Веб-портал дистанційного творчого навчання
1 1 1 1 1 (0 голосів)
1 1 1 1 1 (2 голосів)


З початком російської агресії четверо татових добрих знайомих (зумисне не називаю імен та прізвищ) повернулися із заробітків у Польщі; п'ятий - з Чехії.
Вирішили не ховатися від війни за прикордонним колючим дротом. Хоч за кордоном добре, але, навіть попри бойові дії, в Україні, на рідній землі таки краще!
Усі п'ятеро добровільно з'явилися у військкомати (вони проживають у різних містах), поновили необхідні дані у документах, дали номера мобільних телефонів, нові адреси місць проживання. Двоє з них уже мають досвід участі у бойових діях на Східній Україні (воювали з сепаратистами та російськими найманцями).
Запевнили військових комісарів: «Будь-коли чекаємо на повістки. З'явимося неодмінно! Підемо захищати наших дітей!».
...І тут слово «діти» прозвучало не тільки про їхніх кровних нащадків, а про всіх дітей України.

1 1 1 1 1 (1 голос)


(З фенологічного щоденника)
19 березня, за церковним календарем, день священномучеників в Аморії. У народі його називають Лелечиним днем, або Днем лелек. (Зумисне пишу ці слова з великої літери, бо дуже люблю цих пернатих). Зрештою, всі українці люблять лелек, навіть облаштовують для них спеціальні площадки, щоб лелекам було зручніше збудувати гніздо. Вони щойно повертаються з вирію. Перший приліт не назвеш масовим.
Цієї весни вперше побачив лелек 17 березня в обідню пору (близько 15.00), і то неподалік Червонограда. Четверо птахів кружляли високо у небі над сусіднім з містом Бендюзьким лісом.Тут не раз бачив їхні гнізда.
Не думав, що мій цілком мирний фенологічний щоденник перетвориться на «фронтовий». (Хоча, заради правди, очікував на таке; від російських сусідів нема чого доброго чекати). Скільки гнізд лелек зруйновано російськими окупантами, які гатили з ракет, градів, гармат, скидали бомби по цивільному населенню, по будинках цивільних, на яких, або біля яких лелеки звили собі «помешкання». Понад дві тисячі мирних людських жертв. Доведеться птахам повертатися до зруйнованих домівок, знищених російським агресором. От тільки б друга хвиля атак не зруйнувала їх, як і не зачепила мирний український народ.
Російські збройні сили навіть стріляють по безневинних дітях (на жаль, є жертви). Вони насмілилися розбити пологовий будинок, у якому загинула мама із ще ненародженим немовлятком. (А кажуть, що саме лелеки приносять дітей...). Навіть Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров не міг дати міжнародним журналістам жодних конкретних аргументованих пояснень, сильно нервував перед телекамерами. Намагався пояснити, що у пологовому будинку розмістився штаб українського націоналістичного війська. Ні! Українські націоналісти до такого б не додумалися, не пішли б на таке...
Нехай лелеки, як і журавлі, приносять на своїх крилах мир українській землі!

 

1 1 1 1 1 (2 голосів)


(Про нас пишуть!)
Сокальська районна газета “Голос з-над Бугу” надрукувала замітку студента факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства Маркіяна Лехмана про матеріальну допомогу слухачів і членів Міжнародної (Малої) Академії літератури і журналістики (ідеться про три тисячі гривень пожертвувань) Збройним Силам України. Хоч це маленька сума, але від щирого дитячого серця!
Аналогічну публікацію подали Інтернет-видання «Кримська світлиця» і Новий український портал, приватні сторінки Facebook.
Війна стосується кожного! Спасибі дітям за розуміння! Знай наших!

