Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (0 голосів)
1 1 1 1 1 (1 голос)

Найбільшим зимовим свято є Різдво Христове (7 січня). Тепер у народі – Коляда, а в дохристиянську добу – свято Нового Сонця, так само Коляди, яке народжується і йде до весни, розсіюючи пітьму, долаючи темряву. Зазвичай Різдво Христове святкували три дні поспіль. Після церковного Богослужіння старші могли ходити один до одного в гості, молодь збиралася на вечорниці. Та, насамперед, це було домашнє свято. Відзначали його за обіднім столом усією сім'єю, родиною, з колядками та вітаннями.

Масові колядування (навіть на церковні потреби), вертепні дійства розпочиналися наступного дня по обіді – у свято Собору Пресвятої Богородиці (8 січня).

Утім, Різдво має багато народних синоптичних прикмет. Зокрема:

  • На Різдво тепло – на Великдень холодно.

  • Різдво у кожусі – Великдень у сорочці.

  • Більше снігу – більше хліба.

  • На Різдво глибокі сніги з морозом – будуть багаті комори.

  • Зоряна ніч – вродять гриби.

  • Іній – на овес.

  • На Різдво повний місяць – весна буде дощовою.

  • Які Різдвяні свята – така Петрівка.
1 1 1 1 1 (2 голосів)

Гуляє місяць на просторі,
Не відведу від нього очі.
А небо вкрили ніжні зорі
Іскрять по ньому серед ночі.
До мене Муза потягнулась...
Ніч проведемо з кавою й віршами.
А тут і радість повернулась,
Загублена поміж словами.

1 1 1 1 1 (2 голосів)

Моргала лампа над столом,
І вікна в сад були відкриті.
Кущі зелені під вікном
Пліткують, дощиком умиті.
А я чекаю Музу в гості,
Щоб поетичний досягти політ,
Учитись мудрості без злості,
Словам своїм не давати хід.
Повітря дихало у спину
І розсівало прохолоду.
Чекаю Музу, як людину –
Вона прийде в любу погоду.

1 1 1 1 1 (2 голосів)

Плакав дощ учора вранці,
Впхнув сорочку в свої штанці.
З вітром трохи посварився,
Влетів в хмару і закрився.
Носить хмара дощ плаксивий,
Опустився туман сивий.
Сонце промені сховало,
А землі водиці мало.
І тоді зібрались хмари
Одна з другою до пари.
Всі зійшлися, вкрили небо –
Напоїти землю треба.

1 1 1 1 1 (1 голос)

Осінь запалила
Молодий вогонь в душі.
Я сиджу до ранку
І пишу вірші.
Чеський місяць браво
Зазирне в вікно,
Бо йому цікаво,
Хто ж не спить давно.
А сонливі зорі
Очима моргали,
Наче човен в морі,
З неба виринали.
І вітер втомився,
Ліг відпочивати.
В кущах примостився
Поряд біля хати.
Каву п'ю з донькою –
Відкрите віконце,
А над головою
Вже сміється сонце.

 

Коментарі

Новеньке у блогах

Від снігових гроз до теплого дощу

Олена Федюра
28 січня 2022

Давно вже не писалось так, як сьогодні. Хоча були думки, були розмови про думки, стаються...

Про весни й провесніння

Олена Федюра
28 січня 2022

Провеснилося всередині у січні.
Останнім часом вдосталь провеснінь –
Давно вже схоже не здавалось...

Автентичне. Листи

Олена Федюра
28 січня 2022

"Я читаю твої листи, а за вікном падає сніг. Чари?

Поруч із тобою відчувається як вдома. Я вже...

Розбиваються криги

Тарас Лехман
25 січня 2022

29 січня — свято Поклоніння чесним веригам (оковам) апостола Петра; у народі – свято Петра...

Виглянь, сонечко!

Тарас Лехман
23 січня 2022

25 січня – свято Тетяни. Колись у цей день загадували на прийдешні весну і літо.

  • Якщо на Тетяни...