(Під псевдонімом Маневром більше)
Залишитись тут і не знати іншого,
Торкнутися звичних стін,
Просякнутих віршами
З криниці наявних слів насправді доступний кухоль.
Я думаю не для фраз,
Я думаю тим, що бачу.
В мені кожен художній текст отримує екранізацію,
Але кожен перший вірш – тавтологізація
Мені лиш один і двадцять.
Я бачу тріпуче листя,
Та вітер-протест стагнації зупиняється за вікном.
На роздоріжжі знову
Здається – немає виходу.
Нехай не "більше, ніж просто",
Хай просто хоч пів метафори
Для мене буде ясніша, ніж марення перед сном
Я прагну знайтись під сонцем
І хочу людських обіймів,
І дати собі свободу відмовитися від форм.
Такими, як будуть вірші,
Такими побачу більше.
Визирну хоч на тиждень
За стіну хронічних втом