1 1 1 1 1 (1 голос)



18 березня — свято Конона. У народі його вважають покровителем коней. Тому у цей день господарі давали своїм гривастим помічникам відпочити, не запрягали їх до праці. А якщо коні раптом хворіли, то їх власники молилися до Святого Конона, як і до Святого Миколая-Чудотворця. Він також вважається їхнім «патроном».Не випадково, що саме 22 травня у свято Літнього Миколи, перший випас коней.
Існують апокрифічні перекази: коли Святий Ілля їде по небу у колісниці, то його кіньми править Конон.
Зайве переконувати, як український селянин шанобливо ставився до коней. Вироблено чимало раціональних навичок догляду за ними. Наприклад, недопустимо напувати спітнілу тварину холодною водою, їздити верхи без сідла чи перевантажувати воза (особливо, коли коні старі). Стежили, щоб збруя була зручна, не натирала коневі груди, боки. Не використовували на роботах жеребних кобил. Обережно ставилися до таврування молодняка у табунах, роблячи це ранньою весною, коли ще мухи не літають. Відразу змазували випалену ділянку шкіри гусячим жиром. Взагалі, молодняк (до трьох років) не запрягали. Влітку його випасали у табунах, винаймаючи пастухів, чи пасли по черзі. Взимку робочих коней зазвичай підковували, запобігаючи таким чином пошкодженню їхніх копит. І, звісно, стежили, щоб кінь завжди був нагодований. Адже для українця кінь - це не тільки помічник у праці, а й друг, розумна тварина!
* * *
P.S. Спогад з дитинства.
Мій дідусь, уже будучи пенсіонером, ще працював конюхом у радгоспі. Селяни називати таку працю - «фірман». Беріг коней і ретельно доглядав за ними. Дотепер пам'ятаю Сніжка і Сніжинку. Білі красені з довгими сивими гривами. Ніжна, лагідні, слухняні, працьовиті. До таких і батога не потрібно.
Траплялося, що завідувач ферми чи, навіть, директор радгоспу наказували дідусеві зайвий раз привези віз сіна, буряків, силосу. (Так, про всяк випадок, щоб коровам вистачило на сніданок). Якщо дідусь знав, що коні втомлені, напрацювалися, то категорично відповідав:
- Ні! Не поїду! Бачу, що на завтра худобі корму вистачить. А коням потрібно відпочити, належно попоїсти. Завтра вони надолужать і перевиконають норму. Коней не дам! Хочете, то самі запрягайтеся у воза і тягніть корм на ферму, а ні, то носіть у ряднах на плечах. (Відразу показував батога і кулака).
Хоч це були не власні дідусеві коні, а «державні», радгоспні, однак з ним ніхто не вступав у суперечку.
- Бережи коня! Тоді будеш мати доброго помічника, - навчав дідусь.
«Пікантно», що поряд з фермою знаходилася тракторна бригада (техніка з причепами), але у механізаторів постійно щось виходило з ладу... Коні не винні!

1 1 1 1 1 (1 голос)


Предстоятель УГКЦ, Блаженніший Святослав Шевчук звернувся до священослужителів, пастви з проханням щосуботи проводити у храмах поминальні Богослужіння за тих українських бійців, які загинули за рідну землю на полі бою, померли від важких поранень у військових госпіталях, лікарнях. Безперечно, лікарі робили все можливе і не все у їхніх силах та волі...
Молімося за них повсякчас, кожної вільної хвилини. Ми можемо і зобов'язані молитися, бо ціною свого життя вони зберегли наше життя.
Молімося за жертви серед мирного населення. Молімося за вбитих російським ворогом-супостатом безневинних дітей, навіть ненароджених. Вони - Анегелятка Небесні!

Коментарі

Новеньке у блогах

Болотяний

Тарас Лехман
25 березня 2024

 

Як тільки відшуміли перші весняні грози, оживає господар боліт – Болотяний (Болотяник). З...

Прокинувся Водяник

Тарас Лехман
24 березня 2024

 

2 квітня – свято Микити.

У давнину наші предки вважали, що саме цього дня після тривалого...

Квітень квітне квітами…

Тарас Лехман
23 березня 2024

 

- У квітні багато квітів – на квітне літо.

- Квітень квітне квітами, а травень красується...

Посієш вчасно…

Тарас Лехман
19 березня 2024

 

Що, де, і коли сіяти, садити весною?.. Що краще садити і сіяти кожної окремої весни, а що...

Гатити греблю

Тарас Лехман
19 березня 2024

 

Усім добре відома приказка: «Весна днем красна». Але, застерігаючи, можна додати: «Зате...