Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (0 голосів)
1 1 1 1 1 (0 голосів)

То був не день, то була й не ніч. Не літо палило своїм гарячим знаменом і не зима кувала молотом морозу ниточки долі. Здавалося, чарівні зорі, засмутивши небесну сферу, попірнали в річки, а кришталики з їх дна стрибнули на зоряні місця. Ноги пестила ніжна течія високих й потужних поривів теплого вітру. Шовковий шепіт густих трав зачаровував своєю таємною мелодією, а маленькі піщинки, переховуючись у відполірованих просторах гальки, вимальовували пейзажі часу. Та спів пташок довкола створював несказанний концерт, який доповнювала річка своїм зоряним дзюрчанням. І не було нічого прекраснішого, ніж цей Божий храм природи. Тут неперевершене перевершеним стане, найчерствіше розтане.

І от ринув з небес благодатний дощ, якого так чекали спраглі душі народів. Блискавиця справедливості розсікала всю чорноту зла, а її потужний громовий фатум  відлякував підступних шептунів сатани. Дощ омивав, окроплював душі, в яких укоренився гнів, ненависть, ненажерливість, братовбивство, брехня, скаженість і невірність. Дощ повертав народові справжню, живу душу, віддаючи в розпорядження землі весь той бруд з неї. Земля ж, вітер найсильніший та блаженний вогонь знищували той корінь зла, спалюючи всю його основу дотла, розвіюючи його прах у найвіддаленіші й безлюдні куточки планети, де земля хоронила його в себе навіки, як в скриню Пандори. І все це почалося з маленької самопожертви, велич якої сягає за  горизонт.  Рушійним стало німе Слово життя, яке розлетілося голосною луною по всьому світу теплим дитячим сміхом, щасливими розмовами світлих підліткових мрій, солодкими дотиками закоханих губ,  глибокими порадами сивих мудреців. Все почалося з щирого серця, ласки якого ніхто не помічав. Життя розквітло як таємнича папороть, непомітно й прекрасно.  Прийшов час переродження, квартету істини: закінчився дощ, закувала земля кайдани, спалив вогонь їх ключі з печаткою зла, розвіяв вітер прах їх, аби ніколи знову не був відновлений шлях темним силам. І був чудовий світанок, оповитий багряним народженням нової, іншої людини, душа якої була цілком сповнена віри, любові та надії. І возвеличували той день всі, хто міг і не міг того робити, возносили  хвалу Небесам кожен: від маленького камінчика до великого царя...

Але я щоразу переконуюся, що навкруги ніби нічого й не змінилося: небо налилося насичено-сивими хмарами, з-поміж скель тьмяно-сизих гір виринала пітьма. Всяка нечисть нашіптувала найжахливіші ідеї людині й через її руки творила свої темні справи. Хто ж бо вчує тепер те потужне Слово життя, коли нарешті побачать ту велику жертву? Відкриймо сьогодні свої серця щоденному дощу благодаті!

1 1 1 1 1 (0 голосів)

Моє слово сьогодні адресоване випускникам Королівської школи номер два. Моє слово – до випускників цього року, минулих і майбутніх.

Ні від кого не приховую, що ця школа залишилася в моєму серці рідною назавжди, адже сильно полюбив я її за одинадцять років. Сам колись був таким: щасливим й одночасно засмученим, хотів зробити свій перший самостійний крок у життя і залишитися в безтурботному шкільному часі. Проте цей випускний особливий, сумний і тривожний, овіяний смутком, адже його супутницею є кривава війна. Війна, яка стала переломним моментом у житті кожного українця. Ніхто не очікував таких змін, але зміни не питали нікого...

Та  все ж, цей день особливий для вас. Життя набирає нових обертів –  і це чудово, це є оптимістичною складовою сьогодні. Цей день буде сповнений сльозами радості й смутку, обіймами прощання й нових відкриттів, теплими спогадами й серйозними думками про майбутнє. Ще цей день, на відміну від звичайних випускних, переповнить смуток за рідними, які на вогняному фронті боронять нас від зла. День буде увінчаний страхом про завтрашній день. Але віримо,  що цей страх, як темний туман, розвіють наші герої, захищаючи наш спокій.

Випускний – це особлива частина життя кожного. З першими променями золотистого сонця ви маєте відпустити солодке дитинство й зробити перший крок у самостійне, доросле життя.

Бажаю вам, щоб цей крок був упевненим, відважним, сильним... Аби першою подією, яка б святкувалася всією незалежною Україною, з мамами, татами, братами і сестрами став День перемоги.  Хай з неба зійдуть зорі наснаги й здоров'я, аби ви могли досягти таких прекрасних сизих вершин успіху, як захмарна Говерла, скелястий та неприступний Петрос, уквітчаний Бребенескул. Підкоріть усі вершини життя!

