Все в блогах
Наведе на лад...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 80
19 серпня – вшановують Андрія Стратилата, римського полковника, та його побратимів, які загинули мученицькою смертю за Христову віру у IV столітті.
За багатовіковими фенологічними спостереженнями та аграрним календарем українців, цієї пори вєе має дозріти овес, а до дня Андрія Стратилата його потрібно зібрати чи, принамні,почати косити, щоб зерно не перезріло і не посипалося на землю.
У народі кажуть:
-Прийшов Андрій Стратилат і наведе у полі з вівсом лад.
-Стратилатів день прийшов – овес дозрів.
-Стратилат – тепляк. (Тепло любить).
-На Стратилата тепляк тримається – літу навздогін кланяється.
А от коли молотили овес,то окремо збирали і зберігали частку полови. Її запарювали і приймали ванни. Такими процедурами лікували екзему.
З цього дня можна було починати заготовляти ягоди брусниці. Вони надійні ліки від багатьох недуг.
Розчинність субстанцій
- Автор: Єлизавета Пукас
- Перегляди: 165
Ножиці срібні й покоцані
ріжуть між нами зв’язки.
Між рядків інтонації тоншають:
нівелюють безпеки паски.
Ніби не були сторонніми,
любимо ті ж пісні,
хіба що насправді модними
не стали мої рубці…
Вкриті світанковим холодом,
багаттям заблудлих мрій,
вони відлунюють голодом
несправджених нами дій,
закресленими обітницями,
складеними з листів,
може, трошки митницями
й суворістю блок-постів.
Холод нашіптує рими,
під супроводом думок…
Прощаюся нині, милий,
пришвидшую власний крок.
Віконе в осінь
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 112
-У серпні осінь на порозі.
-Серпень прочиняє віконце в осінь.
-Серпень-серпанок – осені ранок.
-Серпень бродить золотим полем (поміж золотого колосся) і з кошиком грибів.
-Місяць в «оберезі» (короні) – на дощ.
-Суха стерня – сухий день.
-Серпень – пасинок літа.
-Мак рано дозрів – на теплу осінь.
-Кошики соняшників великі і багато насіння, а стебла високі – на теплу осінь.
-Серпень з росами – добра ознака збирати гриби.
-Влітку «на потім» працю відкладеш – добра не добереш.
-У серпні вранці хмарно, вдень спека,а ввечері дощ.
-Павук плете павутину колесом – на добру погоду.
-Павуки під час дощу починають посилено плести павутиння – дощ невдовзі припиниться.
-Павутиння багато – до довгої та сухої осені.
-Серпень на зимовий стіл ласощі готує.
-У серпні погода холодна, але для картоплі земля плодорідна.
-Хмари йдуть з півночі на південь – до погоди; з півдня на північ – до негоди.
-Хмари «зависли» - буде перемінна погода.
-Низовий туман, що утворився увечері чи вночі в понижених місцях і розсіюється після сходу сонця – до хорошої погоди.
-Туман опускається вниз і лягаєна землю – буде хороша погода.
-Купчасті хмари надвечір не зникають – чекай погіршення погоди з опадами.
Kвіти для Божої Матері
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 198
15 серпня – Успіння Пресвятої Богородиці, найбільше свято, яке встановила Церква на честь Божої Матері.
До його святкування готуємося двотижневим постом.
Після смерті Марії Ісус Христос взяв Її пречисту душу і тіло на Небо. Смерть Божої Матері була схожа на сон, тому і зветься Успінням.
Розіп’ятий Ісус Христос з хреста доручив апостолу Івану опікуватися його Матір’ю. Після смерті Сина Божого Вона жила в Івана ще 15 років. Архангел Гавриїл постав перед Нею з райською малиновою гілкою у руках і повідомив день Її Успіння. Матір Божа просила апостолів, аби ті не плакали, а раділи, що Вона відходить до Бога.
Богородиця є Духовною Матір’ю кожної людини, а також Покровителькою і Заступницею усіх християн.
За народною традицією, у цей день віряни несуть до храму букети живих квітів – польових, лугових, лісових, садових (а серед них і лікарські)... Їх не обов’язково освячують у церкві після Богослужіння, хіба що на особисті прохання парафіян священик здійснює такий обряд. Потім ці букети ставлять біля ікон Богородиці у церкві, вдома, кладуть до підніжжя статуї Божої Матері, яка є ледь не в кожному місті і селі, навіть обабіч доріг. Це прояв подяки Богородиці, що Вона є і буде нашою Заступницею на Небі і Землі, оберігатиме нас від усякого лиха.
Гніздо для перепілки
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 105
Стверджуюь, що як тільки починаються жнива, то перепілка втікає зі своїми пташенятами з поля, переховується у густих чагарниках, високих травах. І тільки при світлі місяця, коли на полі стає безлюдно,виводить їх на прогулянку. Насправді вони швидко ростуть і стають самостійними, однак тривали час таки тримаються свого гурту.
Перепілка – птах обачний. У неї багато ворогів – яструби, соколи, лисиці... Не менш небезпечний ворог на двох ногах з мисливською рушницею. Крім того, розставляє на неї сітки, сільця.
Все ж, наш народ полюбив перепілку. Ні, не тільки за смачне дієтичне м’ясо, а, насамперед, за мудрість, кміливість, хитрість, дбайливість та турботу за дітей. Увечері годі не зачаруватися її співом, хоч, можливом, не таким уже й артистичним, але є уньому щось привабливе.
Завершуючи жнива, господар чи господиня залишати на полі жмут незжатих хлібних злаків. З нього, не зриваючи стебел, плели вінок, прикрашали польовими квітами, поряд клали окраєць хліба і ставили горнятко з водою. Це – на гніздо для перепілки. Інколи його називали «Спасовою бородою».
У народі кажуть:
-Перепілка кричить – буде дощ.
-Перепілка лагідно співає увесь вечір – наступного дня буде суха погода.
-Перепілка мовкне, коли колос дозрів.
.Гарну дівчину порівнюють з перепілкою. І навіть є український народний танець – Перепілочка. Та не кожна дівчина вправно станцює його...
