Все в блогах
Початок Петрового посту
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 34
Через тиждень після свята Пресвятої Трійці і завжди у понеділок – перший день Петрового посту (у народі – Петрівка). Цьогоріч він розпочинається 8 червня і завершиться 29 червня, у свято Петра і Павла. Його тривалість не є стабільною, оскільки залежить від «рухомого» свята Великодня.
Як й інші пости, Петрівка характеризується забороною розваг, гучних забав та обмеженням у споживанні їжі, зокрема м’ясних страв. Але щодо харчування, то такого не завжди дотримувалися, бо важка фізична праця потребує калорійної їжі, аби людина відновила сили та енергію. Ідуть жнива, сінокіс...
Колись напередодні Петрівки (у неділю) справляли «петрові запусти» і «проганяли шуліку» - хижого птаха, який полює на домашню птицю. Не раз це робили у корчмі. Щоб «прогнати шуліку», розмахували руками, вигукували, імітуючи, що відганяють хижака, зав’язували йому очі (для цього обирали з-поміж себе «шуліку»), аби той не бачив курчат.
У перший день Петрівки справляли «похорон Ярила», поганського бога, що уособлює родючу силу весняного сонця. За давніми віруваннями, Ярило ходив по полях у білому вбранні з вінком маків і хмелю на голові, а в руках носив серп та дозріле колосся. Перед Петрівкою він помирає. Свою місію Ярило виконав сповна, зростив хлібні злаки. Однак весною Ярило знову народиться. І так з року в рік... Це своєрідне відображення духовного і життєвого циклів відродження. (Помремо і воскреснемо).
Молодь відзначала цей похорон веселими забавами, співала інтимних пісень. Після Петрівки можна справляти весілля.
Дівчата у понеділок (так само перший день Петрівки) пускали на воду клечальні вінки, які сплели ще напередодні Зелених свят.
Побутує вірування, що першого дня Петрівки відбуваються «звірячі ігри», «гульбища», тому до лісу ходити небезпечно.
За синоптичними спостереженнями, на Петрівку, як і на липень, припадають найспекотніші дні у році.
У народі кажуть:
-У Петрівку ніколи не холодно, але голодно.
-Не шукайте затінку у Петрівку.
-Хто у Петрівку ледарює, той взимку хліба просить.
-У Петрівку не ледарювати, а працювати.
Сонячні стовпи
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 9
5 червня – день вшанування мученика Доротея, єпископа Тиру, який жив у четвертому столітті. Був учасником Першого Вселенського Собору (Нікея, 325 р.). Досконало володів грецькою і латинською мовами. Написав кілька богословських праць. Загинув від тортур на 107 році життя, за часів правління імператора Юліана Відступника.
У давнину на Доротея селяни боялися градобою. Щільний град покладе на землю всі хлібні злаки. Стебла з колоссям уже не піднімуться. Буде голод. Зрештою, про таке можемо сказати про будь-який день народного аграрного календаря, допоки не зібрано хліб. Коли хліб у коморі, тоді і град для нього не старшний. Щоб вберегти хліб від граду, вдавалися до магчних обрядових дійств, замовлянь. У Карпатах хлібом опікувалися мольфари, які, за переказами, вміли відвертати від полів грозові хмари. Для цього використовували довгі палиці. Їх потайки ховали біля церкви під час відправи Богослужіння у свято Іллі.
На Доротея, за доброї погоди, гострили серпи. Вірили, якщо падає дощ у цей день, то краще цього не робити. Але не вдаваймося до марновірства.
У цей день можна спостерігати цікаве атмосфесрне явище – сонячні стовпи.
Народні прикмети:
-Якщо на Доротея погода тепла – зерно буде великим та наливним.
-Сонце довкола оточене білими вінцями або навколосонячними стовпами (їх називають несправжніми сонцями) – збережеться хороша погода.
-Сонячні стовпи – колосся наливається.
-Сонце довго не сходить (не видно з-за туману) – до негоди.
Сонцесхід
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 25
-У червні сонце зійшло та не зайшло. (Про короткі літні ночі).
-Нема ночі коротшої, ніж у Петрівку.
-Низько пливуть хмари – до дощу.
-Кроти повилазили з нір – на дощ.
