Все в блогах
Герої не вмирають
- Автор: Оксана Онучак
- Перегляди: 144
Рясніє стрічка важкістю новин.
Усміхнені обличчя на світлинах,
А поруч свічка пам’яті горить:
Загинув у боях за Україну.
Їм би кохати, мріяти, творить,
Ростить дітей і зводити будинок
Життя свої вони віддали вмить
За волю і майбутнє України.
Для них не заспіває соловей
І не покличе: «Тату!» – син чи донька,
Лиш вічна слава піде між людей,
Що пам’ятатимуть своїх героїв.
Для них вже не настане день новий,
Вони навіки лишаться птахами.
В німому небі чутно крик тужний:
Вертаються додому журавлями.
За кожен клаптик рідної землі,
За мову і за пісню солов’їну,
За матір, батька, за дитячий сміх,
Вони боролись вперто, до загину.
Вони стояли мужньо і на смерть,
Бо вірили: у вірі воскресають.
Воскреснемо, хоч і важкий цей хрест.
Воскреснемо! Герої не вмирають!
Батькова мудрість
- Автор: Оксана Онучак
- Перегляди: 164
Іду по стежці, де колись давно
Із батьком тут гуляла ще в дитинстві.
Це ж скільки років нам тоді було?
Мені – так п’ять, йому – лише під тридцять.
Біжить стежина десь за небосхил.
Я ж подумки вертаюся до батька.
– Люби життя, дитинко, – він учив, –
бо лиш тоді пізнаєш справжнє щастя.
– Люби людей, а гордощі облиш!
Не оминай увагою нужденних.
Твори добро і Богові молись.
Молитва – то є хліб душі щоденний.
Та мудрості святих батьківських слів
Тоді я ще не розуміла зовсім.
Ведуть шляхи кудись удалечінь…
По стежці дріботять дитячі ноги.
Вже стільки літ за обрій відпливло!
Давно нема батьків, зосталась пам’ять.
Здається, ніби вчора все було,
Та мудрість ця не змаліла з роками.
Ось знов в дитинство стежка поверта…
Тут добрі очі батька серце гріють.
В його словах – його жива душа.
Із ними я живу, люблю і мрію.
Ліричні вірші
- Автор: Оксана Онучак
- Перегляди: 359
Мої вірші
Поезії – неначе власні діти,
Народжені в любові і красі.
Чи маю право їх не народити,
Коли вони так просяться на світ?
Від них душа теплішає одразу,
І світ навколо лагідним стає.
Вони усе прощають: біль, образу.
Як добре те, що в мене вони є.
Без них цей світ для мене став би бідним,
Життя, напевно, втратило би сенс.
Мої думки, кодовані у віршах,-
Моя любов, розлука, світ мій весь.
Осінь
Подаруй мені казку, осінь!
Повні пригорщі теплих днів.
Заплети в свої довгі коси
Позолоту моїх років.
Почастуй мене щастям, жовтню!
Різнобарв’ям наповни сни,
Аби вранці всміхнутись сонцю,
Зачерпнути із трав роси.
Пригости мене кавою, ранку!
Щоб без смутку і без жалю,
Щоб без фальші і без лукавства,
Щоб із тими, кого люблю.
Птахи відлітають у вирій...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 326
Наприкінці літа спостерігаємо початок відльоту птахів у вирій. Першою летить зозуля. І це правда. А от згідно народних переказів, вона має ключі від вирію і відмикає ними ворота для інших пернатих. Весною прилітає останньою, коли вже всі птахи повернулися на рідну землю, бо цими ключами замикає ворота. За зозулею у вирій слідує дрібне птаство, потім лелеки... А вже пізніше, восени, останніми відлітають журавлі, дикі гуси, дикі качки, лебеді...
Ще за прадавніми віруваннями наших пращурів-язичників, птахи летять не у вирій, а в Ирій (одне з небагатьох слів в українській мові, яке за правилами правопису 30-х років ХХ століття, починається з літери «И»), або ж, як ще його називають, на Буян-Острів – у пташиний рай.
Саме на Буян-Острові росте правіковічний дуб, який ніколи не зів’яне, і не зісохне. Цей дуб – Прадерево Життя, Прадерево Всесвіту, Прадерево Роду, Дерево Відання (Знання) про все – минуле і майбутнє, Мисленне Дерево. Він поєднує три світи: світ праведних душ покійних пращурів, які інколи можуть являтися з потойбіччя серед сущих, світ живих людей і небесний світ богів, але боги також присутні і на землі. Живим людям на Буян-Острів (ув Ирій) не потрапити. Тільки птахи знають туди дорогу і переносять на Буян-Острів праведні душі померлих людей... До речі, символом такої єдності роду (живих і померлих) є різдвяний дідух.
Легенди легендами, а от щодо народних прогностичних прикмет:
-Птахи рано полетіли у вирій – на ранню і холодну зиму.
-Птахи летять дружньо, великими зграями – зима буде холодною; невеликими зграйками – зима буде з частими відлигами.
-Птахи не поспішають відлітати у вирій – зима затримається.
Добрі люди проводжали птахів зі слізьми на очах і бажали їм щасливого поверння.
Запасайся дровами!
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 93
21 серпня – у церквах вшановують Тадея Едеського, одного із сімдесяти учнів Ісуса Христа, апостола, який загинув мученицькою смертю і був прославлений святим.
Вважали, якщо цього дня відчули подих осені (холодно і дощить), то жовтень буде з дощами, а осінь холодною, непривітною. Тому потрібно рано запасатися дровами, бо без дров і хати не обігрієш, і пирогів не спечеш.
Народні прикмети:
-У день Тадея сухо і тепло – осінь буде сухою і теплою; у жовтні рано мороз не вдарить.
-На Тадея перемінна погода – таким буде жовтень.
-На небі кучові хмари – дощ довго не затягнеться; хмари здаються плоскими – дощ буде йти довго.
-Хмари різного забарвлення – ознака близької негоди.
-Перед дощем ялина опускає гілки додолу.
-У беріз перші пасма жовтого листя – осінь стала на порозі.
-Чим раніше жовкне і багровіє ліс – тим раніше прийде осінь.
У деяких регіонах України, особливо там, де переважають піщані грунти, починали копати картоплю.
