Все в блогах
Опісляминулість
- Автор: Олена Федюра
- Перегляди: 87
Сьогодні я тебе не впізнала. Не впізнала очима. Серцем здалося, що від тебе віє до болю знайомим, але чим? Це все було так далеко, ми жили надто давно. Наче впізнаю ритм твоїх кроків. Ти проходиш повз.
Ні, я тебе не пам'ятаю. Забула твої думки, твою творчість, ідеї та плани. Не пам'ятаю, як виглядає світ твоїми словами. Загубила розуміння твоєї парадоксальності.
Ми просто дурні люди, кожен, хто ступив хоча б один крок.
Пастка чи міст?
- Автор: Олена Федюра
- Перегляди: 109
Нотатка зі зображенням твого підпису.
Поміж тріщин тече невиправдане "Нормально".
Старі скатертини.
Ти більше не пишеш віршів,
Принаймні таких, як раніше,
Коли кричала до світу.
А тепер слухаєш.
Пастка
Народжена і названа,
Натхненна,
Навчено-невивчена,
З рештою алітерацій.
Що в ній свого?
Зрештою, чи тільки одна
Носить подароване ймення
Глибоководне міжмістя ширше, ніж вчора,
Вище рівня вчорашнього неба.
Не треба, сонце, не треба.
Це значно далі, ніж осягнеш зором.
Ця пастка для живого –
Видимий міст між дахами
Труднощі розпізнавання
- Автор: Олена Федюра
- Перегляди: 90
Ні тобі, ні мені, не пасують наші імена. Нас так просто назвали. Нас так просто бачать ті, хто дивиться збоку
Дослівний переклад кількох вистав
Замотаний у сувої –
І тільки почувши своє ім'я,
Я раптом стану живою.
Співали ті ноти чужі вуста
Як бути мені собою.
Закрити би їх своїми та
Заткати нитками з солі.
Я знаю наймення реальних гір
На кожній десятій мові.
І знаю тебе тільки до тих пір,
Допоки душею голий.
Нас просто назвали чиїсь батьки,
Хоч підписи ставить пам'ять.
Дослівний переклад кривий таки.
Бузкова стіна
- Автор: Олена Федюра
- Перегляди: 79
Двоє велосипедистів перетнулися на стежці за бузковою стіною. Пані в квітчастій хустці порається біля квітів, вона між них своя. Побачила лелеку в той момент, коли в пісні прозвучало "під небом усе навпаки". В болотах на кромках лісу, біля самої дороги, напевно водяться жаби. Точно водяться, їх бесіду чути навіть в автобусі.
Останнє
- Автор: Олена Федюра
- Перегляди: 73
Покинь мене, залиш мене саму.
Я слідом не піду, цього не бійся,
Я просто стану схожа на пітьму.
Ким б ти не був, чи ким би не була,
Як йтимеш, то спали мене до тла,
І навіть тінь мою пошли до біса .
Моє тобі останнє "Навзаєм"
На згарищі старих фотоальбомів
Почуєш тим на диво вільним днем.
Якщо ти був, якщо колись була,
То стій, поки горітиме до тла
Останній спогад давніх повідомлень
