горіхів, зокрема ліщинових.

 

1 1 1 1 1 (1 голос)

 

28 серпня - Успіння Пресвятої Богородиці (Перша Пречиста). За народним календарем, це - день проводів літа і кінець збирання хлібного врожаю. «На Першу Пречисту поле має бути чистим». А ще - початок молодого бабиного літа, яке триває до 11 вересня, Усікновення Голови Івана Хрестителя (Головосіки).

Кажуть:

- Бабине літо занегожене - осінь суха.

- Бабине літо сухе - далі осінь буде мокрою.

- Чим більше дощів у період молодого бабиного літа - тим сухішим буде жовтень.

- Бабине літо все з поля прибирає.

- Якщо під час молодого бабиного літа ластівки не поспішають віділтати у вирій (таке рідко спостерігається) - осінь буде довгою і теплою.

- Прийшло бабине літо - збираються у вирій журавлі.

- Під час молодого бабиного літа часті сильні вітри - зима буде з завірюхами, «сніг замете по самі вуха».

Бабине літо - остаточний період дозрівання картоплі. Саме тоді починають її копати. Збирають з грядок, полів іншу городину. Тому: «Бабине літо просить взяти до рук лопатку».

 

1 1 1 1 1 (2 голосів)

Ти прагнула свободи в боротьбі,
Любов дітей твоїх – нетлінна.
Ми з вірою у серці, ми в мольбі,
| Любов Твоя є сильна й вільна.

Твій непохитний дух запалює відвагу,
Карпати, гори, ріки не мовчать.
І мільони патріотів, честь й повагу,
В історії наклали слід й печать.

Хто, я без Тебе ненечко моя?
Цільна, неподільна, непереможна!
І вільна пісня, голос солов'я,
Її краса така дзвінка і дивовизна.

Ми разом скажем: «Слава Україні»,
,,Живий ланцюг,, із Києва до Львова.
«Героям Слава!» мовлять всі в родині,
Акт Злуки, твоя вічна – перемога!

 

Коментарі

  • Налякає морозом

    shturman-inter shturman-inter 28 вересня 2022
    Недарма кажуть: "Готуй сани влітку".Наші ...
     
  • Халкедонська Євфимія

    shturman-inter shturman-inter 28 вересня 2022
    Маємо знову чудову розповідь за народним ...
     
  • Зазимник

    shturman-inter shturman-inter 28 вересня 2022
    Жовтень насправді самий багатий місяць ...
     
  • Порожні луки

    shturman-inter shturman-inter 28 вересня 2022
    Цілком погоджуюся з автором, що сільське ...
     
  • Осіннє коріння

    shturman-inter shturman-inter 28 вересня 2022
    Тепер я точно знаю, якщо на Івана буде ...
     
  • Цікавляться польські діти...

    shturman-inter shturman-inter 09 вересня 2022
    Дуже актуальна публікація, яку з великим ...
     
  • Молоде бабине літо

    Ісаєвич Ісаєвич 05 вересня 2022
    І я дякую Маркіяну за цю цікаву інформацію.
     
  • Соборна, вільна Україна!

    Ісаєвич Ісаєвич 05 вересня 2022
    Ніхто не міг подумати, що московські ...
     
  • Пустка...

    Ісаєвич Ісаєвич 05 вересня 2022
    Актуальна тема. Не треба казати, якого ...
     
  • Пустка...

    shturman-inter shturman-inter 22 серпня 2022
    Дякую, Маркіяне, що звернув увагу на ...

Новеньке у блогах

Осіннє коріння

Тарас Лехман
25 вересня 2022

 

9 жовтня — день пам'яті Святого апостола і євангеліста Івана Богослова. Свято не належить до...

Порожні луки

Тарас Лехман
25 вересня 2022

 

5 жовтня християни східного обряду вшановують Святого Фоку і старозавітного пророка Йону. У...

Зазимник

Тарас Лехман
25 вересня 2022

 

Жовтень різним буває: то зненацька сонечком потішить, то холодним дощем остудить, то морозом...

Халкедонська Євфимія

Тарас Лехман
18 вересня 2022

 

29 вересня - день вшанування пам'яті Святої мучениці Євфимії Халкедонської. (Деталізація, що...

Налякає морозом

Тарас Лехман
18 вересня 2022

 

27 вересня християни східного обряду відзначають свято Воздвиження Чесного і Животворящого...