Все в блогах
Білий Архип
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 70
19 лютого вшановують Святого Архипа, одного з 70-ти Христових учнів, єпископа Колосів у Малій Азії, мученика за Христову віру. Він загинув від рук язичників у І столітті (після 65 року). У народі цей день називають – Білого Архипа. І не тільки тому, що зима ще не відступає, може випасти сніг, кущі та дерева посріблить іній… Річ у тім, що церковний календар протягом року, у різні місяці згадує ще кількох достойників на ім’я Архип. Отож, є Весняний, Осінній… Архипи.
Народні прикмети:
-У цей день зима ще може принести лиха, буде міцний мороз. Зате весна прийде рано.
-Якщо яскраво світить сонце, капає зі стріх вода – на щедрий медозбір.
-Мерехтять багряні зорі – на посилення вітру; яскраво і чисто світять – на мороз.
-Мокрий сніг на Архипа – до врожаю озимини.
-Зайці ховаються у стіжках соломи (залазять під стіжки), які залишилися на полі, - бояться, що вуха відмерзнуть. Буде мороз.
-Наприкінці лютого вранці на зорі почули токування глухарів – це вони ранню весну закликають. (так само про тетеруків).
-Куріпки не лізуть під сніг (не ховаються у снігу) – на потепління.
Тепла посмішка з морозом…
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 77
-У лютому вдень сонечко сміється, а вночі мороз пече.
-Лютий на погоду брехунець…
-Не жди «правильної» погоди у лютому.
-У лютого два сини – мороз і сонце.
-У лютого два обличчя.
-Лютневі заметілі – хліб буде при ділі!
-У лютого тепла посмішка з морозом.
-У лютому морози – у серпні спека; у лютому мокрий сніг, часті дощі, відлиги – на мокрий серпень.
-Скільки у лютому сніжних днів – стільки у серпні дощів.
-Непередбачуваний лютий: слово дав і слово забрав.
-Тріщать дерева – мороз посилиться.
-Якщо наприкінці лютого зацвіли підсніжники – поворот на весну.
-Якщо сонце у тумані і почалася завірюха – у далеку дорогу краще не вирушати.
-У лютому як вночі не замете, то вдень намете.
-Тихий лютий – тихий початок весни; бурхливий лютий, з вітрами та заметілями – бурхлива весна.
-Весна прийде у лютому, то й літо рано настане.
-Лютий здатний псувати дороги і погоду.
-У лютому дерева довго перебувають у сніговому полоні – ранньої весни не чекай.
-У лютому часто випадає пороша – зима ще буде хороша.
-Лютий – місяць куций, зате злісний.
-Вже у лютому думай про весну (готуйся до польових робіт).
-Лютий снігом трусить, але на весну чекай.
-Не буде весни без лютого.
-Як лютий мине, то і весна прийде.
А якщо Касян не злиться…
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 101
За східним церковним календарем тільки у високосний рік, тобто, 29 лютого (раз на чотири роки) вшановують Святого Касіяна (у народі – Касяна). Тепер, за оновленим церковним календарем, його день припадає 16 лютого. Та все ж існує і народний календар…
Високосний рік чомусь вважають нещасливим, бо, мовляв, він на день довше триває. Не поспішайте лічити дні і роки. Вони і так швидкоплинні. Дякуйте Богу за кожну прожиту мить!
Вірили, що на Касяна не можна виходити з хати, ступити кроку за поріг, особливо до схід сонця, бо буде біда. А принесе її ніхто інший, як сам Касян, навіть у блуд введе, занапастить людину.
Злиться Касян і тому, що з чортами всю ніч б’ється, а йому ніхто не допомагає. Ось тому він такий лютий на людей, дивиться на всіх злим касяновим оком…
У народі кажуть:
Касян злиться, бо мало згадують про нього. Святого Миколая вшановують двічі на рік, а його (Касяна) лише раз на чотири роки.
Касян лютує – весну призупинить.
Сердитий Касян накоїть лиха! (Ідеться про погоду).
На Касяна холодно, мороз, снігу багато – весна по дорозі загрузне. (Буде пізньою).
Якщо до дня Касяна були міцні морози, глибокі сніги, а на його іменини враз настала тепла (як для тієї пори року) погода, то тоді, вважайте, Касян зиму перекреслив, зламав їй роги і не пустить на пороги.
Якщо Касян погодою не злиться, то весна не забариться.
Тепло на Касяна – весна рання.
Добрий, лагідний, теплий Касян віщує теплу весну і погоже літо.
«Червенських городів тут слава…»
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 96
(Без ідеології)
Перейменування назв міст і сіл України, які штучно набули радянського комуністичного забарвленні, а, радше, повернути їм попередні назви стало нагальним питанням ще з часу проголошення Незалежності України. І це виправдано! Найважливіша проблема, коли на території «старих» поселень, міст, сіл, хуторів, присілок (в т.ч. і на Львівщині), які давно зникли з географічних карт (щоправда такі зберігаються в архівах), постали зовсім нові населені пункти. Тут потрібні глибокі історичні дослідження і врахування сучасного фактору часу.
