Все в блогах
Переддень найкоротшої ночі
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 72
21 червня – вшановуємо пам'ять святого Юліана Тарсійського, який загинув мученицькою смертю за Христову віру 288 року у місті Антіохії.
Народні прикмети:
- У цей день настає пора літніх гроз.
- Звідки вітер дує – звідти і погода. З півдня віє – старого гріє; західний воду несе; східний овець пасе (буде сухо); північний вітер – до холодної погоди.
- Юліанів день – переддень найкоротшої у році ночі.
- Горлиці не вмовкають – на суху погоду; мовчать – перед дощем.
- Рано з’явилися перші рижики – на мокру осінь.
- При ясній погоді віддалені предмети невиразні, ніби в мареві – на дощ.
- Вугілля у вогнищі тліє яскраво – до негоди.
- Кінь невдоволено фиркає, бо дощ відчуває.
- Півень вечорами співає до зміни погоди.
- Якщо реп’ях розпрямлює гачки кошика – очікуй дощу.
- Роса краплинами на шибках з’явилася уранці – на добру погоду.
У день літнього Юди…
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 71
19 червня – свято Юди, брата Господнього. На такому означенні завжди наголошують церковні календарі, щоб не сплутати праведного достойника зі зрадником Юдою Іскаріотом. А от сам день щодо погоди може бути «зрадливим».
Народні прикмети:
-Якщо у день літнього Юди перемінна («зрадлива») погода, то такою може бути до кінця літа.
-Не заготовив сіна до Юди, тоді не запасешся й отавою. (Ідеться про невдалий рік на траву).
-Похолодання на Юди обіцяє спекотний липень.
-Якщо на Юди тепло, тоді у липні буде помірна температура.
-Юда краде тепло у липня.
-Гостри серп і косу, якщо на Юди колос налився. (Тепер казати – готуй комбайни до виходу в поле).
-Вітер довго віє з одного боку, але раптово змінив напрямок – скоро задощить.
-Галки зграйками літають – на дощ.
-Вужі і гадюки виповзають з хащів на відкрите місце і вигріваються – буде дощ.
-Зірки оточені навкруги білими і червоними колами – до хорошої погоди; темними – до дощу.
-Горобці гучно цвірінькають – дощ накликають.
-Сорока скрегоче – дощу хоче.
-Перед дощем ґедзі (бомки) несамовито жалять корів і коней, які пасуться на лузі.
Сонце веселить
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 104
-Червень рум’янить і сонцем веселить.
-У червні ранні гриби – на щедру грибну осінь.
-Гриби-дощовики ростуть тільки у «мокрі» дні.
-Червень – червоні вітрила року.
-У червні зорі на небі скачуть – до дощу.
-Блідий місяць – наступний день буде негожий.
-У червні косити, у липні жати – тоді достаток мати.
-Запитає взимку корова, чи ти у червні сіна накосив.
-У червні корова про сіно не думає.
-Смикай косою, поки ранок з росою.
-Сонце зійде й косу обламає.
-Не трави нема, а коса не гостра.
-Червень – не місяць печалі, тож не втікай від роботи подалі.
-Не проси дощу у червні, він і сам занадиться.
-Вишні та черешні – ягоди червні.
-У червні комарі зляться перед дощем.
-У червні гроза при сонці не тривала, але лиха.
-Червнева негода швидкоминуча.
-Птиця низько літає – дощ накликає.
-Червень веде «червону рать», тому він червоний. (Пишається червоними ягодами, червоними квітами).
-У червні все червоніє.
-Рано літо прийшло – рано осінь буде.
-У червні довгі дні, короткі ночі, але люди в нас робочі!
-Не спи у червні, відіспишся взимку.
Білі роси на Амоса
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 128
15 червня – свято старозавітного пророка Амоса, який жив у VIII столітті перед Різдвом Христовим. Автор пророчої книги помер від побиття ідолопоклонниками.
Народні прикмети:
- На Амоса білі роси – скоро дозріють зернові.
- На Амоса золоті зорі – будуть сухі жнива (встановиться сприятлива для жнив погода).
- Амос дощить – хліб під час жнив замочить.
- Перед зміною погоди (ідеться про літо) у свійських тварин пропадає апетит.
- Тонкий пронизливий свист бабака віщує зміну погоди, як правило, на дощ.
- Бджоли пізно ввечері повертаються до вуликів – на дощ.
- Вечір червоний – день ясний.
- Вівці веселі і б’ються – на дощ з грозою.
- Ввечері дощ з грозою – вранці ляже трава під косою.
- Блідий захід сонця – перед грозою.
- Кінь брикає – дощ накликає.
Зеленеє жито, зелене…
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 84
На сороковий день після Великодня, славного Воскресіння Христового припадає ще одне величне свято – Вознесіння Господнього.
Для українського селянина воно було не тільки церковним, а й господарським, аграрним. Відразу після відправи у храмі Служби Божої хлібороби сім’ями йшли у поле подивитися, чи викинули жито, пшениця колос і який він – дрібний чи крупний. Від цього залежав майбутній врожай, достаток. Якщо не побачили доброго колосся, то казали:»Буде голод, пропав колос…».
Переорювати землю і пересівати зернові часто ризикована, а інколи взагалі марна справа. Хоча у народі день після Вознесіння (Вшестя на Небо Ісуса Христа) вважають останнім терміном посіву (пересіву), але лише тоді, якщо свято не припадає на надто пізню пору. Інакше до осені (йдеться про фенологічну, а не календарну осінь) зернові культури не встигнуть належно дозріти, коло не наллється. Поставала й інша проблема: чи залишилося у запасі добірне зерно?.. Брати у когось «на позику» не завжди хотіли. Бо таки доведеться віддавати. А яким буде врожай?..
Як замінник, могли посіяти кукурудзу (у нужденні часи і з неї пекли хліб), посадити картоплю (хоч, кажуть, картопля – другий хліб, та таки не хліб), але потрібна картопля на розсаду. Найкращий варіант – сіяти гречку та овес (Їх сіють пізніше і пізніше збирають), однак знову ж за наявності резервного посівного зерна.
Тому бідкався селянин, що рік буде голодним…
Яким би не був урожай з пересіву (якщо довелося таке робити), зібране зерно потрібно було належно зберегти. Краще резервувати на наступний посівний сезон. І тільки залишки використовували на борошно для хліба, підгодівлі домашньої птиці.
Звідси приказка: «Один рік ситий, а сім рокові голодні».
Тож доводилося селянину ощадити зерно та борошно, розподіляти запаси до наступного врожаю.
Зважмо і на таке. Попри негаразди, український селянин хоч і «підстраховувався», але жив добрими надіями та оптимістичними сподіваннями. Може, раптом, щось зміниться у природі на краще, погода змилосердиться?!. Відтак, які б сходи зернових і колосся не були, на Вознесіння діти перекачувалися скраєчку хлібної ниви, аби та щедро родила. Цей звичай отримав назву «толочити колосся».
Народні прикмети:
- Яка погода на Вознесіння – така на Трійцю.
- Якщо на Вознесіння гарна погода і жито викинуло колос – на добрий врожай; коли погода гнила – на недорід.
- Колос на Вознесіння пробивається – хліб на столі з’явиться.