-Здалеку чути гучний стукіт коліс потягів – на дощ.
-Пилюка зі стежок уверх підіймається, нею «крутить» вітер – бути опадам.
-Червень з грозами – дощові (мокрі) жнива.
-У сіні дощовина – у засіках порожнина.
-Виросло багато бур’янів і вони високі – взимку випаде багато снігу.
-Жито щойно колоситься, а господарю не спиться, бо вже думає про жнива.
-Бджоли бринять – буде сухо і тепло.
-Зозуля кує – дощу не буде.
-Веселка видна вся – до дощу.
-Риба грає, вискакує з води – чекай негоди.
-Перед грозою риба не клює.
-Розсада всотує полив – буде сухий сінокіс: не вбирає вологи – мокрий.
-Соловейко співає, допоки жито дозріває.
-Колосяться трави – невдовзі прийдуть жнива.
-Коли колоситься трава, то птахи мовкнуть, бо висиджують і доглядають малят.
-Рясно цвіте чистотіл – на мокре літо.
-Сизе небо при заході сонця – на погоду.
Троїця Пресвятая
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 25
31 травня – 1 червня – перехідні свята Зіслання Святого Духа і Пресвятої Трійці, які відзначають відповідно на 50-51-ший дні після Воскресіння Христового, завжди у неділю і понеділок. У народі їх узагальнено називають Трійцею, П’ятидесятницею, Зеленими святами.
Цієї пори буяє вся природа, рослинність сягає епогею у своєму розвитку. Ще напередодні Зелених свят, у суботу, господарі прикрашають свої домівки, господарські будови, криниці, ворота, плоти гіллям липи, дуба, клена.., підлогу встеляють аїром, лепехою. Таку традицію називають «клечанням», «маїнням». Загалом, це поклоніння природі як творінню Божому, дяка Всевишньому, що дожили до величних радісних свят. Тут чітко простежується синкретизм християнства і язичництва. Приповідають: «Зелені свята, в горах рай...». Земля має нагадувати Едем.
У неділю у церквах святять букети квітів і трав – лісових, лугових, польових, садових. Для них збирають ромашки, полин, чебрець, любисток... Більшість рослин – лікарські. Цей букет вважається оберегом. Його зберігають протягом року. А старий букет спалюють, попіл розсипають по грядках «на врожай». Знахарі з відповідними замовляннями старим (торішнім) троїцьким букетом обкурювали хати, щоб уберегти господарів від усього лихого. Траплялося, що троїцький букет клали у труну під голову померлому.
На Трійцю святять криниці.
За фенологічним календарем, з Трійцею приходить літо. Косити сіно починали здебільшого після Зелених свят.
У дохристиянські часи цієї пори наші пращури справляли проводи русалій. Язичницькі традиції, молодіжні ігри та розваги почасти збереглися й дотепер у троїцьких обрядах. (Звісно, не у первозданному вигляді). Серед них – завивання живого вінка, коли трав, гілочок не зривали. Головне, щоб він не зів’янув протягом свят.
Як і на Великдень, Провідну неділю, на Зелені свята поминали померлих, ходили на кладовища і молилися на їхніх могилах.
Якщо до Трійці тривали час була посуха, то відразу після церковного Богослужіння йшли у поле, правили молебні і просили у Всевишнього жаданого дощу.
Народні прикмети:
-Пізня Трійця – пізній сінокіс, бо трави ще недозріли належно.
-Сонячна погода на Зелені свята, але перед тим падали дощі – будуть вдалими жнива.
-Мокра Тріця – жнива можуть бути мокрими.
Микитині посіви
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 25
28 травня – свято преподобного Микити.
За народним аграрним календарем українців, Микитин день вважався останнім терміном посіву пізньої пшениці, а також сприятливим днем для садження картоплі.
Народні прикмети:
-Погода на Микити тиха – чекай доброго врожаю.
-Ранні роси – довгі льони.
-Рання роса – льон вродить.
-Непогода в цей день – осінь буде непогідною.
-Низько хмари пливуть по небу – до дощу.
-Зі садових дерев рано облетів цвіт – не буде врожаю плодів.
У свято Микити на Поділлі готували борщ і салат з молодої кропиви.
