Все в блогах
Християнка і реформатор
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 78
11 липня – день вшанування рівноапостольної княгині Київської Ольги (християнське ім’я Олена; ? – 969 рр.).
Дружна князя Ігоря, по смерті якого правила державою (945-957 рр.) як ренегатка від імені малолітнього сина Святослава. Перші роки її панування пов’язані з війною з древлянами, під час якої вона помстилася за смерть Ігоря.
Літописне оповідання про цю війну переплетене легендами, так само, як і з легендами подія про хрещення Ольги, яка нібито охрестилася в Царгороді, куди вона їздила у справах своєї держави (957 р.). Однак докладніші дослідження виявляють, що вона охрестилася ще перед тим, можливо 955 року в Києві.
Княгиня Ольга намагалася виховати свого сина Святослава в дусі християнської релігії, але це їй не вдалося. Святослав уперто залишався язичником. Проте християнська громада в Києві за часів князювання Ольги значно розширилась. Відтак її внук князь Володимир Великий мав уже приготований грунт до хрещення своїх підданих.
Як володарка Київської Русі – великої держави, княгиня Ольга виявила надзвичайно високі прикмети політичного правління. Вона зміцнила й поширила значення централізованої влади київської княгині. Провела поділ своєї держави на адміністративні одиниці – погости. Визначила терени й терміни для мисливства і риболовецького промислу. Установила порядок збирання данини та її розміри.
У міжнародній політиці Ольги слід відзначити її взаємини з Візантією, які, зокрема, мали глибоку економічну основу. Вона тісно контактувала з німецьким цісарем Оттоном І. У Києві навіть було відкрите німецьке посольство. Той на її домагання послав до Києва єпископа Адальберта організувати на Русі християнську ієрархію.
Плоди праці княгині Ольги у поширенні християнства на теренах Київської Русі високо оцінила Церква, визнавши її святою.
У свято княгині Ольга в Українських церквах відправляють Богослужіння, неодмінно вітають усіх іменинниць.
Час серпа до рук взяти...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 76
8 липня – день вшанування великомученика Прокопія.
Відразу ж після цього свята на більшості терен України масово розпочиналися жнива. На саме свято люди намагалися не працювати у полі. Через марновірство боялися, щоб «Прокіп не спалив кіп», не наслав грозу з громом і блискавками.
Цієї пори також збирали чорниці і лісові суниці. Заготовляли не тільки для себе, а й на продаж. Цим особливо займалися мешканці віддалених сіл, де було важко знайти додаткову оплачувану роботу. Реалізовували зібраний «ягідний врожай» у містах на ринках. Прагнули добратися у великі міста, де було багато грошовитих покупців.
З чорниць і суниць готували джеми, варення, відтискували і консервували соки з них... Усе це добро допомагало від багатьох недуг. Із засушених ягід готували цілющі узвари. Звісно, найкорисніші свіжі ягоди. Тому під час сезону насичувалися ними досхочу.
Неодмінно заготовляли «чорничник» - усю наземну частину з ягодами, інколи з корінцями. Його в’язали у пучечки і сушили на горищі чи в іншому добре провітрюваному приміщенні. Відвар з «чорничника» лікує шлункові захворювання. Аналогічно заготовляли «суничник», який корисний при погіршенні зору. Ним промивали очі і вживали внутрішньо.
Народні прикмети:
-У цей день сонце палить – скоро поспіє кріп.
-Прокіп любить заготовляти кріп.
-Зранку хмарно, вдень спекотно – ввечері може бути гроза, і то затяжна.
-Прийшли жнива – прийшла білих грибів пора.
-Перепілка перестала співати –жито дозріло.
Не косити, а забирати з луків..
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 85
.
5 липня, за церковним календарем, вшановуємо преподобного Атанасія Атоського, просвітителя, батька впорядкованого чернечого життя у монастирі на горі Атос. Помер 1003 року.
Вважали, що після цього дня вже не варто косити сіно, а тільки забирати його, складеного у копиці (стіжки) і привозити з далеких луків додому. З косовицею господарі мали впоратися завчасно. Сіно косять, сушать і складають у копиці відразу після Трійці. Адже пізніше, у липні, на піку літа трава «горить» під палючим сонцем, пересихає, стебла стають цупкими, твердими. Таке сіно не кожна корова (особливо вибаглива) схоче їсти. Тоді і косовиця марна. Доведеться очікувати на отаву, хоч вона «мала для сіна приправа».
Народні прикмети:
-Несошена трава пересохла – сіна не варто збирати.
-Перестояна трава – голод для корови.
-Висохли ранкові роси – перекидай сіна покоси.
-Покоси люцерни перекидають тільки з ранковими росами; так само складають у копиці.
-Перестигла трава – не буде молока.
Бо ідуть жнива...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 83
-Липень сонцем припіка, бо ідуть жнива.
-Липень любить спеку.
-Влітку хліб збирати, а взимку паляниці на печі їсти.
-У липні багато ягід чорниці – на сухий серпень.
-Буде голод і стане несамовито, коли перед жнивами почорніло жито.
-Не сподівайся на добрий хліб, коли жито чорне.
-Деркач деркоче серед незжатих хлібів – на дощ.
-У липні під час жнив дощ не випав тепер, то випаде в четвер.
-Небо хмариться, а люди працюють.
-Жито дозріло – селянину не до сна діло.
-Липень кличе до жнив, а вересень кличе до лопати, бо час картоплю копати.
-Ліс вкрився туманом – пішли білі гриби.
-Липень – місяць вогняний, бо і в затінку спекотно.
-Годі шукати прохолоди у липні.
-У липні вода з водойм випаровується.
-Липень – на потіху, а людям не до сміху. (Важка праця чекає у полі).
-У спеку духмяний запах меду з вуликів – дощу не буде.
-Липень за серпом і косою плаче.
-Без серпа і коси липня не буває.
Переможений ворог
- Автор: Надія Євстигнєєва
- Перегляди: 85
Моє серце переможеним ворогом лежить у глибинах грудної клітини. "Воно не потрібне, воно лише шкодить" – знову і знову промовляю собі. Я перемогла його, я впоралася, я змогла протистояти. Воно просило зробити знову крок, виправити щось, змінити. Я не здалася, я перемогла, але чи принесе радість ця перемога?
Боротьба з власним серцем складніша за будь-яку іншу. Ти прагнеш перемоги, але потім і їй стаєш не радий. Серце - ворог здорового глузду, розуму і свіжим думкам. Але коли воно вмирає, воно тягне за собою все. Кожна клітина тіла тягнеться до нього, вона страждає, вона плаче і вимагає допомоги. Разом із нею плачеш і ти, вони всі разом гризуть тебе зсередини і ти стаєш для них ворогом. Ти тепер ворог самому собі. І знову вкотре, нескінченний цикл ворожнечі серця та розуму. Гордість - головний помічник з боку розуму, вона перешкоджає тому, щоб здатися серцю. Серце спочатку бореться поодинці, тому зазнає поразки. Але потім починає свою гру.
Ти переміг? А тепер подумай, чи коштувала всього цього одна жалюгідна крапля гордості?
