Все в блогах

Автор: Тарас Лехман

01 серпня 2023

Перегляди: 107

9 серпня – Міжнародний день корінних народів світу.

(Декілька спостережень і порівнянь)

***

Резолюція Генеральної асамблеї ООН від 23 грудня 1994 року проголосила Міжнародне десятиріччя корінних народів світу, а день першого засідання Робочої групи, 9 серпня наступного року, оголошувався Міжнародним днем корінних народів світу.

Генеральний секретар ООН у своєму посланні 2005 року закликав до солідарності з корінними народами та забезпечення умов їхнього розвитку.

9 серпня 2021 року Україна разом зі всією світовою спільнотою вперше відзначила цю дату.

***

Довідка. Корінний народ – це не те саме, що національна меншина. Щоб бути корінним народом, етнічна маса має сформуватися, бути носієм самобутньої мови та культури, але… не мати власної держави.

***

Волею долі Україна – багатонаціональна держава, Безперечно, українська нація є домінуючою щодо кількості населення у порівнянні з іншими націями та народами, але не «панівною» у найгіршому розумінні цього слова, зокрема, щодо зневаги прав та свобод інших націй і народів.

Україна – не російська імперія! Ми ніколи не прагнули захопити чужі землі й підпорядкувати собі інші народи, знівелювати їх, перетворити на посіпак, манкрутів. Ми лише боронили своє і свою волю.

Свідомі українці визнають і вітають те, що живуть пліч-о-пліч з корінними народами нашої держави кримськими татарами, гагаузами.., з представниками національних меншин поляками, угорцями, молдаванами, вірменами, греками… Спілкуємось і взаємозбагачуємось.

Свого часу на Буковині окремі районні газети виходили дубльовано – українською і російською мовами; на Закарпатті – українською та угорською. «Кримська світлиця» (тепер вона виходить як Інтернет-видання) часто друкувала художні твори кримських татар, російських авторів мовами оригіналу. Кому вона заважала у Криму?.. Звісно, росії.

***

Парадоксально! Імперська пропаганда СРСР культивувала «каламбур» про те, що українці – це нацменшина союзу. Росіяни, звісно, панівна нація. Та чи не українці розбудовували московію?!. Тепер російська пропаганда гласить, що української нації взагалі не існує, це незрозуміла гілка-відгалуження від російського народу… Коли була українська нація, то російського народу ще не існувало.

***

З енциклопедичних джерел. Кримські татари – корінний народ в Україні, який станом на 1989 рік (перепис населення) налічував 47 тисяч чоловік. Назва пов’язана з монголо-татарськими військами, які перший раз під проводом Субутуя і Джебе нападали на Київську Русь у 1223 році. Через різні історичні події та обставини для частини з них Крим став батьківщиною. 1449 року на півострові і в пониззях Дніпра постав Кримський каганат – держава, яка проіснувала 300 років.

Будучи нерідко інструментом у руках сусідніх імперських держав (Туреччини, московії, Речі Посполитої), Кримських каганат часто завдавав дошкульних ударів по українських землях. Зрештою, взаємини Криму й України протягом історії не були однозначними. Геополітичне становище цих держав зв’язувало їх політичними та економічними інтересами. Не забуваймо, що кримські татари не раз ставали союзниками українського козацтва.

Під час російсько-турецької війни 1768-1774 років росія підписала з Кримським ханством «союз вічної дружби», а Туреччина мирний договір. Вони визнали його незалежність. Однак ця незалежність невдовзі скінчилася приєднанням Кримського ханства до російської імперії.

Після лютневої революції 1917 року у росії кримські татари почали боротьбу за культурну, а згодом територіальну автономію, врешті – самостійність. «Татаризація» Криму частково відбувалася протягом 1920-1930 років.

1944 рік. Крим звільнено від фашистських загарбників. Радянська влада несправедливо звинуватила кримських татар у співпраці з німцями. Того ж року відбулася їх масова депортація до Сибіру, в Казахстан й Узбекистан. Уже в дорозі вони гинули тисячами, помирали на чужині.

1954 рік. Кримську автономію було ліквідовано, перетворено на область і приєднано до УРСР.

На початку 1990 років, на зорі незалежності України, коли відновили автономію, почалося масове повернення кримських татар на батьківщину.

