Все в блогах
Первоверховні
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 18
29 червня – свято апостолів Петра і Павла. За церковним календарем, їх називають Верховними або Первоверховними апостолами. Тому це свято належить до великих. Не меншого значення воно набуло і в народній традиції українців.
На Петра і Павла господині готували солодкі сирні мандрики – обрядові пиріжки. Адже Петро і Павло, здійснюючи духовну місію, багато подорожували світом і, як вважають і народі, брали у дорогу саме мандрики, аби підкріпитися ними. Звідси й легенда, що на Петра і Павла зозуля перестає кувати, бо вдавилася мандриком, якого поцупила у святих апостолів.
У свято частково розраховувалися з пастухами, яких винаймали на сезон. А якщо пастухами були діти, то їм давали «вихідний». Корів пасли дорослі. Малеча мала свої розваги і частування.
У деяких містах і селах, особливо там, де справляли храмові свята, влаштовували пивні застілля. Не дивно. Спека! А пиво добре втамовує спрагу.
Свято Петра і Павла завершувало Петрів піст (Петрівку). Вже можна було справляти весілля. Щоправда, влітку весіль справляли мало. Слід вчасно впоратися з косовицею, жнивами, іншими аграрними роботами. Цю щасливу подію в житті молодят (шлюб) переносили здебільшого на осінь.
Народні прикмети:
-На Петра спека – спекотно буде і на Спаса.
-На Петра дощить – на мокрі жнива.
-На Петра колос налився – на Іллю буде розпал жнив.
-До Петра соловейко ще співає – осінь буде теплою.
-Після Петрового дня красне літо помітно йде на спад.
-Не було літа до Петра – не буде і після Петра.
-Корови дають менше молока перед спекою.
Февронія
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 18
25 червня – Церква вшановує преподобну мученицю Февронію. Вона з двох років свого життя виховувалася у жіночому монастирі в Нісибі (Месопотамія). У час Діоклетіанового переслідування християн (304 р.) тоді уже юну дівицю-красуня ув’язнили і після жорстоких тортур стратили.
За сільськогосподарським календарем українців, до Февронії мали завершити сінокіс. «Прийшла Февронія – сіно у стогах». На черзі – жнива.
З Февронії можуть розпочатися сорок найспекотніших днів літа.
У давнину свято Февронії вважали вдалим для заручин, тому засилали старостів. А після жнив вже можна справити й весілля.
Народні прикмети:
-Спекотна Февронія – під час жнив не буде дощу.
-Увечері і вранці не випала роса – день буде спекотний.
-Сонце чи місяць при сході або заході мають викривлений диск – чекай хорошої погоди.
Миші сіно їдять – до поганого запасу корму для корови.
-Риба вечорами грає, плюскає на поверхні водойм – до хорошої погоди.
-Мошва липне до обличчя – на дощ.
Купальське багаття
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 13
24 червня – Різдво Івана Хрестилетя, а напередодні (за народним календарем) – Купальська ніч. Одним з її атрибутів є вогонь – життєдайна сила, символ сонця, енергії.
У цю ніч парубки і дівчата пускають з гори підпалене колесо від воза та так, щоб воно скотилося у водойму. Це знаменувало спад літнього сонця. І хоч попереду ще найспекотніші дні у році, однак сонце уже повертає на зиму.
Давній язичницький звичай, який зберігся і донині, перестрибувати через багаття. Вогонь мав бути «живим». Добували його старші люди, тручи поліном до поліна; рідше використовували кресала.. Потім, коли багаття трохи згасало, естафету від старших брала молодь, перестрибувала через нього. (Старші тільки осторонь спостерігали за цими дійствами). Робили таке закохані парубки і дівчата, парами взявшись за руки. Якщо, перестрибуючи через вогонь, відпустили руки – шлюбу не буде. Вважали, що такий вогонь очищає людину. Тому через нього переносили старших важко недужих людей, навіть перекидали (але вельми акуратно) дітей. Утім, це інколи закінчувалося кепсько, бувало, що й трагічно – і молодь, і діти падали у вагонь чи на жар від дров, отримували каліцтва, несумісні з життм опіки.
