Сьогодні я тебе не впізнала. Не впізнала очима. Серцем здалося, що від тебе віє до болю знайомим, але чим? Це все було так далеко, ми жили надто давно. Наче впізнаю ритм твоїх кроків. Ти проходиш повз.
Ні, я тебе не пам'ятаю. Забула твої думки, твою творчість, ідеї та плани. Не пам'ятаю, як виглядає світ твоїми словами. Загубила розуміння твоєї парадоксальності.
Ми просто дурні люди, кожен, хто ступив хоча б один крок.
Все в блогах
Опісляминулість
- Автор: Олена Федюра
- Перегляди: 88
