Все в блогах
Арета і золота карета
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 83
24 жовтня – у церквах поминають мученика Арета та майже чотири тисячі його побратимів-християн, які загинули 523 року, кои на місто Сафар (територія сучасної Ефіопії) напали араби і знищили ледь не все населення.
За українськими народними прогностичними спостереженнями:
-Арета їде у золотій кареті – на тепло. (Ідеться про погожу золоту осінь).
-Якщо до цього дня жовтий і багряний лист ще цупко тримається на кущах і деревах – зима не скоро нагряне. А ще краще, коли побачиш зелені листочки, звісно, вони вже з цятками «старіння».
-Вродило багато гарбузів – зима буде доброю.
Зрештою, так можемо говорити і про врожай іншої городини. А якщо мало врожаю, то зима буде і холодна, і голодна. Як тут не згадати біблійний текст про сім ситих років і сім голодних.
Восени традиційною стравою на столі ставали гарбузова каша, запечений гарбуз... Пили гарбузовий сік.
...Деякі гарбузи-велетні справді нагадували золоту карету.
Добре, коли врожай добрий!
З першими морозами
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 105
18 жовтня – свято апостола і євангелиста Луки.
Часто з цим днем пов’язували настання перших стійких і відносно тривалих осінніх морозів. Чим вони дошкульніші, але селянин мав з них деяку користь, зиск. З віддалених лук можна було привозити стіжки сіна. Коням легше, бо колеса воза не застрягнуть, не загрузнуть у глибоких багнюках, які утворилися після рясних осінніх дощів.
Також вивозили на поля гній – добру органічну підживу для грунту. Його відразу ж розкидали по ділянках землі (особливо «пісних», малородючих), щоб ті за решту осені й зиму зі сніговим покровом належно всотали добриво і віддячили щедрим врожаєм. Залишалося чекати весняної оранки і часу посіву зерна та садження аграрних культур.
Праця ця важка.Тому у поле виходили всією родиною, допомагали «на відробіток» сусіди. А інколи винаймали за відповідну плату окремих помічників.
У народі кажуть:
-Прийшло свято Луки – спорожніли луки.
-Дбай про землю до Луки.
-Лука болото прибере і морозом припече.
-Лука не бідний, бо є хліб на столі.
-Холодний Лука – то ще не зима.
Позолочений храм
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 80
-У жовтні ліс, як позолочений храм.
-Якщо до половини жовтня на кущах і деревах половина листя жовтого, а половина ще зеленого, тоді буде посередня зима.
-Жовтень хмуриться на листопад.
-Жовтень – батенько-хлібосол, бо вдосталь хліба на столі.
-Якщо після тривалих дощів встановилася тепла і відносно суха погода, полетіло павутиння – ще буде тепло.
-Жовтень пройде, листопад прийде, а зима у двері постукає.
-На городі мало гнилих гарбузів – буде сухо.
-У жовтні природа завмирає, а в листопаді вже спить.
-Жовтень не скупий, бо всього припас.
-Пізній жовтень хоч холодний, але листопад ще холодніший (прикріший).
-Восени день блисне, а три кисне.
-Восени і горобець багатий.
-У жовтні гріє ціп, а не піч.
-Плаче жовтень холодними сльозами.
-Хоч осінь сумна, та весело жити, бо всього доволі, тож нема чого тужити.
-Осінь на строкатому коні їздить.
-Осінь у жовтні, наче стара кляча (кобила).
-У доброго господаря восени і соломинка не пропаде.
Сумна осінь
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 88
15 жовтня – церковне свято Євтимія.
Минула половина календарної осені. Кажуть, що з цієї пори починається «сумна осінь» з холодними днями і ще холоднішими ночами та світанками. Часто дощить. Уже не чути курликання журавлів.
Але вона аж ніяк не була сумною для парубків і дівчат на виданні. Їх вабила-манила вулиця – одна з форм молодіжних розваг, вечорниць просто неба, зустрічей під зорями і місяцем. Придивлялися-приглядалися один до одної, підшукували собі пару, залицялися. А там, гляди, можна і засватати... Час таких зустрічей не випадковий, адже вже потрібно було впоратися з усіма польовими роботами, відтак поменшало нагальної праці.
Жінки тим часом займалися рукоділлям – сукали нитки, ткали лляне чи конопляне полотно. Інколи це робили в одній з хат (почергово), співали, жатрувати, веселилися. Так і робота краще велася.
Господарі мали свої заняття – майстрували, виготовляли речі для побуту, шевці шили чоботи, ковалі кували...
Народні прикмети:
-Якщо листя ще тримається на деревах – зима не скоро прийде.
-Розкисли дороги – ще не скоро кинеш вози.
-На Євтимія гуска ходить по льоду – ще буде відлига.
-Ясні зорі – на суху погоду; змінюють колір, миготять,тьмяні або їх не видно – буде дощ.
-Вітер гуляє манівцями (змінює напрямки) – будуть буревії.
Автопортрети у хмарах
- Автор: Єлизавета Пукас
- Перегляди: 102
Ландшафти міст наклалися на риси твого лиця. Обличчя ввібрало зрізи будинків і картатість архітектури. Пейзаж приховує порух зіниць, а портрет – церковні шпилі. Вулиці міст блукають хвилями твого волосся, поки написи зі стін татуюються між моїх ребер.
Наша історія викарбувана бруківкою міст, які перестали бути сторонніми: ми стали їхнім клеєм. Бурштинові очі дивляться на мене з-понад хмар, а вітер обіймає знайомими парфумами.
Автопортрет видніється на стику обріїв: невже твоє личко ще й тріщину світів зшиває?
Торую наші звиклі маршрути, аби нейронні зв’язки звикли до нових обставин. Раніше блукали тут, коли нас було двоє. Нині – лише я і твій образ у хмарах. Усміхаєшся кутиками вуст, що вигулькують в небі замість сонця.
Ти стала частиною цього міста кохання. І як дурний поет питаюся: «Як мені тепер тебе забути?»