Деякі відчайдухи ходили ще по гарячрму попелу босоніж, були упевнені, що після такого ритуалу стануть щасливими, здобудуть омріяне багатство, віднайдуть скарби...
...І тільки вранці, коли попіл охолоне, його збирали, розсипали по грядках, щоб ті «добре родили». До речі, купальське багаття не гасили. Воно само мало дотліти.
Як продовження теми купальського вогнища. Дівчата пускали по воді щойно сплетені з трав і квітів віноим довше свічка горить – тим швидше вийде дівчина заміж. Прикро, коли вона відразу погасла. Бо, за марними віруваннями, дівчина невдовзі може померти. Дівчат, які боялися перестрибнути через вогонь і пускати по водоймі вінок із запелоню свічкою, вважали... відьмами (відьмочками).
Давні легенди стверджують: квітка папороті, яка зацвітає на мить і лише у ніч на Купала, перед тим спалахує вогником.
Народні прикмети:
-Вогонь високо піднімається у небо – на суху погоду.
-Багаття лель-ледь горить, хоч і покладено сухі дрова і хмиз – на дощ.
-Дим від багаття стелиться по землі – бути дощу.
Чарівниця Акилина
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 35
13 червня – свято мучениці Акилини, побожної дівиці з Фенікії. За духовний подвиг і принесену жертву за Христову віру Церква величає її – преподобною.
Починаючи з дня Акилини, знахарі заготовляли окремі лікарські рослини – полин гіркий, конюшину (рожеву), іван-чай, суницю лісову (всю наземну частину), миколайчики, золотарник, зірочник, чистотіл, пирій, медунку... Вважали, що сама Акилина наділяє зілля чудодійною силою, здатністю не тільки зцілювати, а й... чарувати, причаровувати.
До оновлення церковного календаря свято Акилини припадало на 26 червня, коли дозріває малина. Приповідали: «На свято Акилини перші ягоди малини».
Народні прикмети:
-Коники в полі сильно с ригочуть – на суху погоду.
-Коники-стрибунці пізно ввечері співають – ранок буде тихий і сонячний.
-Хмари опускаються до землі – на дощ.
-Дощ на Акилини – піде в ріст овес.
-На Акилини зацвіла липа – літо буде сонячне.
-Прийшла Акилина і зацвіла калина – до теплого літа.
Великий Онуфрій
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 15
12 червня – свято Онуфрія Великого. (У народі – Онопрія).
Після свята Онуфрія ніч помітно коротшає. І так триватиме до 25 червня. Далі знову прибуватиме ночі.
Погода на Онуфрія може бути непередбачуваною. Після перших теплих літніх сонячних днів враз настають різкі похолодання, що навіть квіти не розкривають пелюсток, бджоли не вилітають з вуликів. У Каратах синоптики зафіксували: температура повітря опускалася на 7-8 градусів нижче нуля, трава вкривалася памороззю. Лихо для рослинності, лихо для пташок, які мерзнуть у гніздах. Тому кажуть, що Онуфрій приятелює з Морозом. А коли Онуфрій вельми дошкуляє людям, то Мороз може вдарити його по голові обухом сокири.
На Онуфрія намагалися не розпочинати нову роботу, тим паче будувати хату, бо справи підуть не на лад. Уникали (без нагальних потреб) праці у полі і на городі, не косили трави.
Народні прикмети:
-Дощ на Онуфрія – сінокіс буде мокрий.
-На Онуфрія холодно – не вродять огірки.
-Якщо на Онуфрія холодно, тоді на столі буде голодно.
-Прийшов Онуфрій і забрав тепло – на неврожайний рік.
