Все в блогах
Як продовження Великого посту
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 80
Успенський піст (у народі – Спасівка) встановлений на згадку про Успення (Успіння) Пресвятої Богородиці. Це один з чотирьох багатоденних постів церковного року. Починається з 1 серпня і завершується 14 серпня перед Успенським святом.
Як і під час інших постів, на Спасівку важливе не тільки тілесне утримання, але й духовне, тобто намагатися не віддаватися гучним розвагам, не сваритися, не лихословити; потрібно посилено молитися до Пресвятої Богородиці й уповати на її ластку та милосердя.
Згідно з церковним статутом, суворість Успенського посту така ж, як й у Великий піст. Він вважається його продовженням. (За апокрифічною легендою, Господь розділив Великий піст на дві частини, щоб люди перед Великоднем не постили надто довго, бо це буде їм заважко). Тобто в Успенський піст виключаються м’ясні страви, молочні продукти і яйця, а риба дозволяється тільки у свято Преображення Господнього.
У перший день Успенського посту здійснюється освячення меду нового збору, а на свято Преображення – фруктів.
Успенський піст здавна вважався найприємнішим і найлегшим. Адже можна харчуватися молодою картоплею, дозріла чи дозріває інша городина, у лісі є гриби, у садах – фрукти.
У народі кажуть:
-Тільки у Спасівку востаннє беруть у бджіл мед.
-Прийшла Спасівка – літо минає.
-Петрівка голодна, а Спасівка сита.
-У Спасівку завжди спека.
-У Спасівку дожинають, а по Покрові молотять.
-Спасівка принесе хліб укомору й солому в стодолу.
У Спасівку знахарі неодмінно заготовляли лікарські рослини і примовляли: «Діва Марія це зілля сіяла, а Спас поливав і нам поміч давав».
На Сили зілля набирає сили...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 94
30 липня – свято апостола Сили. Очевидно, що він не був безпосереднім учнем Ісуса Христа, але став надійним помічником апостола Петра, потім самостійно проводив місійну діяльність. Загинув мученицькою смертю у І столітті.
З цього дня народні зцілителі заготовляли з лікувальною метою листя калини, ліщини, волоського горіха, берези, дикої груші, дуба, малини, ожини, смородини, порічок... Робили це поспіхом, допоки листя не пожовкло. Потім його сушили і зберігали на зиму.
Вважали, що на Сили зілля набуває чудодійної сили. Тому збирали звіробій, полин, чебрець, подорожник, хвощ польовий... Деякі трави брали з корінцями, не чекаючи осені.
Народні прикмети:
-Якщо на Сили «всилиться» (встановиться) тепла погода – буде суха осінь.
Дощ на Сили – вересень з дощами.
-Вранці і ввечері густий туман – очікуй вологи.
Жовкне листя на калині...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 93
29 липня,за оновленим церковним календарем, вшановуємо мученика Калиніка. Він походив з Малої Азії. Бажаючи спричинитися до спасіння людських душ, ходив по містах і селах та закликав людей увірувати в Ісуса Христа. Погани спалили його живцем. Це сталося у IV столітті.
Хоч рідко, але спостерігали і таку «невчасну» фенологічну зміну у природі: на калині починало жовкнути листя, що є попередженням про ранню і холодну зиму.
З інших народних прикмет:
-На Калиніка закалинить – на початку вересня не заморозить.
-Починають наливатися ягоди калини – на тепло.
-На Калиніка туман – запасай коси на овес з ячменем.
-Якщо влітку зацвіли вишні (а попередній врожай ягід уже зібрано), що також є доволі рідкісним аномальним явищем, тоді осінь буде сухою.
-Перед грозою ячмінь та овес стають вологими.
Анна зиму споряджає...
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 111
25 липня (за «старим календарем» - 7 серпня) – день Успіння Святої Анни, матері Пресвятої Богородиці.
Колись за цим днем завбачали (прогнозували) зиму, хоча до настання білої пори року залишається ще багато часу.
У народі кажуть:
-Анна зиму споряджає.
-Яка погода на літньої Анни до обіду – така зима у грудні; яка після обіду – така після грудня.
-Якщо ранок холодний, похмурий, то і зима буде холодною, з морозами.
-На Анни іде дощ – часто випадатимуть сніги.
Свято Успіння Анни не належить до великих церковних. Однак у цей день люди намагалися уникати важкої фізичної праці, особливо без нагальних потреб. Виняток становили жнива, якщо ще не впоралися з ними. Бо вчасно зібрати хліб – справа свята!
Хвилюючи бідолах
- Автор: Олена Федюра
- Перегляди: 109
Так довго дивився на лиця чужих людей,
Забувши себе у стрічках біло-чорних тиш.
Рамковані фото юніших старих облич
Як хочеш – залиш,
Поки дощ іде
До моря ширяють крила. Блідий мартин,
Так вперто, як все живе, тягне до води
Рамковані кадри – безпташні сухі порти.
Залишиш – хоти
Проявом картин
Далекий безмісний дим, схожий до пера,
Як хмари, над вічнотою міняє стан,
Шукає обличчя старого когось-десь-там
Зі скла
(під псевдонімом Маневром більше)