Питання щодо повернення Червонограду попередньої назви Кристинопіль є вразливим і дискусійним. Принаймні, такі дискусії тривали і триватимуть.
Назва Кристинопіль – історично польського походження. Його у 1692 році заснував граф Потоцький, який, на жаль, зневажливо ставився до українців. Назва Червоноград датується 1951 роком, коли територію приєднали до УРСР. Назва не зовсім «пахне» більшовицькою ідеологією. З огляду на синонімію слів можемо визначити, що червоний – це ще й красний, красивий, прекрасний, гарний… Є таке й в етимологічних дослідженнях. Навіть у 60-80-х роках минулого століття старші люди називали Червоноград Красноградом.
Вивчення радянських партійних архівних документів не дали змоги з’ясувати чому місту (тоді невеличкому містечку) надали саме таку назву. Про це були публікації у місцевій пресі. Очевидно, що якомусь чиновнику спало на думку слово «Червоноград». Інші компартійні чиновники пропозицію підтримали. От і нарекли так місто.
Чому Червоноград став українським?.. Цю територію й прилеглі регіони забрав радсоюз у Польщі , а натомість віддав інші. Забрав через поклади у надрах наших земель чорного вугілля. З ідеологічної точки зору компартійців назва не виправдана, бо й порода на шахтних териконах не червона, а сіра і бура.
А Червоноград таки справді гарне місто із 65-тисячним населенням!
Щоб уникнути непорозумінь, з’ясувати волевиявлення мешканців Червонограда, місцева влада через інтернет-мережі провела референдум. І що ж?!. Попри різні пропозиції щодо перейменування міста (навіть інколи зовсім дивакуваті, безглузді), щодо повернення старої назви Кристинопіль, переважна більшість учасників цього опитування надала перевагу Червонограду. Все залишилося без змін. А от що вирішить Верховна Рада України під гаслом декомунізації, то про це сказати важко. Вона може елементарно знехтувати волевиявленням мешканців Червонограда…
Якщо таке станеться, то не здивуюся.
***
Пригадую літературну зустріч з відомим українським письменником Юрієм Андруховичем, яка відбувалася у Червоноградській міський бібліотеці. Після «сповіді» письменника про себе, свою літературну творчість, настав час запитань і відповідей Майстра Слова. Читачка, провокуючи, запитала Андруховича (він з Івано-Франківська): «А чи не час повернути Івано-Франківську назву Станіслав, або Станіславів (остання – за часів Австро-Угорщини), а Червонограду – Кристинопіль?..». Той стримано відповів: «Щодо Червонограда-Кристинополя не скажу, бо достеменно не знаю історію міста. Щодо Івано-Франківська то скажу таке: а що у ньому залишилося від Станіслава?.. Кілька старих архітектурних споруд. Так, вони мають цінність. Інша справа, якщо створити на території міста історико-архітектурний заповідник «Станіслав».
Як тут не погодитися з Юрієм Андруховичем?..
А що залишилося від Кристинополя у Червонограді?..
Аж ніяк не применшую історичні цінності Палацу Потоцьких, тим паче духовні -костела Святого Духа з монастирською прибудовою (тепер церква Святого Володимира Великого, ПЦУ), церкви Святого Юра, Кристинопільського монастиря отців-василіян, Клюсівського кладовища, де поховані УСС та бійці УГА… Цю відносно невеличку територію місцеві мешканці називають «Старим Містом». Тоді чому тут не створити історико-архітектурний заповідник «Кристинопіль»?..
**
Літо 2017 року. У Червоноградській міській бібліотеці для дітей відбувся літературний конкурс «Мій перший вірш», приурочений рідному місту. Ніхто з двох десятків юних авторів не назвав Червоноград Кристинополем. Так! Доволі часто звучало словосполучення «шахтарське місто». Дорослі, схаменіться! Може дітям краще знати, у якому місті вони хочуть жити.
В одному з дитячих віршів (видана збірка творів конкурсантів) знайдемо такий рядок : «Червенських городів тут слава!..» Справді, на наших теренах були Червенські городи, які існували ще за часів правління князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого.
Пишаймося рідним Червоноградом!
Дивний день
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 93
До тринадцятого дня будь-якого місяця року у давнину марновірні люди ставилися з неабиякою пересторогою, вдавалися до всіляких безглуздих оберегових дій. Та найбільше боялися дати – 13 лютого високосного року. Цей день, як і 29 лютого вважався особливо важким, небезпечним. Навіть боялися виходити з хати. Та це все пусте!
13 лютого, коли у церквах вшановують преподобного Мартиніяна, навпаки, може бути дивним, прекрасним днем.
Народні прикмети:
Сонце світить і легкий морозець припікає – весну вітають.
Цей день без вітру – на тихий березень.
Сорока скрегоче за сонячної погоди, перестрибує з гілки на гілку, перелітає з дерева на дерево, не сидить на місці – буде потепління. Це вона приймає «сонячну ванну». Якщо сердито скрегоче – на похолодання, але нетривале. Мовчить, насупившись – перед холодною погодою.