Звичайно, як же без любові в такий сумний час. Хай ваше життя завжди палає кольоровими смарагдами найпрекрасніших квітів кохання, ласки й обіймів. Та не забувайте щодня доглядати за цим великим даром небес, берегти від усіх підступів зла. Самі не перетворюйтеся на  зло, адже втратити любов рідних –  найтяжча втрата, за якою шкодуватимете все життя.

Кожен із вас має в душі свій талант. У когось він прихований у глибині оксамитової річки життя, а в когось –  танцює її на срібних хвилях. Та, незалежно від цього, віднайдіть свій дар, розвивайте, підтримуйте та насолоджуйтеся граціозними плином саме вашої ріки життя. Можливо,  вона буде широка й плавна, як Дніпро. Можливо, наповниться кришталевими водограями Черемоша. Пам'ятайте завжди, кожна річка прекрасна, неперевершена і цікава. Тож просто відшукайте її.

Пам'ятайте про те, що життя –  як небесна сфера: буває захмареною, трапляються бурі, буває прекрасною й чистою. Але вірте й знайте, що кожен з нас готовий долати будь-яку бурю й насолоджуватися спокоєм та гармонією. Господь не посилає  випробувань, яких би ми не подолали. Бажаю вам чистого, мирного неба – це ж бо одна з найвищих цінностей людства, а також зичу вам наснаги боротися з усіма випробовуваннями й дійти до фінішу життя достойно, бо тільки так ви станете сильнішими й зможете усвідомити глибину  буття, істинного сенсу життя.

Наостанок хочу вам побажати, аби ваш шлях був чистий, довгий і цікавий. Хай доля щоразу підносить приємні подарунки, як-от мир, а поруч нехай завжди будуть вірні друзі. Тримайтеся разом на цій дорозі, підтримуйте одне одного після випускного, адже разом ви зможете перевернути гори труднощів. Крокуйте вперед разом,  до перемоги, під ритм загадкової та надзвичайно цікавої музики життя.

          Щасти вам, випускники Королівської школи номер два!

1 1 1 1 1 (0 голосів)

Холодні живі істоти.
Холодні-холодні люди
На противагу їм.
Далеко-далеко звідси,
Так близько, що аж у серці –
І з серця прямісько в сльози
І так навпростець в папір.
Гарячі жахливі битви.
На захист – сталеві руки.
Блакитні і чорні очі
Говорять мені в екран.
Співають птахи під градом,
Що також летить із неба,
Із мого і твого неба,
Із молодого дня.
Ховаються під сирени,
Гудуть чиїсь струни-нерви.
А поки одні в новинах,
Ті ж самі активно в них –
Пишуть чорнилом з кров'ю
Або двійковим кодом
Чи вантажем із Польщі –
Пишуть свободу нам.
Холодні живі істоти –
Останні і перші квіти
Ними ж попроростають
Між ям на святій землі,
Між шрамів від скла і крику,
Між страху і люті тих,
Від видиху і до вдиху
Хто залишивсь людьми.
Спогади не старіють.
Квіти на місці куль.
Теплі в теплі обійми
Під синьо-жовтим небом
Непереможним
Тут.

1 1 1 1 1 (0 голосів)

Книги, зорі, лічені секунди,
Страх, обійми, голос, нікудИ
Йдем, вперед упевнено в нікУди,
В сплески у відсутності води.

Тихо трохи поміж скель будинків,
Поки тихо – згладжені кути.
Скільки ще потрібно між годин їм
Бігати та літери товкти

1 1 1 1 1 (0 голосів)

Карти на стіл
Ми ніколи не були гравцями
Нашими є карти міст
Без доріг та вулиць
Як всередині
Так і ззовні
Руки за спину
Не ховай, ймовірний кілере,
Часом варто
Справи не доводити
Не те що до кінця
А й до початку
Жити поблизу цирку
Чи бути його безпосереднім учасником
От в чому питання
Тих, хто запитує
Але часто
Знаки питання
Залишаються під знаком питання

 

Коментарі

Новеньке у блогах

Пшеничне поле

Тарас Лехман
29 червня 2022

(Етюд)

За селом, повз лісосмугу розкинулося широке пшеничне поле. Шелестить на легенькому...

Сповіщає Юліан

Тарас Лехман
26 червня 2022

 

4 липня вшановують Священомученика Юліана Тарсійського, який загинув за Християнську Віру 288...

Спекотний липень

Тарас Лехман
26 червня 2022

 

- Липень — найспекотніший місяць року і його перевал.

- Липень — літу маківка, року середина.

...

На вітрилах

Тарас Лехман
26 червня 2022

 

(Етюд)

Літній ранок. З-за обрію піднімається червоне сонце, додаючи щомиті землі світла, але...

Злий Онуфрій

Тарас Лехман
23 червня 2022

 

Літо вже у розпалі. Жаркі спекотні дні. Минув час літнього сонцестояння. Але ночі ще короткі,...