Після першої седмиці П’ятидесятниці розпочинається Петрів піст, який завершується у свято Петра і Павла (29 червня, за оновленим церковним календарем). Тому тривалість цього посту щороку змінюється залежно від свята Воскресіння Христового. У ранньохристиянські часи він називався постом П’ятидесятниці.
Встановлення Петрового посту (у народі його називають Петрівкою) відноситься до перших часів християнства. Він особливо утвердився, коли у Константинополі і Римі святим рівноапостольним Костянтином Великим були споруджені храми на честь Святих первоверховних апостолів Петра і Павла.
Церква закликає нас до цього посту за прикладом святих апостолів, які, прийнявши Духа Святого в день П’ятидесятниці, в пості й молитві готувалися до проповіді Євангелія.
Петрів піст має оберігати нас від марної безпечності, в яку дуже легко впасти через довготривалий дозвіл не обмежуватися у їжі. (Це і здоров’ю шкодить). Він необхідний для того, щоб наші серця очистились, стали здатними до прийняття благодатних дарів Духа Святого.
Після Петрівки для селян наставав новий етап у сільськогосподарських роботах – починалися жнива.
У народі кажуть:
-Святий Петро також постив, і ми постимо.
-У Петрівку гостри серп і коси.
-Починай жнива (починай жати) тільки після Петрівки.
-У Петрівку парить (від важкої праці у полі), але дощ не шкварить (нема прохолоди).
-Були дощі у Петрівку, то і жнива вони можуть замочити.
-Суха Петрівка – благодатні жнива.
-У Петрівку постив, а після Петрівки ніколи їсти.
-Святі Петро і Павло благословляють людей на жнива.
-Петро хліб косить, а Павло снопи носить.
Коментарі