Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (0 голосів)
1 1 1 1 1 (0 голосів)

Останні дні того серпня тягнулися так повільно, мовби чорти пов’язували їм ноги.

З важкою душею я йшов скотарити. Знаходив маленький горизонтальний майданчик, здирав траву, вирівнював, креслив на ньому щось подібне до кола, забивав у центрі патичок і виходив саморобний годинник. Забувши про все на світі, невідступно слідкував за тінню палички, мовби підганяючи її.

Я не міг дочекатися першого вересня.

Якось корову Сірю з телям лишив буквально напризволяще, втупившись очима в циферблат. Через якийсь час згадав про худобу.

Зирк сюди-туди – нема. Побіг за хащу, поза зворину – не видно. На верх, над Черенину – пусто. Я не мав великої жури: до вечора далеко, знайду. Однак час минав, а її не було. За Кичіркою набрів на Василя Бурчикового і з сльозами в очах розповів про своє лихо. Василь був із когорти хлопців, які не кинуть у біді.
– Бертольдо, сторожи худобу, – суворо наказав своєму охоронцю.

1 1 1 1 1 (0 голосів)

...Коли з гiр менi всмiхалося сьоме лiто, мама, кладучи на стiл скромну вечерю, сказала:
- За те, Митре, що-сь такий непосидючий, пiдеш вiд завтрашнього дня пасти корову до Кочерганiв. Ачей не треба вас аж трьох ходити за нашою коровою.
- Може, не пущала би-сь дiтвака, - скрушно озвався з глиняної печі важкохворий на астму батько.

Але мама не давала йому договорити:
- У Кочерганiв нiкому за худобою придивитися. Треба помогти людям…

За мною, звичайно, лишалось право вiдмовитись, i пасти чужу корову нiхто б мене не заставив.

Але я сам згодився. Менi було просто цiкаво пожити в чужих людей.

У сiм лiт усе цiкаво.

Кочергани мешкали недалеко вiд нас. Молода сiм’я: Хома - тракторист, Гафiя, його дружина, вела домашнє господарство; i двi маленькi донечки-зозульки в колисцi.

Хоч були вони людьми незлими, але доглядати їх корову нiхто не хотiв.

І став я пастушити самостiйно, не зі старшою сестрою, як досi, та ще й з такою злющою худобиною, як Кочерганова Цiндоля.

Корова була як корова, середнiх розмiрiв. Лише кольором рiзко вирiзнялась з-мiж iнших: жовтаво-червона, аж огниста. Здалеку здавалося - не тварина пасеться на зеленiм косогорi, а вогник пломенiє.

Ось Цiндоля пiдняла голову i з неприхованою цiкавiстю почала розглядати мене, наставивши вперед вуха: що за пастух i чого вартий. «Ти, хлопчино, хочеш пасти мене? - наче питала корова. - А чи посильний тягар береш на себе? Ти навiть не здогадуєшся, хлопче, якi бiди ждуть тебе зi мною. Скiльки пастухiв було в Кочерганiв - i всi тiкали. Поскотарить тиждень-другий - i геть. То все з-за мене. Хазяї мої давно б збулися такої корови, але я молока їм даю за двох...»

1 1 1 1 1 (0 голосів)

Малий Андрійко завжди капризує, коли треба одягатися, аби вийти надвір погуляти. Тож одягнути дитя – ціла проблема.

Його батьки працюють чиновниками. І часто від них він чує слово «комісія». Адже чиновницька машина не може без усіляких перевірок, актів і т.п. Й усе це робиться комісіями. Саме цей орган наводить страх і жах на всіх, у тому числі й на чиновників різного рангу.

Малий усе це чує і добросовісно запам’ятовує.

Того ранку Андрійко теж не хотів одягатися, аби йти в дитсадок.
– Одягайся швидше, бо зараз прийде комісія, – ні з того ні з цього раптом пожартував батько. Вони з матір’ю тільки-но розмовляли про якусь чергову комісію.

Це магічне слово одразу подіяло на малого. Він миттю дав себе одягнути і стояв готовий, як солдат…

1 1 1 1 1 (8 голосів)

Так хочеться погратися у сніжки
Й відчути, що за календарем зима,
Проте коли поглянемо у вікна,
Здається, що прийшла весна.

Прийшов до нас поважно в гості
Грудень - останній місяць року,
Усі навколо метушаться,
Очікують Різдва й Нового року.

Для когось Новий Рік несе
Нові емоції, подорожування
Комусь сімейне щастя,
А комусь успіхи в навчанні.

Комусь несе він міцну дружбу,
А комусь вірнеє кохання,
Як прикро, проте не тільки позитив,
Несе він і розчарування.

Комусь 2020 рік
Несе здоров'я повний міх,
Благополуччя у родині
І радісний, дитячий сміх.

Для когось рік цей буде
Надзвичайно щирим,
Принесe успіхи в роботі,
Везіння скрізь, добра і миру.

Але, щоб не приніс Вам Рік Новий,
Не розчаровуйтесь, живіть у мріях,
Вони здійсняться, вірте в це,
Життя - то бумеранг, і кожен виклик - це завжди надія.

1 1 1 1 1 (1 голос)

Вітання всім маліжанам!
Ми з Дідом Морозом із нетерпінням чекаємо всіх Вас завтра об 22:00 на новорічний чат!!!

didmoroz

 

Коментарі

Новеньке у блогах

murgorod toi

Малі заробітчани

Василь Тарчинець
21 вересня 2021

Не той тепер Миргород…

Брат Юрко після закінчення восьмого класу у сусідньому селі Лісківці...

Ім'я автора - назва книги

Олена Федюра
16 вересня 2021

Безідейники та ненатхненники,
Соціальні антидіячі.
Поки звершиш перші гори, змінять покоління...

Осені вуаль

Маркіян Лехман
12 вересня 2021

 

Знов осінь фарбами малює
Міраж, який приховує вуаль.
Свічада жовтий цвіт дивує,
А дощ наповнює...

1010101 min

Ukrayna Müstəqillik Günü təbriki

Seyyub Asadov
24 серпня 2021

24 avqustda dost Ukrayna xalqı müstəqilliyinin 30-cu ildönümünü qeyd edir. Eləcə də ölkədə...

Осінь між долонь

Олена Федюра
23 серпня 2021

Твоє обличчя в світлі ліхтарів,
В твоїх долонях холод жовтолисний.
Закрався образ тиші й кольорів
У...