На сороковий день після Великодня, славного Воскресіння Христового припадає ще одне величне свято – Вознесіння Господнього.
Для українського селянина воно було не тільки церковним, а й господарським, аграрним. Відразу після відправи у храмі Служби Божої хлібороби сім’ями йшли у поле подивитися, чи викинули жито, пшениця колос і який він – дрібний чи крупний. Від цього залежав майбутній врожай, достаток. Якщо не побачили доброго колосся, то казали:»Буде голод, пропав колос…».
Переорювати землю і пересівати зернові часто ризикована, а інколи взагалі марна справа. Хоча у народі день після Вознесіння (Вшестя на Небо Ісуса Христа) вважають останнім терміном посіву (пересіву), але лише тоді, якщо свято не припадає на надто пізню пору. Інакше до осені (йдеться про фенологічну, а не календарну осінь) зернові культури не встигнуть належно дозріти, коло не наллється. Поставала й інша проблема: чи залишилося у запасі добірне зерно?.. Брати у когось «на позику» не завжди хотіли. Бо таки доведеться віддавати. А яким буде врожай?..
Як замінник, могли посіяти кукурудзу (у нужденні часи і з неї пекли хліб), посадити картоплю (хоч, кажуть, картопля – другий хліб, та таки не хліб), але потрібна картопля на розсаду. Найкращий варіант – сіяти гречку та овес (Їх сіють пізніше і пізніше збирають), однак знову ж за наявності резервного посівного зерна.
Тому бідкався селянин, що рік буде голодним…
Яким би не був урожай з пересіву (якщо довелося таке робити), зібране зерно потрібно було належно зберегти. Краще резервувати на наступний посівний сезон. І тільки залишки використовували на борошно для хліба, підгодівлі домашньої птиці.
Звідси приказка: «Один рік ситий, а сім рокові голодні».
Тож доводилося селянину ощадити зерно та борошно, розподіляти запаси до наступного врожаю.
Зважмо і на таке. Попри негаразди, український селянин хоч і «підстраховувався», але жив добрими надіями та оптимістичними сподіваннями. Може, раптом, щось зміниться у природі на краще, погода змилосердиться?!. Відтак, які б сходи зернових і колосся не були, на Вознесіння діти перекачувалися скраєчку хлібної ниви, аби та щедро родила. Цей звичай отримав назву «толочити колосся».
Народні прикмети:
- Яка погода на Вознесіння – така на Трійцю.
- Якщо на Вознесіння гарна погода і жито викинуло колос – на добрий врожай; коли погода гнила – на недорід.
- Колос на Вознесіння пробивається – хліб на столі з’явиться.
Коментарі