Я завис на орбіті зеленого яблука
І в пам'яті мав вас обох відразу.
Заплющити очі – естецька каторга.
Дивитися вниз наче шлях до сказу.
І завис, хоч я техніка без екрану,
А в космосі йшов на тепло від хліба.
Що полюбив, тим природно стану –
Камінним об'єктом, що просто схибив.
В об'ємі Землі я мала книгарня,
До вас я кричу про свою суб'єктність.
А сниться, що тихий супутник марення
Боїться об зоряний подих стертись.
Альбомний листок, бо не став дорослим.
На Місяці крейдою пишу квіти.
Вітри не знайомі з моїм волоссям –
Прикутий до яблучної я орбіти
Під псевдонімом Маневром більше
