Все в блогах
Краса літа
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 108
Назву липня часто асоціюють з цвітінням липи. Але це не так. Липа, як правило, відцвітає у червні, принаймні, на більшості терен України. А от лико (довгі тоненькі смужки молодої кори) заготовляють з неї у липні. Потім зі сировини плетуть кошики для збирання ягід, грибів. Крім того, якщо липа рясно цвіла, то наприкінці липня можна брати липовий мед.
-Липень – найспекотніший місяць року, краса літа, його переполовинення.
-У липні годі затінку шукати.
-У липні не до прохолоди (йдеться про важку селянську працю).
-У липні горлиця невгамовно туркоче – на суху погоду; горобці купаються у калюжах – перед дощем.
-Зорі тихі перед ясною теплою погодою; мерехтять – буде вітер, можливий дощ, або й гроза.
-Місяць ховається в тумані – перед негодою.
-Грозовий липень – мокрий вересень.
-Липнева спека – січневі морози.
-Липень – маківка літа, втоми не знає.
-У липні тільки ледар жениться, а сверблячка заміж іде.
-До сходу сонця пройдеш три покоси – не будеш ходити босий.
-Якщо жито швидко зібрати, то взимку буде що жувати.
-Не хвалися травою, а хвалися сіном.
-У липні за бджілкою підеш – до меду дійдеш.
-У липня жнива проспиш – взимку біля чужого борщу з ложкою постоїш.
Молода городина у борщі
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 195
1 липня вшановують священомученика, воїна Леонтія та його побратимів. Він загинув за Христову віру у часи правління римського цісаря Веспесіана (69-79 рр.).
Цього дня господині «ревізували» грядки, перевіряли, чи належно розвивається, дозріває молода городина – червоний буряк, морква, цибуля, часник… та, насамперед, картопля. А дехто з господинь уже готував «молодий борщ». За звичаєм, таким борщем неодмінно частували сусідів, знайомих, запрошували їх у гості. Ті мали благословити дозрівання овочів, побажати господарям, щоб був запас добра до наступного врожаю.
Народні прикмети:
-Якщо цей день погожий, то така погода встановиться на всі жнива.
-Сльота на Леонтія – початок жнив буде дощовим.
-На Леонтія грози – всі жнива будуть мокрими.
-Леонтій пригрозить – хліб замочить.
Кажуть: «Якщо нема хліба, то і з картоплею не буде лиха…».
Три півники
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 84
30 червня (19 липня) відзначають Собор дванадцятьох апостолів. У народі це «мале» церковне свято здавна називали Полупетра, Проводами Петрівки («Після якої вже не буде голодівки»), Зажином.
Обрядовою стравою на Полупетра був борщ з трьох молодих півників. Його готували на згадку про те, як Петро тричі зрікся Ісуса Христа («я не знаю того чоловіка») і тричі заспівали півня. Саме про це, застерігаючи апостола, говорив йому наш Спаситель.
Борщем обідали вдома всією сім’єю. Цю смачну страву несли пастухам на луки і частували їх. Також розраховувалися з ними за першу половину «пастушого сезону». (Так його і називали). Останній розрахунок здійснювали у свято Дмитра.
Якщо пастухами були діти, то на Полупетра, крім плати, вони ще й мали вихідний, ласували смаколиками (здебільшого солодкими сирниками), якими їх пригощали власники корів. А стадо пасти бралися самі господарі.
На сході і півдні України, де хлібні злаки дозрівають раніше, відразу після Петрівки розпочиналися жнива. Жінки і чоловіки урочисто йшли на зажин, жали перший сніп, з якого виготовляли різдвяного дідуха. Траплялося, що цей неодмінний атрибут Різдвяних свят виготовляли з останнього зжатого снопа. Обідали у полі тим же борщем з тих же трьох молодих півників.
Народні прикмети:
-Якщо у цей день дощ – жнива можуть бути мокрими.
-На Полупетра сльота – буде у полі багато болота.
-Дме сильний вітер – виляже жито.
Спостерігають, що з початком жнив замовкають соловейки і перестає кувати зозуля. Настала пора заготівлі чорниць.
Святий Петро також постив!..
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 127
Після першої седмиці П’ятидесятниці розпочинається Петрів піст, який завершується у свято Петра і Павла (29 червня, за оновленим церковним календарем). Тому тривалість цього посту щороку змінюється залежно від свята Воскресіння Христового. У ранньохристиянські часи він називався постом П’ятидесятниці.
Встановлення Петрового посту (у народі його називають Петрівкою) відноситься до перших часів християнства. Він особливо утвердився, коли у Константинополі і Римі святим рівноапостольним Костянтином Великим були споруджені храми на честь Святих первоверховних апостолів Петра і Павла.
Церква закликає нас до цього посту за прикладом святих апостолів, які, прийнявши Духа Святого в день П’ятидесятниці, в пості й молитві готувалися до проповіді Євангелія.
Петрів піст має оберігати нас від марної безпечності, в яку дуже легко впасти через довготривалий дозвіл не обмежуватися у їжі. (Це і здоров’ю шкодить). Він необхідний для того, щоб наші серця очистились, стали здатними до прийняття благодатних дарів Духа Святого.
Після Петрівки для селян наставав новий етап у сільськогосподарських роботах – починалися жнива.
У народі кажуть:
-Святий Петро також постив, і ми постимо.
-У Петрівку гостри серп і коси.
-Починай жнива (починай жати) тільки після Петрівки.
-У Петрівку парить (від важкої праці у полі), але дощ не шкварить (нема прохолоди).
-Були дощі у Петрівку, то і жнива вони можуть замочити.
-Суха Петрівка – благодатні жнива.
-У Петрівку постив, а після Петрівки ніколи їсти.
-Святі Петро і Павло благословляють людей на жнива.
-Петро хліб косить, а Павло снопи носить.
Немає більше кому спинити час
- Автор: Олена Федюра
- Перегляди: 106
(Під псевдонімом Маневром більше)
Залишитись тут і не знати іншого,
Торкнутися звичних стін,
Просякнутих віршами
З криниці наявних слів насправді доступний кухоль.
Я думаю не для фраз,
Я думаю тим, що бачу.
В мені кожен художній текст отримує екранізацію,
Але кожен перший вірш – тавтологізація
Мені лиш один і двадцять.
Я бачу тріпуче листя,
Та вітер-протест стагнації зупиняється за вікном.
На роздоріжжі знову
Здається – немає виходу.
Нехай не "більше, ніж просто",
Хай просто хоч пів метафори
Для мене буде ясніша, ніж марення перед сном
Я прагну знайтись під сонцем
І хочу людських обіймів,
І дати собі свободу відмовитися від форм.
Такими, як будуть вірші,
Такими побачу більше.
Визирну хоч на тиждень
За стіну хронічних втом
