Все в блогах
Духовна поезія звучала у храмі
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 147
У церкві Священомученика Йосафата (УГКЦ) м. Шептицького відбулася зустріч членів місцевого літературно-мистецького об’єднання «Третій горизонт» з парафіянами храму. Цій творчій спільноті виповнилося 17 років. У її лавах понад 20 авторів. Очолює «горизонтівців» поетеса Леся Гук.
Власне, це була Година духовної поезії «Слово Боже в кожному вірші». Її гасло: «Вірші, що надихають, зцілюють і відкривають серця».
Усе розпочалося з хвилини мовчання за полеглими захисниками і захисницями України, безневинними жертвами і спільною молитвою, яку відправив о. Роман Сковрон. Потім свої вірші читали Леся Гук (вона ж і ведуча зустрічі), Ганна Кузьмак, Леся Гумен, Дарія Коберник, Мила Василенко, Надія Олійник, Руслана Горбаль, Леонід Лахтюк, Іван Напора та наймолодша учасниця Юлія Павлина.
Кожен вірш – своєрідна молитва, глибокі роздуми на теми духовності і моралі. Не обійшлося без героїко-патріотичної тематики. Бо духовність для нас – це і віра в Українську Перемогу над москвою. Бог нам допоможе!
«Географічно» автори представляли м. Шептицький, Радехівщину і Сокальщину.
Усе дійство відбувалося під живе музичне супроводження, духовний спів учасників хору «Джерело» (с. Добрячин). У репертуарі колективу є й пісні на вірші місцевих авторів.
На завершення о. Роман Сковрон щиро подякував літераторам і виконавцям за змістовний і зворушливий мистецький захід, наголосив, що такі акції, живе спілкування з духовною поезією, а особливо у наш тривожний час, вкрай потрібні. Усім побажав творчого натхнення і плідної праці.
Блискавки і дощі на святого Іллі
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 89
20 липня вшановуємо пам’ять найвідомішого християнського пророка Іллі. Наші предки завжди шанували цього святого. Як і язичницький Перун (тут переплелися дві релігійні культури), він вважався повелителем дощів і блискавок, громовержцем.
За давніми віруваннями і фенологічними спостереженнями, з дня Іллі починаються «горобинові ночі». Грози на землю наганяє нечиста сила.
Але якщо падав дощ, то люди зумисне виходили на вулицю, аби вмитися «небесною водицею» і позбутися недуг.
На Іллі ви пікали хліб із щойно зібраного зерна, їли його усією родиною, дякували святому за врожай.
З цього дня вже не купалися у річках та озерах, адже «Ілля воду остудив». У свято Іллі не ходили в ліс про гриби, на риболовлю. Інакше мочуть напасти агресивні тварини, змії, нечиста сила. Домашню худобу також не випускали на випас, оберігали від нечистивців.
Вважалося, що не можна одягати дорогі речі і коштовності, хвалитися багатством, оскільки Ілля не любить зухвалих. Не дивилися у дзеркало.
Народні прикмети:
-На Іллю пішов дощ – дощитиме весь тиждень.
-Гроза у цей день віщує хороший врожай зерна.
-У білки багаті запаси – на холодну зиму.
-Вранці нема роси – похолодає.
-Пропали комарі і павуки – погода зіпсується.
-Граки збираються у зграї – до ранньої осені.
Негожа днина на Мокрини
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 88
19 липня – свято Макрини (Мокрини), найславнішої дівиці християнської старовини, сестри Василія Великого, першої черниці-василіянки, ігумені жіночого монастиря. Померла 379 року.
В українській словесності (мові) Макрина асоціюється зі словом «мокра». Тому її інколи називають Мокриною. Утім, за багатовіковими народними прогностичними спостереженнями, небезпідставно вважали: «Якщо на Мокрини дощ, то негода протримається тижнів зо два; будуть погано завершені жнива». Аналогічно твердили і про наступний день – святого пророка Іллі.
Щоб задобрити Макрину (Мокрину), спеціально пекли для неї прісні паляниці, але самі ж і споживали їх. Вони слугували своєрідною «добавкою» на обід у полі під час жнив. Як правило, їх поливали медом, посипали маком.
Народні прикмети:
-День Макрини – показчик осені: зранку йде дощ – початок осені буде дощовий; задощить опівдні – дощовою буде середина осені; дощ піде надвечір – буде з дощами кінець осені.
-На Макрину дощ – в наступному році буде жито.
-На Макрину дощ – не буде горіхів.
-Макрина осінь споряджає, а Анна (7 серпня) – зиму.
У поті чола
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 81
-Липень любить працю у поті чола.
-Вода у водоймах каламутна – буде дощ; чиста, прозора – на спеку.
-У липневу спеку і повноводне джерело висихає.
-Хоче липень холоду...
-У липні легко річку бродом перейти.
-Яким був перший медозбір (бідним чи щедрим) – таким буде наступний.
-Не попрацюєш у полі – матимеш лиха доволі.
-Перед дощем бджоли й оси стають агресивними.
-Влітку бочка меду, а восени бочка дощу.
-Хто в липні відпочиває, той взимку лиха зазнає.
-Риба пливе на мілководдя – перед дощем.
-У каламутній воді легко ловити рибу руками.
-Часто випадає роса – буде вдосталь вівса.
-Влітку не холодно – взимку не буде голодно.
-Гарно зацвів звіробій – на тепло, спеку; кволий цвіт – будуть волога, сирість, падатимуть дощі.
-Липень спекотний – осінь мокротна.
-Що липневе сонце спалить, те дощ не воскресе.
-У липні і корінчик прогорить в землі.
-Липень зужне, серпень з поля привезе, а вересень і жовтень обмолотять.
Свято Володимира Великого
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 84
15 липня відзначаємо День пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира Великого, а також День Хрещення Русі-України. З 2022 року ще йДень Української Державності.
Князь Володимир Великий був сином Святослава Ігоровича й онуком княгині Ольги, яка першою з руських правителів держави (Аскольд і Дир не були русичами, а варягами) прийняла християнство. У 988 році Володимир продовжив справу своєї бабусі й теж прийняв хрещення за грецьким обрядом, отримав ім’я Василь. Після цього Володимир Великий оголосив християнство державною релігією та охрестив киян у Дніпрі.Вважається, що цей актстосується усього населення Київської Русі. Потім він збудував Десятинну церкву й заснував Київську митрополію Константинопольського патріархату.
Ця подія посприяла бурхливому розвитку українських земель: будувалися храми, зміцнювалися міжнародні відносини, активізовувалася торгівля. Адже Київська Русь уже була «на рівних» зі своїми сусідами-євпропейцями.
Цього дня українці традиційно відвідують церкви, щоб помолитися Святому Володимиру Великому й попросити про зцілення від хвороб, зокрема, очних, про мир, злагоду і єдність в Україні.
Зі святом Володимира Великого пов’язані народні повір’я і певні перестороги. Вважається, що у цей день не слід працювати, бо «блискавка може вбити», худоба почне «падати». Також не можна виходити на роботу в полі, особливо жати хліб, бо «наступного року не вродить», допускати сварок, лихословити, ображати інших, оскільки такі дії можуть накликати на людину негаразди.
