Все в блогах
Хлібосол
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 114
- Якщо липень жне, то серпень молотить.
- Серпень – місяць-хлібосол.
- Тільки у серпні печуть перший хліб.
- Серпень – щедрий розпорядник.
- У серпні меншає тепла і смутиться дітвора.
- Серпень іде до осені.
- Молочні тумани швидко опускаються – на суху погоду; надовго завмерли, або піднімаються вверх – на дощ.
- Стерня тріщить під ногами – буде сухо.
- Серпень – літа кінець, третьої пори вінець.
- У серпні молочні ріки течуть у комори.
- Серпень – місяць саду і його плодів.
- Вже у серпні багато довгих ялинових шишок – на холодну зиму.
- Серпень підбиває підсумки літу.
- Рано дозріла картопля – рано зима прийде.
- У серпні ще косять отаву. Якщо трава не вигоріла, то осінь буде помірною.
- Ранній відліт птахів – на скору зиму.
- Пташка відлітає, бо холод (зиму) відчуває.
- Перші птахи відлітають масово і великими зграями – осінь буде ранньою і холодною.
- Серпень голодним не буває, а холодним зрідка.
- Комори облаштовуй до серпня.
- Ластівки сідають «вервичками» на проводах – скоро відлетять.
- Серпневі ночі тихі і зоряні – добра погода протримається довго.
- Якщо у серпні занадяться грози, то вересень буде мокрим.
- Серпневі грози не роблять шкоди для городини, яка дозріває.
- У водоймах стрімко спала вода – суха погода протримається довго; на рибалку марно йти.
- Риба добре клює після дощу, а перед дощем стає ледачою.
- Якщо риба зранку погано ловиться – вдень буде спека.
- У серпні мухи кусаються, бо відчувають смерть.
- Тне, як серпнева муха!..
- Серпень з короваєм горя не знає!..
- Серпень вітає хлібом і сіллю!..
Передосіння Пречиста
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 94
15 серпня – велике церковне свято Успіння Пресвятої Богородиці, яке знаменує Її перенесення (перехід) у життя Небесне.
У народі його називають Першою Пречистою. Хоч доволі рідко, але й зустрічається назва – Передосіння Пречиста. Вона нагадує про наближення календарної осені, оскільки фенологічна вже прийшла. Як і в інші Богородчанські свята, у цей день Церква забороняє важку фізичну працю (звісно, без нагальних потреб). Увесь час потрібно присвятити молитвам до Цариці Небесної – нашої Заступниці.
Щодо народних традицій, то на цю пору припадає збір садовини, дехто починає посів озимих. Тому кажуть: «Перша Пречиста хліб у полі засіває і яблука в саду збирає». Є й інші приказки.
За старих часів після Першої Пречистої у молоді на селі ставало значно менше роботи. Отож можна підшукати собі пару на «вечорницях під відкритим небом» - традиційних зустрічах молоді «на вулиці». Родини, у яких діти були «на порі», починали активно готуватися до весільного сезону. Вважали, що молодят благословляє на шлюб сама Богородиця.
Народні прикмети:
-Веселка на Першу Пречисту віщує довгу й теплу осінь.
-Спекотний день на Першу Пречисту – буде тепле бабине літо.
Жито сій!
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 91
13 серпня (за старим стилем – 26 серпня) – свято Максима, ісповідника.
Колись вважали, що цього дня добре сіяти озиме жито, бо гарно вродить. А якщо дозрів мак, тоді вже негайно сій жито! (насамперед ідеться про південні регіони України). Отож мовлять: «Один хліб зібрав, а інший засівай!».
Осіння сівба не мала такої урочистої обрядовості, як весняна. Але селяни таки брали зі собою білу скатертину, яку розстеляли посеред поля і обідали на ній нехитрими стравами. Щоб земля добре родила, невеличкі паляниці, які пекли виключно з житнього борошна, закопували у чотирьох кутках поля. Робив це, як правило, господар. Також кропив землю свяченою водою, Звісно, будь-яку працю починали з молитви.
Народні прикмети:
-На Максима «важкі» роси – добре для дозрівання городини.
