Все в блогах

Автор: Іван Ісаєвич

28 жовтня 2020

Перегляди: 148

03 лютого 2016

По-своєму ми бачимо зиму
З віком, місцем і часом доби...
Хтось ховається в теплу перину,
Хтось на санки, на лижі – й згори.
Ми зустрінем її на порозі
І до хати – писати вже час:
Може віршем, чи краще у прозі...
Не сховає зима щось від нас?

Автор: Іван Ісаєвич

28 жовтня 2020

Перегляди: 165

17 лютого 2016

Усім, хто має слово за зерно!!!
Сіє його дещицю добірну -
Ті зерна мрій, помилок... Ще воно -
життя щасливих граней,
Страждань і болю й перемог -
Усіх випробувань,
Що нам послав їх Бог.

Засій і мозок мій, і душу
Відбірним словом про любов.
Любов коханої людини,
Любов до рідної дитини,
Любов до неньки України...
Любов - це праведна дорога
До самого, до творця, Бога.

Автор: Струкова Анастасія

27 жовтня 2020

Перегляди: 158

Анастасія Струкова

Я - цікава людина

Коли я почула тему твору, розгубилася й почала думати, що саме розповім.

Чи замислювалися ви над тим, чому одних людей вважають цікавими, а інших ні? І взагалі, чому, якщо не зареєстрована в Інстаграмі або не знаю якийсь тренд, я повинна бути не цікавою серед однолітків. Чому люди дивляться поверхнево?

Багато запитань та мало відповідей. Але головне, що ми повинні розуміти: кожен особливий і неповторний зі своїм характером, почуттям гумору, зовнішнім виглядом та інтересами. І якщо ви гадаєте, що я не цікава людина, тоді поясніть, чому ви є цікавими, чому ми не можемо мати різні інтереси та погляди на життя.

Я займаюся танцями, люблю собак та папуг, захоплююся макіяжем та полюбляю читати детективні історії. Мрію подорожувати по всьому світу, знайомитися з іншими культурами, мовами та людьми. Хочу насолодитися чашечкою лате в усіх кутках нашої прекрасної землі. Особливо об'їздити Україну, мою Батьківщину. Хочу спробувати себе у волонтерстві, допомагати сиротам та літнім людям. Вивчати іноземні мови та вдосконалювати рідну.

Від цього я не стаю не цікавою. А якщо ми познайомимося ближче, можливо, виявимося більш схожими, ніж здавалося на початку. Наприклад, незважаючи на інтереси, я можу вислухати когось у важку чи найрадіснішу хвилину. І хто б це не був, я стану щасливішою, бо зможу хоча б трішки, але підняти чийсь настрій або допомогти. Тим паче, я завжди за щось нове та цікаве. Тому ми можемо почати якусь свою тему.

Поважаймо один одного! Толерантно ставмося до поглядів та особливостей інших. Усі ми цікаві та неповторні! Пізнаваймо себе й інших!

Автор: Софія Стефанишин

27 жовтня 2020

Перегляди: 173

Написати список зі ста мрій чи обрати одну заповітну? Що важче? До першого я, не довго думаючи, почала б писати мету на життя, невеличкі речі, що робитимуть мене щасливою, щось важливе. Більшою мрію щось таке, на що здатна вплинути. Недоговорюючи собі усього, слідувала б правилу: «Кожен є ковалем свого щастя».

Зрозумійте мене зараз правильно. Я погоджуюся з цим висловом. У мене надзвичайно романтично-затишне повсякдення. Принаймні сприймаю його таким. Роблю те, що мене надихає, зачаровує. І не важливо, наскільки виходить, бо насолоджуюся цим. Маю круг друзів – людей, з якими цікаво, плани на майбутнє та здатність реалізовуватися, постійно дізнаюся щось нове.

Але завжди залишається заповітне бажання, таємно зігріте в серці. Відверта відповідь – прожити пригоду. Знайомства з новими людьми. Ув'язуватися в авантюри чи навпаки розв'язувати найпростіші проблеми. Щось таке… цікаве. Я мрію стати отією головною героїнею, що до неї підбігає знайома з паралелі з повідомленням про надзвичайну необхідність їхати разом. І потім вони відправляються рятувати світ під пісні Боуї, фотографуючи речі, в які важко було б повірити, якби не докази-світлини.

Заповітна мрія чарівна й наївна, а далі не треба ніяких «але».

Полтава, «Перевесло», Стефанишин Софія

Автор: Іван Ісаєвич

26 жовтня 2020

Перегляди: 179

Он біла береза
Під моїм вікном
Снігом вся припала,
Сріблястим вінком.

На пухнастих гілках
Мереживо грає,
Китички розкрились,
Оксамит гойдає.

І стоїть береза,
Спить у тишині.
І горять сніжинки
В золотім вогні.

А зірка ліниво
Ходить навкруги,
Посипає гілки
Сріблом з голови.