Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (0 голосів)
1 1 1 1 1 (1 голос)

 

Багато українців – вірних ПЦУ, УГКЦ святкували і святкують Різдво Христове за західним календарем – 25 грудня, як і в більшості країн світу (і це ще до «офіційного» церковного переходу і «державного узаконення»), ідуть до храмів на урочисте Богослужіння. Все цілком природньо. Адже таким чином українці долучаються до великої світової християнської спільноти у єдиному пориві достойно відзначити важливе церковне свято.

Є у цій даті і щось символічне. Саме 25 грудня (за східним церковним календарем – свято Спиридона, а за українським народним – Спиридона-Сонцеворота), хоч і непомітно, але день починає збільшуватися, ніч вкорочується. Враження, що Новонароджений Ісусик додає усім світла і долає пітьму.

Однак на Святий Вечір, у Різдво Христове (тут уже ідеться про західний календар) українці таки дотримуються своїх прадавніх звичаїв та традицій: вносять до хати дідуха, кладуть під стіл оберемок сіна чи соломи, запалюють свічку і моляться за померлих, таки звучать українські (!) колядки чи різдвяні пісні, віншування, від хати до хати ходить український різдвяний вертеп.

Свята вечеря, яку родина розпочинає х першою зорею (вона сповіщає про народження Ісуса Христа і завершення Різдвяного посту) також відбувається за українським звичаєм. Але останній день перед Різдвом ще «пісний», тому готують дванадцять виключно пісних страв. А це – кутя, узвар, пампухи, вареники, голубці, гриби (солені, мариновані, грибна підлива), риба (смажена, копчена, запечена, маринований оселедець), борщ, квасоля, варена капуста з пшоном, картопля, шулики з медом… Може бути кілька варіантів заміни тих чи інших страв, але неодмінно дванадцять.

…Трапеза трапезою. Обряди обрядами… Та, все ж, святкуючи Святий Вечір, Різдво Христове, насамперед не забуваймо про іменинника – Дитятко Боже!

1 1 1 1 1 (2 голосів)

 

Найдовшу ніч у році (з 21 на 22 грудня) у народі називають Ніччю Анни (Ганни, Ганки). Але зустрічається і така дивна назва – Ніч Сови.

Вважають, що сови найактивніше полюють у найтемніші, найдовші ночі. Проте, таке твердження цілком хибне. Так, сови полюють здебільшого вночі за нічними гризунами (зокрема мишами), коли ті виходять зі своїх схованок похарчуватися. Але до совиного раціону харчування (якщо це крупна птаха)  входять навіть молоденькі зайці чи зайці-дитинчата, білки, куниці… Полюють вони і вдень. Чистої води побрехеньки, що сова вдень погано бачить (а то й зовсім не бачить), що світло сонця сліпить їй очі. Ці спритні мисливці покладаються насамперед на свій відмінний слух, а не на зір, тому будь-якої пори доби добре орієнтуються у довкіллі.

У народній уяві сова зазнала слави і неслави. Її називають птахом мудрості, знань; водночас – лихим віщуном, провісником недоброго. Чомусь були упевнені, якщо вночі сова голосно гугукає, кричить, то невдовзі хтось помре, а, може, вже й помер, сова ж голосить, плаче за його душею. Застерігали, що у Ніч Сови з хати краще не виходити, тим паче, коли почув голос цього птаха, бо він зведе на манівці, пропадеш. Звісно, що такі безглузді твердження та перестороги не варті уваги.

З народних прогностичних прикмет і висловлювань про сову:

-Взимку сова голосно кричить – перед сильним снігопадом; а якщо стоїть міцний мороз, то відчуває відлигу.

-Активне зимове полювання сови свідчить про наближення завірюхи.

-Де багато сов – там завелося багато гризунів. (Утім, завдяки ненаситним совам цих гризунів явно збавиться).

-Не бачиш, як та сова.

-Сова сліпа, але мудра.

-Мудрий, як сова.

-Сова – відьмацький (відьомський) птах.

-Вдень сліпа, а вночі бачить. (Сова).

-Ходиш (не спиш) по ночах, мов та сова.

-Сова і жайворонок – не пара.

-Сові – ніч, а жайворонку – ранок. (Так і людей порівнюють, зокрема творчих. Одні люблять працювати вночі, а іншим дає наснагу ранок).

1 1 1 1 1 (2 голосів)

Бути фальш-цілями,
Такими простими,
Такими сірими .
Уламки, фрагменти, осколки, пазли
За спинами в нас повітрям цілили.
А було страшно, бо в стані плазми
Здавались реальними, хоча просто сни ми.
Словами цілими
Такими простими

А вічність – приклеєними нотатками
На стінах холодних отак розписана,
Кінці й початки з'єднала крапками,
Немов заплутаними намистами.
Несправжні урвища, стіни, напрямки
Без автентики й ідентичності,
Хоча б ідеї побути правдою ,
Хоча б сьогодні, хоч в краплі вічности.
Словами цілими, такими простими
Фільшиві цілі заклеєні сірими
Нотатками снів обірваних

1 1 1 1 1 (2 голосів)

Тепла тарілка плоского місяця на папері, яку ти обізвеш несправжньою.
Тепла підлога лоскоче щілинки дерев'яних ніжок.
Знову захочеш спитати "Знову?", задовольнитись неправдою,
Вийти з-під варти задимлених стін ходою бездомних кішок.

Вона впевнено й чітко поміж прозорі хмари
Кидає погляд на тиху, немíчну совість.
Таким же пласким і таким до кінця зухвалим
Станешся власне на трішки, та не натомість.

Тепла тарілка нічної кухні.
В холодному синьому білі кішки.
Зорі застигли, свічки затухли,
А диму довкола стає з надлишком

1 1 1 1 1 (1 голос)

(під псевдонімом Маневром більше)

 Маневром більше.
Зліва суне тиша.
Зернисто видно – дихає. Паскудно,
Когось веде, є хтось у неї в наймах.
Ідея йде. Було б їй знати зайвих
Два повороти, вартих обминути.
Та де ідеї слухати не дикість,
Як пані хоче – пані треба спішно.
А в тиші плани, списки, і великі:
Заткати вигуки, записки, смішки;
Апелювати домішком до крихти.
Вітаю, ти сама на себе схожа,
Дивись і слухай в тиші перехожих,
Рятуй ідею. Швидко! Треба бігти

Коментарі

Новеньке у блогах

Первоверховні

Тарас Лехман
22 червня 2026

 29 червня – свято апостолів Петра і Павла. За церковним календарем, їх називають Верховними або...

Февронія

Тарас Лехман
22 червня 2026