Все в блогах
Осиротіли...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 71
-У вересні осиротіли ліси і сади, бо більшість пернатих полетіла у вирій.
-Якщо граки ще пасуться на траві, не відлетіли – невдовзі задощить.
-Деркач вечером «скрипить» - на погоду.
-Сич кричить ночами – на дощ.
-Дощ іде зранку – одягай свитину-дранку; як в обід, то зовсім не їдь.
-Чим дрібніші краплини, тим довше падатиме дощ.
-Електричні дроти дуже гудуть – через добу-дві буде циклон.
-У лісі запах плісняви – шукай гриби.
-Пізно дозрів виноград – далі осінь буде мокрою.
-У вересні картоплю копають і кіпці готують.
-Не господар, якщо у вересні картоплю не зібрав.
-Не чекай допоки сніг вкриє картоплю.
-Найсмачніша картопля тоді, коли її копають.
-Картопля з-під снігу у горщик не годиться.
-Картопля сама у льох (кіпець) не прийде.
-Якщо картоплі доволі, то можна обійтися без хліба і солі.
-Хоче вересень до школи, а діти за літом плачуть.
-У вересні до осені ще повага; у жовтні – пильна увага; у листопаді – плач за осінню.
-Вересень осінь приведе, жовтень потішить її, а листопад проведе (забире).
-Гриби під дерева збираються, коли спекотно і сухо; на галявинах розбігаються, коли сиро і тепло.
Здвиг до зими
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 69
14 верея – свято Воздвиження Чесного Хреста Господнього. У народі – Здвиження, Здвиг,
Історики Східної Церкви вважають, що основу встановлення свята становлять дві події – віднайдення у IV столітті імператрицею Оленою Хреста, на якому розіп’яли Ісуса, та повернення реліквії з Персії до Єрусалиму у VII столітті. Починаючи з 1960 року (після реформи свят, проведеною Папою Римським Іваном XXIII), Західна Церква цього свята не відзначає.
Оскільки празник Вождвиження нагадує Христове розп’яття та прирівнюється до Великої П’ятниці, то з найдавніших часів стало традицією в цей день дотримуватися суворого посту. Він дещо послаблюєься, якщо парафія відзначає храмове свято.
У народному календарі українців, це свято Здвиження, кочли земля рухається ближче до зими. З цього дня настають холоди, птахи масово відлітають у вирій, а плазуни ховаються у норах, під коріннями дерев і кущів, під камінням. На Здвиження не велено було ходити у ліс, щоб не натрапити на агресвну змію.
Народні прикмети:
-Яка погода на Здвиження – такою буде на Покрови.
-Багато опеньків – зима буде холодною.
-Тепло на Здвиження – чекай приходу другого бабиного літа.
-Гутий туман довго не спадає – на дощ.
-Мороз на Здвиження зими ще не приведе.
-На Здвиження відлітають останні ластівки – до ранньої зими.
-Уночі на Чесного Хреста активно сови літають – скору зиму сповіщають.
До Чесного Хреста господарі мали зібрати бадилля картоплі і спалити його, а попіл розсипати по полю, щоб наступного року земля добре родила.
Кукурудзяник
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 72
11 вересня, за оновленим церковним календарем, свято преподобної Теодори.
У народі колист його називали Кукурудзяником.
Вважали, що з дня Теодори доцільно збирати (заготовляти) кукурудзу. Качани, перев’язані по двоє-четверо, сушили на мотузці під стріхою, на горищі чи в іншому добре провітрюваному місці, приміщенні. Кукурудзяне зерно – ситний корм для домашньої птиці, кроликів... У голодні роки його навіть мололи на борошно, з якого пекли хліб.
Стебла кукурудзи в’язали у снопи і складали у копи. З них здебільшого готували силос для корів. Ними також обкладали знадвору стіни хатів, рятуючись узимку від лютих морозів. За нестачі дров, хмизу сухими стеблами з листям, як й очищеними від зерна качанами, палили у печах.
Народні прикмети:
-Павуки головні нитки своєї павутини роблять снують довгими – до стійкої теплої погоди; головні павутинки короткі – буде дощ.
-Павутиння пливе, стелиться тонким білим серпанком – до ясної погоди.
- На бабине літо багато павутиння – осінь буде суха і жарка, а зима холодна.
-Ліс «завмер», листя не шелестить, не відчутні подихи вітру – буде сухо.
Сльози Божої Матері
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 144
8 вересня – Різдво Пресвятої Богородиці (у народі – Друга Пречиста, Осенини) – одне з дванадцятьох найважливіших свят церковного календаря. Воно є початком усіх свят, променем надії для людства, що сповіщає про прихід великого світла для світу – Ісуса Христа.
Спостерігали, що у цей день любить падати дощ. Кажуть: «Це не що інше, як сльози Божої Матері». Вона плаче за нас грішних. Люди відвернулися від неї, не моляться, не вшановують.
За народними традиціями, в Україні з цього дня засилали старостів. Весілля справляли після Покрови. Щоб дочекатися їх, дівчина вмивалася до сходу сонця джерельною водою.
Після Служби Божої у церкві ходили один до одного в гості. Господарі щедро накривали столи.
До Різдва Пресвятої Богородиці бажано було зібрати весь урожай городини і дякувати за нього Пречистій.
Пасічники остаточно втеплювали на зиму бджолині вулики, а власники овець вдруге проводили їх стрижку.
Це свято вважалося і днем Рожениць. Жінки, у яких не було дітей, справляли обіди і запрошували до себе гостей. Біля церкви вони частували старців, калік, дітей-сиріт, просили молитися, щоб Богородиця дарувала немовлятко.
У народі кажуть:
-Прийшла Друга Пречиста – на дереві чисто; прийде Покрова – на дереві стане голо.
-Друга Пречиста – картопля чиста.
-Прийшла Друга Пречиста – принесла старостів нечиста.
-Перша Пречиста (Успіння Божої Матері) жито засіває, а Друга Пречиста дощем поливає.
-Якщо на Різдво Пресвятої Богородиці погода сонячна, то осінь буде тепла і ясна, без рясних дощів.
-Якщо цього дня небо похмуре, то далі осінь буде холодною, дощовою.
Знахар Захар
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 97
5 вересня – день вшанування преподобного Захарія (Захарії ), пророка, батька Івана Хрестителя, та його дружини Єлисавети. В українському народі цього достойника називали Захаром Знахарем.
Народні зцілителі – знахарі вважали і вважають, що з дня Захара час заготовляти коріння лікарських рослин – живокосту, цикорію, вересу, аїру, алтеї, беладонни, валеріани, дудника лісового, любистку, лопуха великого, солодки голої, суниць лісових...
Вірили, що Захар Знахар особисто благословляє ці корінці і вони набувають неабиякої цілющої сили.
Корінці викопували спозаранку до сходу сонця, допоки треті півні не заспівали, бо тоді, мовляв, вони втратять свою лікувальну здатність. (Звісно, у таке вірити марно).
Заготовляти корінці йшли у білому вбранні, що демонструвало чистоту, добрі помисли та наміри знахарів, прагнення допомогти людям, а не нашкодити їм. (Лікарі також одягають білі халати!). Згодом заготовлені корінці окроплювали свяченою водою або освячували у церкві.
Народні прикмети:
-Сухий день на Захара і далі віщує суху осінь; мокрий – далі осінь буде дощовою.
-Увечері багато комарів – тепло ще протримається.
-Зима буде мокрою, якщо на Захара дощовий день.
