Все в блогах
Левкій
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 72
Серед святих мучеників за Христовй віру, яких Східна Церква вшановує 27 грудня, зустрічаємо імена Тирса, Левкія, Филимона, Аріяна, Калініка... Одні з них загинули мученицькою смертю 250 року, за часів правління імператора Декія, інших стратили за наказом імператора Діоклетіана у 305 році.
У народі цей день називають святом Левкія і кажуть:
- Якщо на Левкія сильний мороз, то він протримається аж до Йордану.
- На Левкія сніг прилипає до дерев – до тривалого потепління, відлиги (принаймні, на тиждень).
- Повітря над лісом синє – кілька днів протримається тепло.
- Левкій любить ходити у високих валянках (багато снігу намітає).
- На Левкія хмари смугами і відлига – Різдво Христове може бути з відлигою.
- Левкій сипле з правого рукава сніг, а з лівого сипле іній – тоді лютий буде з різкими перемінами: то мороз, то відлига.
Вірш моєї доні Мар'яни Галащук
- Автор: Галащук Марія Іллівна
- Перегляди: 74
Мама і Доля
Прийшла до мами Доля
і стала на порозі,
В очах блищала чистая, солоная сльоза
«Хочу тобі сказати,
Я час спинить не в змозі,
Пробач, що разом випили
гіркого ми вина.
Чому ж я твоя Доля?
Мене колись спитала...
Тому, що ти сильніша
понад усіх жінок,
Із всіх моїх ти чаш
свою єдину взяла,
Із неї разом випили
Ми не один ковток.
Але сьогодні я
Прийшла лише на сповідь,
Щоб знов мені не тліти
В твоїх сумних очах,
Щоб скинути той камінь,
Картає мене совість
Та знай, тебе я завжди
Тримала на руках».
...Обнялись Мама й Доля,
Минуле відпустили
І заіскрилось в чаші
Солодкеє вино.
Відплакала минуле,
Знайшла у собі сили
І помахала Долі рукою у вікно.
(Мар'яна Галащук
м. Прага)
Для учителів української мови і літератури
- Автор: Галащук Марія Іллівна
- Перегляди: 146
Можливо когось із моїх коллег зацікавить цей літературний урок, який рекомендую провести для учнів 9-10 класу.
Література рідного краю
Тема. А.Дурунда «Не карай самотністю. Важка доля жінки-горянки»
Мета: продовжити роботу над вивченням творів письменників Закарпаття; ознайомити учнів із творчим доробком А.Дурунди; за допомогою аналізу художнього тексту здійснити психологічне дослідження, розкрити внутрішню красу та силу жінки-матері Марії; розвивати зв'язне мовлення учнів; формувати духовні цінності учнів: любов, милосердя, майбутні батьківські почуття, уміння переборювати життєві труднощі, здатність до самопожертви заради дітей.
Форма проведення: урок – психологічне дослідження.
Обладнання: твори А.Дурунди, комп'ютер, грамзапис пісні у виконанні Н.Шестак «Сину, сину, ангел мій», презентація.
Епіграф.
Жінка – мати, жінка – трудівниця,
Промінчик сонця в золотій імлі.
Жінка – це пісня, що у небо лине,
Веселка, що над лугом розцвіла,
Жінка – це справжня на землі Богиня
Берегиня затишку й тепла.
(В.Фесенко)
Розгулялась люта Завірюха
- Автор: Галащук Марія Іллівна
- Перегляди: 84
У лісі на поляні
Стоїть палац ледяний,
З сніжинок срібних стріха,
Живе тут Завірюха.
Постіль з білого пуху
У гордої Завірюха,
Поміст, як місяць ясний,
Дім-палац прекрасний!
Люта Завірюха
Снігом і вітром дмуха,
Шляхи всі замітає,
Де хоче, там гуляє.
Заметіль сердита
В метелицю сповита,
Мороза-Діда слуха,
Холодним снігом диха...
У білім кожушаті
Ходить Мороз по хаті.
У холодну, темну нічку
Кладе мости на річку.
Як діток він зустріне,
Сніжок в личенька кине,
Пощипає за щічки
Та поморозить ручки.
Самотній лелека
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 80
Ця весна була доволі пізньою. Навіть на Благовіщення й кілька днів опісля місцями ще лежав сніг. Дошкуляли морози…
– Як на жарт, – коментував дідусь Василь (а він любив побрехеньки), – мій кіт Васько виліз у березні на засніжену стріху і несамовито нявчав: «Весно, де ти?! Зима знахабніла!...».
Добряк цей дідусь. Він з нетерпінням чекав повернення з вирію своїх найближчих сусідів – пару лелек, яка вже три роки поспіль селилася у звитому на ясені гнізді. Це дерево на його подвір’ї росло, здається, споконвіку.
А чому лелеки стали найближчими сусідами?..
Дідусь Василь жив на узліссі, далеко від села, у чепурній, хоч і невеликій мурованій хаті, яку надало лісництво, коли він прийшов сюди працювати ще парубком. Ось так пропрацював лісником понад півстоліття.
У селі дідуся називали магічно – Лісовик. Стверджували, що він навіть знає мову звірів та птахів, розуміється на шепоті трав. Однак до чаклунства ніколи не вдається. Втім, лікарськими травами допоможе кожному. Копійки за це не візьме. Словом, добра людина!
А хіба людина може стати іншою наодинці з природою?..
Ще одне прізвисько закріпилося за його сім'єю – Васьки. Воно й не дивно. Дідусь – Василь, його дружина, що вже спочила у Бозі, – Василина, син – Василь. А тут прізвисько «підкрипили» ще й онуки: Василько і Василинка. Як кажуть, піддали масла в огонь.
Хоч син з невісткою Марією і дітьми-школяриками жили у місті, але ледь не щодня навідувалися до нього. Бо недалеко було перейти лісовими стежками. До села – і то далі мандрувати.
Старий лісник добре пам'ятав про Лелечиний день, 19 березня, коли ці птахи повертаються з вирію, але сумнівався: чи вчасно прилетять цієї весни через морози і хурделиці? А пернаті, навпаки, повернулися навіть завчасно – 17 березня. Бачив їх у небі над селом, коли ходив у справах до приятеля. Потім кружляли над лісом.
– Що ж ви будете робити у таку стужу? Зима не відступає. Пропадате… – бідкався дідусь Василь і хвилювався.