Ще у 60-ті роки минулого століття за права цього народу активно виступали українські дисиденти П.Григоренко, С.Караванський, В.Чорновіл.

***

Справді, у Незалежній Україні кримські татари відчули ковток свободи. Молода Українська держава всіляко сприяла їх поверненню, політичному та культурному розвою. І тоді не тільки Крим, а вся Україна стала для них Батьківщиною.

***

Події, пов’язані з анексією росією Криму, спричинили хвилю нових репресій проти кримських татар, українців, що проживають на півострові. І не тільки них.

***

2014 рік. Щоб там не говорила міжнародна спільнота, але війна росії проти суверенної України вже тоді розпочалася. Разом з українцями одними з перших взяли до рук зброю кримські татари і стали на захист України, а в її складі і своєї АР Крим, на існування якої вони мають право!

***

Свого часу на Євробаченні Україну представляла кримська татарка Джамалла і блискуче перемогла. Вона, насамперед, представляла всю Україну, її народ – багатонаціональну спільноту, а не лише кримських татар. У багатьох наших народів спільна доля, яку прагнули вершити московіти.

Чи дозволила б росія, щоб на Євробаченні її представляв бурят, чуваш, чеченець, аварець?.. Риторичне запитання.

***

Хоча в росії існують національні автономії, округи, але більшість її малих народів уже перестали бути самодостатніми, аби створити власну державу. Виняток, хіба що, Татарстан, Чечня, Дагестан…

***

У росії 136 мов корінних народів на межі зникнення… У Чувашії, наприклад, рідною мовою спілкуються лише 20 відсотків корінних чувашів.

Збагніть! Адже йдеться насамперед про людей – носіїв цих мов. Вони (люди) або фізично вимирають, або асимілюються з росіянами (радше – підлаштовуються під них), але росіянами так і ніколи не стануть.

Це – знищення культури, багатовікових традицій, самобутності нації, народу, їхнього менталітету, релігійних та ідейних переконань, які не завжди співвідносні з великошовіністичними прагненнями російської «панівної» нації.

***

Тим часом в Україні, навіть попри війну, створюють усі можливі умови для збереження і розвитку мов, народних традицій, духовних і культурних надбань для усіх національних менших та корінних народів, зокрема, через культурні товариства, дипломатичні структури, недільні школи, літні дитячо-юнацькі табори тощо.

***

Росія всіляко намагається вплинути в Україні на внутрішню міжнаціональну політику вигадками про утиски нацменшин та корінних народів, вербує агентів, навіть з числа священнослужителів московського патріархату, залучає до цього інші держави (зараз «першу скрипку» грає Угорщина). Та Україна чітко дотримується норм власного законодавства, яке не порушує норм міжнародного права. Державна безпека – понад усе!

Автор: Головний адмін

31 липня 2023

Перегляди: 235

Дорогі користувачі сайту!

Звертаю Вашу увагу на безпековий аспект нашого сайту. Днями він зазнав вірусної атаки і був віроломно зламаний, але завдяки адміністрації українського хосту у Києві і наших адмінів, увесь функціонал сайту вдалося відновити.

Автор: Тарас Лехман

30 липня 2023

Перегляди: 108

7 серпня, за східним церковним календарем, Успення Праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці. У народі цей день називають Літньою Анною, або Осінньою Анною, адже осінь уже стоїть на порозі. Принагідно: є ще й Зимова Анна (22 грудня – свято Зачаття Праведною Анною Пресвятої Богородиці).

Народні прикмети на 7 серпня:
-Якщо в цей день холодно, особливо, коли ранок холодний, то і зима буде холодна, з міцними морозами.
-Яка погода на Літньої Анни до обіду – така зима буде у грудні; яка погода після обіду – така зима буде після грудня.
-Якщо Літня Анна спекотна, то Зимова Анна буде з відлигою (і навпаки).
-З Літньої Анни літо різко йде на спад і заглядає на осінь.
-З цього дня листя жовтіє – на ранню осінь і скору зиму.
-Серпень після Анни видався жарким – зима буде з морозами.
На Літньої Анни любить падати «сліпий дощ», коли сонце світить, тепло, а з неба ллє. Звідси приповідка:
Дощику кажуть: «Іди туди, де тебе просять!».
А він: «Піду туди, де отаву косять!».
Йому: «Іди туди, де тебе ждуть!».
А він: «Піду туди, де хліб жнуть!..».