-Після посіву випав дощ – добре для зерна.
-Цього дня літає багато павутиння – на раннє бабине літо. Воно буде доволі теплим.
-Літає багато нічних комах – на суху погоду.
Архідиякон убогих
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 90
10 серпня – свято мученика Лаврентія, якого стратили за Христову віру у 258 році. В історії Церкви його називають Архідияконом убогих. Адже він багато опікувався нужденними, сиротами, недужими, які вже не могли заробляти собі на прожиття власною працею
За давньою доброю українською традицією, до цього дня багаті землевласники, які винаймали на сезон жниварів (женців), мали частково (принаймні, на четвертину) розрахуватися з ними за роботу. Розраховувалися здебільшого снопами, або зерном і соломою окремо, інколи грішми. Остаточний розрахунок здійснювали у свято Семена (1 вересня), яке знаменує початок нового церковного року, або восени після обмолоту зерна. І тільки тоді домовлялися про подальшу співпрацю.
Народні прикмети:
-Якщо у цей день у річках та озерах вода не рябить, тиха – осінь припізниться; вода неспокійна – на осінь з вітрами.
-Падає дощ – наступного року вродить жито.
Після першої декади серпня знахарі розпочинали осінній збір лікарських трав і корінців.
Млин меле…
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 80
У народному календарі українців є свято Мельника. Конкретного дня відзначення воно не набуло. День святкування кожна громада, де відбувалися такі дійства, встановлювала індивідуально, але неодмінно у першій половині серпня. Очевидно тому, що вже завершилися (завершувалися) жнива, поступово тривав обмолот, адже нагально потрібним було борошно, бо старі запаси вже вичерпувалися. Отож у власників млинів розпочинався новий сезон роботи – перемолоти зерно на муку. На святкуванні млинарів щедро частували, дякували за попередню роботу і просили продовжити свою працю, «записувалися» у чергу на помол, домовлялися про плату, яка могла змінюватися залежно від врожаю.
До появи електрики, в Україні, як і всюди у Європі, було поширено два види млинів – вітряний і водяний. Якщо водяний млин будували на берегах річок зі швидкою течією, робили заглибини на дні, щоб вода падала на колесо масивним потоком, то вітряні млини – на відкритому просторому місці, де нема затишку від вітру, часто на перехресті доріг, щоб його було добре видно звідусіль і легко могли добратися люди з кількох сіл. Роботу водяного млина могла обмежувати зима, яка вкривала річку льодом, літня посуха, коли річка міліла, а от вітряний млин працював цілорічно, звісно, за належного вітру.
Праця мельника вважалася почесною і завжди затребуваною. (Навіть дотепер в Україні доволі поширені прізвища – Мельник, Мельничук, Млинар…). Вони були одними з найбагатших людей села, хоча могли і не мати надто великої ділянки поля. Адже за роботу люди розраховувалися з ними зерном, борошном, грішми. Інколи, як додаткова чи окрема (за домовленістю) плата – овочі з нового врожаю; солома, сіно для худоби…
Млин забезпечував статок усієї сім’ї млинаря. За щастя було колись комусь з його дітей отримати у спадок млин, особливо, як весільний подарунок. Ось чому було багато дівчат, охочих вийти заміж за сина мельника, і парубків, охочих одружитися на його дочці. Справді, часто це був шлюб з розрахунку, та й батьки напоумлювали, наполягали…
У народі про млинаря говорили різне, вигадували небувалі історії. Вірили у те, що він знається з нечистою силою. Вміє просити у чорта, щоб той своїм свистом надсилав вітер і вітрила млина швидко крутилися; водяника просив, аби не замулював водойми, річка не висихала, не спинялася течія, а весняна повінь не зруйнували млин. Бо як же без нього людям?!. Тоді кожному доведеться застосовувати ручні жорна, на яких помол не завжди якісний, грубий, а не дрібний. Аби задобрити нечисту силу, дружина мельника пекла для неї паляниці, кидала їх у воду, або клала край дороги…
Побутує й чимало казок про хитрого, жадібного млинаря.
