Все в блогах
Ти зовсім мене не знаєш, але...
- Автор: Надія Євстигнєєва
- Перегляди: 399
Ми абсолютно не знайомі, але давай подаруємо один одному посмішки? Боязкі та наївні, ніби нам знову по 10 років і це наша перша закоханість. Давай домовимося сидіти годинами на кухні, обговорюючи все поспіль і безглуздо сміючись від незграбних жартів. Давай уявимо, що ми знайомі лише на день менше, ніж знають один одного хвиля та берег? Наша вічність зберігається у погляді. Один погляд, що змусив мій камінь у битися знов. Давай потонемо в очах один одного? Ти – в моїх, кольору свіжої кави чи димчастого бурштину. Я ж з радістю заблукаю в твоїх – кольору… лісу? Чи, можливо, чистого океану? Чи неба перед грозою? Точний орієнтир мені поки що не відомий. Ти мене зовсім не знаєш, але пропоную танцювати під дощем, ніби це наш останній шанс і здається, що ми більше ніколи не ступимо на цю землю. Давай зустрінемо світанок? Візьмемо гітару, навіть якщо грати не вміємо, і дбайливо смикатимемо струни наших душ, граючи мелодію ніжності. Ми не знайомі, я ніколи не зустріну випадково твого імені і не здригнуся від спогадів. Тобі ж не зустрінеться моє – від якого ти, можливо б, посміхнувся. Наші шляхи розійшлися, не встигнувши з'єднатися. У душі залишилася лише нездійснена історія.
Тебе не буде у моєму "завтра". Мене вже немає у твоєму "сьогодні". Але я ніколи не забуду, як ти посміхався мені "вчора".
Рибалка і Сівач
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 84
29 червня – свято Верховних всехвальних апостолів Петра і Павла.
В українській народній традиції так склалося, що деяких достойників Христової Церкви наділяють певними професіями, родом занять. Наприклад, Юрій – постух, Власій – цілитель тварин (ветлікар), Олексій, Зосим, Саватій – пасічники, Симон Зилота, Агрипина – травознавці, знахарі… Не оминула така участь Петра і Павла.
Петро – рибалка. Він справді ловив рибу у сіті. Але Ісус Христом після першої зустрічі з ним пророче сказав, що той не рибу ловитиме у сіті, а навертати людей до Істинного Бога, буде «ловцем людських душ». Називають його і будівничим. Петро у перекладі – камінь, твердиня, скеля. Ісус Христос заповів йому, що той стане наріжним каменем Церкви.
Павла вважають сівачем (сіячем). Але не хліб він сіятиме (зрештою, такою працею майбутній апостол ніколи не займався), а, з огляду на церковне вчення, сіятиме поміж людей зерна правди Христової науки. Так і сталося.
Утім, ународній уяві Петро постає насамперед покровителем рибалок. На його іменини навіть відзначали професійне свято – День рибалки. Павло тим часом ниву засіває.
У деяких фольклорних джерелах, апокрифах, колядках вони обоє постають орачами. Петро волів веде, а Павло за плугом іде. Зрештою, такі джерела свідчать про споконвічний мирний хліборобський характер українського народу. Ця прадавня історія сягає ще часів Трипілля.
Петра і Павла часто називають братами. Однак такими вони не були по крові, а тільки по вірі і духу.
Ці апостоли багато подорожували світами, проповідували Христову науку, засновували християнські общини (спільноти), виясвячували священиків і єпископів. Тому у молитвах до них часто звертаються мандрівники, подорожуючі.
Свято Петра і Павла завершує Петрів піст (Петрівку). Селяни вже готові до жнив.
Народні прикмети:
-Дощ до Петра не дає тепла, а тільки по Петрі.
-Пекельна спека настає тільки після Петра.
-На Петра дощ – жито, як хвощ (мокре).
-Петро задощить –хліб замочить.
Іванове Різдво
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 72
24 червня – Різдво Івана Хрестителя (Предтечі).
За астрономічним календарем, завершення піку літнього сонцестояння. Минула найкоротша ніч у році (22 червня), день, хоч ще непомітно, але таки меншає. Щоправда, сонце входить у фазу своєї найбільшої активності. Попереду липень – найспекотніший місяць року.
Саме цієї пори наші пращури-язичники відзначали день Купала, проводжали літнє сонце. Словосполучення «Івана Купала» виникло згодом, уже після прийняття і поширення християнства на теренах Київської Русі. І як би там церква не протистояла народним звичаям та традиціям, прадавнім обрядам, населення таки дотримувалося їх, особливо молодь.
У Купальську ніч насамперед перестрибували через багаття, дівчата пускали за течією річки щойно сплетені з живої рослинності вінки і загадували бажання на майбутнє подружнє життя, шукали цвіту папороті і скарбів, скочували з гори на долину підпалене колесо від воза (символ того, що сонце спадає, іде на зиму), топили у водоймі солом’яне опудало Марени (Мари), попелом з купальського вогнища посипали грядки, щоб добре родили, співали купальських пісень, водили хороводи... Це були ігри та забави молоді, коли парубки і дівчата відкривали один одному свої найпотаємнішіі водночас найщиріші почуття. У цьому не слід вбачати щось вульгарне. Дотримання пристойності, цнотливості було умовою молодіжних забав. За їх порушення могли привселюдно осоромити.
А вранці йшли до церкви, щоб урочисто відзначити свято Різдва Івана Хрестителя.
Взагалі, ніч на Купала вважалася такою, що поєднує дві, здавалося б непоєднувані, несумісні стихії – вогню і води. Але вони обидві життєдайні для всього сущого, приносять плодоріддя землі. Не випадково у Купальську ніч знахарі збирали лікарські трави.
Народні прикмети:
-Світла ніч на Івана Купала – буде світлий день.
-Купальська ніч дощова – іди за грибами.
-Багато зав’язків ліщинових горіхів – на ранню осінь.
Прощання
- Автор: Надія Євстигнєєва
- Перегляди: 123
Закоханість
- Автор: Надія Євстигнєєва
- Перегляди: 92