Автор: Тарас Лехман

30 липня 2023

Перегляди: 88

Кожна робота славиться своїм завершенням. А що вже мовити про хліборобську працю, завершення жнив. Адже, «не той хліб, що у полі, а той, що в коморі».
Утім, ще до завершення жнив селянину вельми кортіло дізнатися: а якої якості буде борошно з нового врожаю, чи вдасться спекти з нього добрий хліб?..
Тому з початком жнив, коли вся робота ще попереду, кілька перших зжати сніпів молотили, зерно ретельно сушили, мололи на жорнах (з торбинкою зерна не варто йти до млина), аби отримати борошно, і пекли з нього паляниці «на пробу». Вечеряючи всією сім’єю, неквапливо смакували їх, оцінювали…|
Такі невеличкі паляниці брали зі собою в поле, коли вже завершували жнива, або, як кажуть, дожинали останній сніп. Ними обідали і дякували Богу за новий хліб на столі.
Звісно, цей давній обряд не мав конкретно визначеної дати, все залежало від регіону (кліматичних умов), погоди, але на півночі України, де жнивують пізніше, його часто приурочували до свята Літніх Бориса і Гліба (6 серпня). Тому:-Літні Борис і Гліб печуть перший хліб.

Цікавий і такий звичай: перша паляниця вважалася оберегом, її клали у спасівський кошик разом з фруктами та ягодами і святили у церкві на свято Преображення Господнього (19 серпня). Засушеною зберігали впродовж року до нової першої паляниці. Стару ж розламували, частинку давали корові, щоб «здоровою і дійною була, приводила теляток», а іншу частинку закопували посеред поля, щоб «земля добре родила».І тільки після завершення всіх робіт з першого помолоту пекли перший коровай, справляли обжинки чи свято врожаю.

Автор: Тарас Лехман

30 липня 2023

Перегляди: 79

У серпні Земля пересікає метеоритний потік – Персеїд. У нічному небі можна побачити яскравий «зорепад». Уламки небесних тіл летять з неймовірною швидкістю, миготять, згоряють, врізавшись в атмосферу нашої планети. Деякі дрібні часточки метеоритів падають на Землю, трапляються й крупні прибульці. Знайти їх, розрізнити з-поміж іншого каміння надзвичайно важко, складно. Та таки є серед нас щасливці, які знаходили космічне каміння.

Ще з сивої давнини з цим астрономічним явищем люди пов’язували певні повір’я, перестороги. І дотепер збереглося чимало такого марновірства, але доволі цікавого з огляду на давню духовну культуру нашого народу.

…Зорепад, звісно, явище видовищне. Та колись за ним боялися спостерігати старші люди. Вони вважали, якщо з неба впала зірка (про метеорити не йшлося, бо тоді не знали, що існують такі, а називали їх каміннями з неба), то значить – хтось помер. Відтак – «невдовзі і моя смерть настане». Казали й таке: «Це чорти трусять небо, тому зорі падають і гаснуть. Бо лиходії люблять темряву». Долучали і відьму: «Згасла зірка – то відьма сховала її у свою ступу».
Господарі були впевнені: якщо зірка впаде у криницю, то вода у ній стане живою, нею можна воскресити мертвого.Спостерігаючи за зіркою, що падає, молодь загадувала бажання, як правило, на скорий шлюб, щасливе подружнє життя.

Батьки кепкували над дітьми. Ввечері виставляли під зоряне небо полумисок з водою (ставили посеред подвір’я), а вранці заохочували дітей шукати у полумиску зорю. (Може потрапила…). Хто знайде, той буде щасливим. Звісно, всім хотілося щасливого дитинства, але зорі у полумиску так ніхто і не знайшов…

По-своєму трактували таке дійство юнки на виданні. Вони також увечері виставляли під зоряне небо полумисок з водою, а вранці умивалися у цій воді, щоб гарними були.

Народні прогностичні прикмети:
-Багато зір на небі – до погожого дня.
-Чітко видно падаючі зорі (метеорити) і вони не мерехтять – наступний день буде без дощі.
-Зорі блимають перед дощем.
-Червоні зорі – на вітер.