Все в блогах
Пригрозить гроза
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 134
Відразу після дня Благовіщення відзначають Собор архангела Гавриїла (26 березня). У народі його називають Благовісником через те, що приніс Діві Марії благу вість: Вона народить Месію. Цих два свята у народному календарі українців є нероздільними, становлять своєрідну цілісність. Кажуть: «На Благовіщення земля благословляється, а на Благовісника праця на ній розпочинається».
З прогностичних прикмет:
-Якщо на Гавриїла грім гримить і падає дощ (гроза), то кінець березня і квітень будуть грозовими, дощовими.
-Грім без дощу обіцяє квітневу посуху.
-Вдарив грім, а дерева ще не розпустилися (голі) – не чекай врожаю садовини, рік буде голодним.
-На Благовісника пригрозить гроза – вже не буде різких похолодань.
-Благовісник задощить – землю благословить; а без його дощу краще не сій.
-Якщо на Благовісника туман – буде врожай льону.
-На Благовісника добре проростає трава – гречку можна сіяти рано.
-Холодний Благовісник – не поспішай з посівом.
Зачувши грім на Гавриїла, старші люди підпирали плечами пліт, щоб ті не боліли; діти качалися по землі (наче набиралися сили від неї), щоб здоровими і сильними росли.
В обіймах весни
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 63
25 березня – велике церковне свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. Тому у храмах не відправляють заупокійних Богослужінь, а тільки Служби Божі за здоров’я. Вважають, що вони неабияк помічні для жінок, які в очікуванні народжувати дітей.
З цим днем пов’язано багато народних повір’їв, деяких пересторог та забобонів. Цим не варто перейматися, але цікаво знати з огляду на історію нашої духовної культури.
До Благовіщення і в саме свято не можна орати землю, сіяти, щось садити на грядках, бо земля ще спить. Коли порушити цей припис, то земля образиться і нічого не вродить. Прокидається вона якраз на Благовіщення від теплих обіймів весни. Благословляє її сама Діва Марія.
У цей день навіть пташка гнізда не в’є, а святкує. Людині поготів заборонена важка фізична праця. (Якщо це не без нагальних потреб, то таке дозволяє Церква – військовим, правоохоронцям, медикам, аварійним комунальним службам…).
Знаменну подію, яка сповіщає вірним, що Діва Марія народить від Непорочного зачаття Спасителя світу, потрібно відсвяткувати у церкві на Богослужінні та молитвами удома. З огляду на велич свята, у цей день Церква послаблює (але не скасовує) строгі вимоги Великого посту.
На Благовіщення не можна журитися! Благовіщення – радісне свято!
За фенологічними спостереженнями, доброю ознакою вважалося, якщо на Благовіщення повністю розквітла верба, бо вона відчуває весну. До цього дня мають повернутися з вирію журавлі.
Народні прикмети:
- Якою була погода на Благовіщення – такою буде на Великдень.
- Якою була погода від Благовіщення до Великодня – такою буде через сорок днів і встановиться на такий же період часу.
- На Благовіщення замерзла вода в діжчині (вдарив мороз) – не поспішай з посівом, не квапся садити городину.
- На наступний день після Благовіщення (у свято Собору Архангела Гавриїла), тим паче, коли вдарила гроза, годиться садити плодові дерева, бо вони добре приймуться.
- До Благовіщення на озимих посівах розтанув сніг, або випали рясні весняні дощу і встановилася тепла погода – будемо їсти калачі (вродить хліб).
- Доволі тепле Благовіщення – влітку буде сухостій.
Трапляється, що до Благовіщення ще панує зима, лежить сніг, але після Благовіщення таки вступає у права весна!
Заповіти Якова
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 92
21 березня – день поминання священомученика Якова Визнавця, який загинув у IV столітті на засланні. Достойник відбував це заслання за вшанування святих ікон.
У давнину, спостерігаючи за погодою дня Якова, казали:
- Святий Яків визнає, чи настав час орати і сіяти, а чи ще ні.
- Як Яків визнає (заповість), то так і посієш.
Оскільки Церква вшановує кількох достойників на ім’я Яків, тому іменинника березня інколи називають Яковим Весняним.
Народні прикмети:
-Якщо цього дня зацвіла медунка – час посіву настав.
-Граки ступають по ріллі і шукають поживність – можна сіяти.
-Кроти наривають кротовини – земля потепліла (ожила) – час сіяти.
Так само початок посівного сезону пов’язують з іменем Святого Софрона (22 березня, за оновленим календарем).
