Все в блогах
Зима іде на спад…
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 109
Тепер, за оновленим церковним календарем, 12 січня вшановуємо Святу великомученицю Тетяну, яка «здатна заглядати на весну».
Цей день у фенологічному та народному календарях українців є доволі важливим. Адже він вважається переділом зими. Вже минула її половина. Зима іде на спад, а тому злиться, дошкуляє людям, не хоче відступати.
У народі кажуть:
-Якщо перша половина зими була холодною, то у другій половині настане відносне потепління (і навпаки).
-Цей день зі снігами – білі намети заляжуть надовго. Так само довго триватимуть морози.
-Відлига цього дня є оманливою. Морози ще повернуться.
-Сонячний день і без морозу – на ранню весну, але з дощами.
-На своєму переділі зима може потішити теплом, але й дошкулить морозами.
-Посеред зими не ховай шубу у скриню і рукавиці тримай про запас.
-Якщо у другій половині зими снігом намітає, то озимі посіви під ковдру ховаються. (На врожай).
-Після свого переділу зима не відступає, глибокі сніги і міцні морози, то ранньої весни не буде.
-Якщо на переділі зими міцні морози, то не скоро підуть у хід вози.
Іній на скиртах
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 72
10 січня – день Святого Григорія Ніського, видатного церковного діяча, Отця та Вчителя Церкви, молодшого брата Святого Василія Великого. Замолоду він хотів зробити світську кар’єру, але потім змінив свої наміри і вступив до монастиря на березі ріки Ірис. Цю обитель заснував Василій Великий.372 року Григорій бу висвячений на єпископа міста Ніси, брав участь у Другому Вселенському Соборі. Прославився плідною літературною діяльністю. Помер 395 року.
У цей день господарі оглядали скрити сіна та соломи і прогнозували: якщо на них є іній – літо буде мокрим.
Інші народні прикмети:
-На Григорія на деревах іній – літо буде сире і холодне.
-Сніг іде і швидко тане – на помірно мокре літо.
-Мороз і сонце – весною швидко прилетять птахи.
У Карпатах казали: «Який цей день – таке літо». Хотілося б, щоб воно було погожим і корови давали багато молока. Тому на Григорія корів «частували» скибками карачуна (різдвяного хліба-короваю), який залишався від свят, щоб тварини були здоровими і дійними.
Еґо
- Автор: Олена Федюра
- Перегляди: 111
(під псевдонімом Маневром більше)
Після днів істерики, ще й впритул до дзеркала,
Хоча б уві сні ти прийшла до церкви.
Майже станом марення, радше видом дерева
Мовчиш і дихаєш корінням нервів.
Після самоспалення нудно бути мертвою –
Тихо ілюзорся в горіння тéрпке,
Будь собі примарою, гілкою, химерою,
Тільки занотовуй свої маневри
Іван одягнув жупан
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 149
7 січня, відразу після Богоявлення Господнього, Водохреща, відзначаємо церковне свято Собору Івана Предтечі.
За народними повір’ями, у цей день Святий Іван одягає червоний (золотий) жупан. Але не з нагоди своїх іменин. Сьогодні у Предтечі важливіші справи. Він зібрав усі Різдвяні свята у торбину, торбину закинув на спину, понесе її до Риму, а принесе на наступну зиму…
У день Собору Івана Предтечі (Зимового Івана) і наступного дня українці традиційно відзначали проводи Зимових святок, ходили один до одного в гості, а вже опісля бралися до роботи, повсякденних побутових справ. Жінки, найперше, прибирали у хаті, мили посуд, прали білизну, якої після тривалих веселих свят назбиралося вдосталь. Чоловіки займалися господарством, ремеслом.
Народні прикмети:
-Яка погода на Зимового Івана Предтечі – такою може бути на Стрітення.
-Мороз тріщить, Іван хвалить – ще може бути холодно.
-На Зимового Предтечі місяць у тумані – на тривалу відлигу.
-Іван Предтеча засипав зимові свята снігом – проклав довгу санну дорогу.
На Йордан воду святять…
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 97
У Надвечір’я Богоявлення Господнього, Йордану (5 січня) і в сам Йордан, Водохреще (6 січня) відбуваються йорданські водосвяття – Мале і Велике. У Надвечір’я – біля церкви, а у саме Богоявлення – не тільки біля церкви, а й у публічному місці, на берегах водойми. Перше водосвяття символізує хрещення Івана Предтечі, а друге – Ісуса Христа.
Після першого і другого йорданських водосвять господарі, як тільки прийшли з церкви, окроплюють свяченою водою усіх домочадців, помешкання, прибудови, криницю, пасік, сад, город, домашніх тварин і птицю, п’ють її, сідаючи до столу на йорданську вечерю. На столі має бути дванадцять пісних страв, неодмінно – кутя та узвар із сухофруктів.
У свято Богоявлення Господнього, відразу після Святої Літургії у церкві, християни, колядуючи, ідуть на ставок, озеро чи річку до хрестильниці, де також здійснюється Велике водосвяття. Христильницю з льоду (звісно, якщо були міцні морози і товста крига) виготовляли парубки. А прикрашали її засушеними квітами, сосновими чи ялиновими гілками, кетягами калини, горобини, кольоровими стрічками дівчата. Інколи обливали червоним буряковим квасом. Перед чистильницею (хрест та імпровізований престіл) утворювалася ополонка, у яку священик занурював хреста, освячуючи воду. Після всіх відправ та обрядів сміливці купалися у крижаній воді.
Ці давні традиції відродилися тільки в часи незалежності України. Почасти вони стали масовими.
Ще з початків християнства Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість. Її лагідно, ніжно називають «водичкою-йорданичкою» і зберігають протягом року, замінюючи «стару» на «нову». «Стару» (торішню) воду розливають по полю, грядках, поливають садові дерева і кущі, щоб добре родили, виливають у криницю, аби не пересохла.
Ця вода має здатність зцілювати душу і відновлювати людині сили.
На Водохреща колядники (ця місія виключно дівоча) приходять зі щедрівками до кожної оселі.
Народні прикмети:
-На Йордан вода бурлить у водоймах – весною буде повінь.
-Тонкий лід – рання весна.
-Довгі бурульки – у вуликах накапає меду.
-Водохреща з морозом – холодна погода протримається довго.
-На Йордан дощ – перша половина літа буде з грозами.
