Все в блогах

Автор: Іван Ісаєвич

26 жовтня 2020

Перегляди: 167

Сонце вранці самоцвіти
Розсипає по траві.
Золотого світла струмінь
Зупинився на вікні.

П'ють собі росу холодну
З прелюсток сонних квіток.
Парус сонця зупинився
Й сів на росяний лужок.

То побачили дерева –
Зачаровані стоять.
Кучерявими верхами
Між собою гомонять.

Автор: Іван Ісаєвич

26 жовтня 2020

Перегляди: 224

В правду вдяглась Україна, у щирість і волю,
Показує всьому світу щасливую долю.

Все, що видно було з кручі, де ревів Ревучий,
Сонцем правди осяяно, Дніпро став співучий.
Мрія Кобзаря і Мавки й твоя, Каменяре,
Здійснилася, бо козак сам свою землю оре.

Від Карпат піднявся люд наш до сивого Дону
І сказав усьому світу: «До згину, нікому
Не дозволить Україна себе ошукати,
Бо вона своїм народам - сама рідна мати.

Чоре море усміхнулось, дід-Дніпро радіє,
Небо синім, земля жовтим кольором зоріє.
Весь світ бачить символ дивний - тризуб золотавий,
Діда-прадіда маяк він, знак той величавий.

Мій народе працьовитий, діти мої, квіти!
Покажемо всьму світу, як вміємо жити.
Звеличуймо нашу землю, хлібом засіваймо,
Пісні дружби та кохання повсякчас співаймо!

В піснях наших звеличуймо ми усі народи.
Хай на карті будуть межі, у житті - кордони.
Змагаймося між собою, плече підставляймо,
Ворожнечі та заздрощів ніколи не маймо!

Автор: Іван Ісаєвич

26 жовтня 2020

Перегляди: 202

Хижа - назва будинку місцева
І село так назвали колись.
Хижа - назва у нього кінцева,
А в історію різні вплелись.

І Кіштарною й Тарною звали -
На свій лад називали село,
То румуни, то чехи, мадяри
Відбирали наймення його.

Та легенда цікава й трагічна
Його заснування жива.
Наймит був, а у нього дружина
Й народила дитину вона.
Не змогла йти на панські роботи -
Ледь жива із малятком-синком.
Лиш три дні як минули пологи -
Пан накинувсь на неї з кнутом.
Чоловік знайшов мертвою жінку
Й ледь живого синочка свого...
Вкоротив він і панові віку -
Відомстив, та не змінить того...
Лише вспів він її поховати
Й найдорожче з собою поніс.
Світ за очі прийшлося тікати
Через гори, поля, через ліс.
Доля ще раз жорстокою стала
Наймиліше, що в нього було, -
Смерті в руки синочка віддала.
Зоставсь сам, інше все загуло.

Зупинився якось на поляні,
До душі вона стала йому.
Хижу-хату він звів тут і стайню.
Так почав свою нову весну.
На зручному була переході
Хижа-хата його сиротина.
Часто люди бували в господі -
Мимо хижі стелилась стежина.
Як питали: Куди ідеш, друже?..
- Та до хижі іду, що он там...
Ця легенда сумна, але дуже
Достовірна й сподобалась нам.
Залишалися в Хижі прохожі.
Хтось подвоїв, потроїв село...
Живуть нині тут люди хороші
Й я з сім'єю примножив його.

До 380-річчя першої згадки про село Хижа - другої моєї маленької батьківщини.

Автор: Іван Ісаєвич

26 жовтня 2020

Перегляди: 205

Срібна земля Закарпаття -
України дивоцвіт,
Тут живуть народи-браття,
Про це знає цілий світ.

Приспів:
Закарпаття, милі браття -
Земля наших батьків.
Срібна земля, серця биття:
Бережіть! - Чути з віків.

Тут живуть народи горді,
Працьовиті, як ніде,
З коломийчиних мелодій
Життєдайний дух іде.

Тут високі полонини,
Там Говерли висота.
Ген стрімкі потоки-ріки,
Едельвейсова краса.

Тут спочила Божа ласка:
Літо щедре, зимограй.
Хочеш золота? Будь ласка!
Хоч водиці? Вибирай!

Моє миле Закарпаття -
Центр Європи, світу центр!
Шляхом волі, братства, щастя
Йде вперед, тільки вперед.

Автор: Іван Ісаєвич

26 жовтня 2020

Перегляди: 233

Де тепер Карпати гори,
Стелилась рівнина -
Урожайна, добра земля,
Земля селянина.

Гідно жили там гуцули,
Верховинці, лемки.
Та прийшов Силун заклятий –
Настали потемки.

Він знущався над народом,
Зробив їх рабами.
А хто йому не корився –
Карав батогами.

В одній сім'ї верховинській
Карпо народився.
Такий дужий, що з ведмедем
На одинці бився.

А як змужнів, то вирішив
Народ визволяти
І Силуна на смертний бій
Повелів позвати.

Зустрілися біля Тиси
(Там би місце кремлю).
Карпо схопив й запроторив
Силуна під землю.

А велетень не повірив,
Що програв в двобої
Й намагався все пробити
Землю головою.

Кожна спроба, то – вершини
Кичери, химери.
Зверху гори, а під ними
Він творив печери.

Оці гори люд тутешній,
В честь героя свого,
Карпатами нарік повік
І гордиться з того.