Сава і лава
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 70
20 березня у народі називають Днем Сави (Весняного Сави). Але така назва дещо помилкова. Адже, згідно церковного календаря, цього дня поминають святих отців-мучеників з монастиря Сави, який заснував цю обитель і, звісно, ще до своєї смерті. Вона розташована на березі Кедрону (Палестина). У IV столітті ченців монастиря повбивали сарацини (араби-завойовники), бо вірні християни не захотіли віддати їм коштовності, які, начебто, зберігалися у святині.
Якщо цього дня була холодна погода, то жартували: «На Саву не злазь з печі на лаву,бо ще будуть похолодання».
Народні прикмети:
- Сніг хрустить під ногами – ще буде мороз.
- Бредеш по сніговій «каші» на відлигу.
- Глибокі «проталини» на снігу – ріки вийдуть з берегів.
- На Сави води по коліна – трава буде по пояс.
Доброю ознакою вважалося, коли у день Сави побачили лелек, які щойно повернулися з вирію.
Сутність Великого посту
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 74
За сорок днів до Великодня розпочинається строгий Великий піст, який завершується у світле свято Воскресіння Христового. Неухильне дотримання його приписів – це не тільки вимога Церкви, а й духовна та фізична потреба людини (її духовне та фізичне очищення), що вже стало і народною традицією.
Великий піст – дорога, яка виводить з краю неволі від гріха до звільнення від нього. На цьому (інколи вкрай важкому) шляху подорожній має надійних помічників – молитву, щире визнання своїх помилок (гріхів) та примирення з Богом і людьми.
Практика стриманості під час посту приносить відчуття легкості, радості і свободи. Під час Великого посту християни мають висповідатися, не пропускати Богослужінь (насамперед у святкові дні), брати в них активну участь через уважне слухання Літургії, спів.
Стримання у їжі – це ще й користь для здоров’я.
У часі Великого посту є кілька особливих днів:
- Хрестопоклінна неділя, яку ще називають Середопісною, а весь третій тиждень – Хрестопоклінним. У Хрестопоклінну неділю в церкві виносять Святий Хрест для поклоніння вірним, щоб нагадуванням про страждання і смерть Ісуса Христа, Спасителя нашого зміцнити посників для продовження духовного подвигу. З цього дня б’ють поклони.
- У неділю за тиждень до Великодня святкуємо Вхід Господній у Єрусалим. Цей день у народні називають Вербною, Квітною неділею.
- У Страсний четвер (Чистий четвер), останній перед Великоднем, в церквах відправляють Утернню Страстей – «Страсті». Священик, щоразу одягаючи інший фелон, зачитує дванадцять фрагментів з Євангелія, де йдеться про зраду Юди, страждання Ісуса Христа, про те, як Його розіп’яли і смерть. Подекуди існує традиція під час відправи тримати запалені свічки, лампадки, які звуться «страсними». Їх, запаленими, несуть додому і обходять усе помешкання, дають у руки хворим, бо цей вогник символізує духовне світло й очищення.
- Страсна (Велика) п’ятниця уособлює жалоби на спомин про страсті (страждання) і смерть Спасителя. Богослужіння Великої п’ятниці проникнуті духом Божої жертовності і батьківської любові до кожного з нас. Цього дня християни особливо строго постять і приступають до цілування Святої Плащаниці (полотнища, в яке загорнути тіло Ісуса Христа). В українців існує звичай у ніч з п’ятниці на суботу, усю суботу і з суботи на неділю (до Великодньої відправи), виставляти біля Божого Гробу (власне, Плащаниці) «варту». Її несуть молодші хлопці, парубки, старші чоловіки.
- Велика субота (Передвеликодня субота). Людські серця вже сповнюються радістю, адже завтра Великдень. Отож всі заклопотані «стрімкою» підготовкою до свята, прибирають у хатах, готують великодні страви, наповняють ними великодні кошики, бо вже й у суботу їх освячують. І це потрібно…
Та головне інше…
У традиційній іконографії немає ікони Воскресіння Христа. Ікона цього свята, хоч це для кого видасться дивним, зображає сходження Ісуса Христа до пекла, про яке згадують під час Богослужіння Великої суботи. У центрі композиції бачимо нашого Месію, який, підіймаючись до Неба, тримає за руки Адама і Єву. Так ікона відображає ідею: в особі перших людей Спаситель підносить усе людство, яке чекало приходу Божого.
