Все в блогах
Євдоким
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 9
31 липня вшановуємо преподобного Євдокима, праведного християнина з Малої Азії (територія колишньої Кападокії). Відомо, що він помер 843 року на 33 році життя. Багато допомагав убогим. Як військовий керманич, ніколи не кривдив підлеглих. Поховали його у Царгороді. Біля гробу Євдокима ставалися дива зцілення багатьох безнадійно хворих людей. (Звісно, через їхню щиру молитву і глибоку віру).
У церковній і народній традиціях цього християнського достойника вважають милосердним опікуном знедолених і беззахисних.
З дня Євдокима починає дозрівати ожина. Настає пора масового збирання білих грибів. Лелеки збираються у гурти, то ходять по полю, то кружляють у небі, готуючись віділтати у вирій.
Народні прикмети:
-Туман на Євдокима – гостри коси на овес.
-Дощ на Євдокима намочить отаву.
-У лісі пахне цвіллю – на вологу погоду.
-Стерня довго залишається вологою після ранкової роси – на дощ; потріскує під ногами – буде сухо.
-Риба млява, не клює – перед дощем.
Палій
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 2
27 липня вшановуємо великомученика Пантелеймона. У народі його називають Палієм, Паликопом, а ще Зцілителем. Знахарі у цей день збирають цілющі трави, якими лікують і людей, і домашніх тварин.
За народними віруваннями, Пантелеймон вважається оборонцем люде від вогню. У давнину під час пожежі навколо будови, яка горить, тричі обносили ікону Святого Пантелеймона, бо вірили, що пожежа припиниться. Звісно, гасили чим могли, всіма доступними підручними засобами. Але тодішні «пожежники» це не теперішні добру вишкулені вогнеборці з відповідною технікою. Тому насамперед покладалися на святого. Найбільше боялися пожежі, спричиненої блискавкою. Такий вогонь годі приборкати, бо, можливо, то сам «Пантелеймон підпалив за чиїсь гріхи і провини».
У цей день селяни молилися Святому Пантелеймонові, перед його образом запалювали свічку, аби він «у полі зберіг від вогню копи зжатих хлібних злаків».
Існує вірування, що «хто не шанує Палія (Паликопа), тому він спалить копи». Отож у свято Пантелеймона селяни не працювали у полі.
Щодо Паликопа, який може спалити копи, то ту, радше, прояв образної народної уяви, фантазії. Адже цієї пори, якправило, стоїть неймовірно спекотна погода, під палючим сонячним промінням рослинність перетворюється на сухостій. Враження, що сонце здатне спалити копи зжатого хліба без сторонньої допомоги...
Наповнюються засіки
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 3
24 липня вшановуємо Бориса і Гліба, перших українських помісних святих, мучеників.
...Україна у нас велика і кліматично різноманітна. На півдні і сході України цієї пори вже завершуються жнива, у центральних регіонах, в Галичині вони у розпалі, на півночі щойно розпочинають жнивувати. Так чи інакше, але Борис і Гліб наповнюють зерном засіки. Колись у цей день господині пекли паляниці, поливали їх медом і посипали маком.
У народі кажуть:
-На Бориса і Гліба берися до хліба.
-Прийшли Борис і Гліб – у полі дозрів хліб.
-Борис зі серпом, а Гліб з косою.
-Борис жне, а Гліб снопи в’яже.
-Весняні Борис і Гліб (їх ще поминають 2 травня) – голодні, а літні – ситі, багаті.
-Весною на Бориса і Гліба соловейко співає, а влітку замовкає, сумує, бо збирається відлітати у вирій.
-На Бориса і Гліба стійка тепла погода – до вдалого завершення жнив.
-Рясний дощ в цей день поле помочить – зіпсує зерно в копах.
-Змарнуєш час до Бориса і Гліба – будеш без хліба.
-Весною Борис і Гліб орачі і сівачі, а влітку – женці.
Ішов Ілля на Василя
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 32
20 липня – свято старозавітного Пророка Іллі. Його день українці вважають першим осіннім, хоча до календарної осені ще доволі багато часу.
За народною міфологією, він є наступником слов’янського язичницького бога-громовержця Перуна. Легенда розповідає, коли біси повстали проти Бога, то Бог наказав Іллі прогнати з Неба усю нечисту силу. З того часу Ілля ганяється за бісами і пускає в них вогняні стріли-блискавки з громами. (Аналогічною є легенда про Архістратига Михаїла).
З Іллі починаються «горобині ночі» - грози і буревії, та такі, ща птахам заснути не дають.
Під час грози на Іллі запалювали під образами страсну свічку, щоб блискавка не влучила у хату і не спалила. Бо таку пожежу ніхто не приборкає.
На свято Іллі люди не працювали у полі (особливо на жнивах), не займалися важкою фізичною працею. Боялися, щоб той хліба не спалив.
В одній з колядок співають про Іллю:
«Ходить Ілля на Василя,
Носить пугу жестяную.
Куди махне – жито росте».
Тут Ілля виступає як сівач озимини. (Зрештою, посівальники ходять зранку у свято Василя, Нового року, посипають зерном і бажають господарям щедрого врожаю).
У народі кажуть:
-На Іллі – новий хліб на столі. (Жнивують і печуть «на пробу» хліб).
Грім гримить, то Ілля у вогняній колісниці по небу їде.
-До Іллі дощові хмари ходять і за вітром, і проти вітру; після Іллі – тільки проти вітру.
-Дощ на Іллі – осінь буде мокрою.
-На Іллі сонячно і тепло – осінь ще потішить теплом.
-Ілля воду у водоймах студить.
-На Іллі місяць повний і в тумані – буде багато білих грибів.
Мовкнуть перед дощем
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 14
-Лісові птахи мовкнуть перед дощем. Та тільки дикий голуб співає (подає голос).
-Перед грозою навіть кімнатні птахи (папуги, канарейки...) мовчать.
-Туман і дощ – сльота надовго.
-Блискавки блискають і півень кукурікає – буде дощ.
-Блідий місяць – на негоду; чистий і яскравий – на погоду.
-Увечері теплішає, ніж вранці – перед дощем.
-У спеку гриби ховаються в тінь.
-Птахи заходять у воду – до негоди.
-Ластівки і серпокрильці (стрижі) літають низько і мовчать – на дощ.
-Пернаті граються – на дощ; чистять дзьобами пір’я – буде сильний вітер.
-Павук увечері опускається по своїй павутині – до тепла.
-Сова кричить у дощову ніч – завтра бути гарній погоді.
-Собака мало їсть, а багато спить – на сльоту.
-Сонце влітку оточене великим колом – наступного дня буде сильний вітер.
-Гнилий колос – усі заплачуть вголос.
-Тоді радієхлібороб, коли колос золотий і налитий.
-Або хліб, або гриб...
-Ранній гриб – пізній хліб. (Жнива доведеться розпочати пізніше звичного).
-Довгі й важкі колоски – зерна в мішках по вершки.
-Мішок полови і мішок зерна – не буде добра.
-Коли селянин до праці не поспішає, тоді з колоска зерно опадає.
