Все в блогах
Кланяйся весні в ноги!
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 89
Тепер 7 квітня (за «старим церковним календарем» - 20 квітня) вшановують преподобного Юрія, єпископа Мелитинського, який помер 816 року у Корсуні, де відбував заслання за оборону святих ікон.
Спостерігали: цієї пори ще можуть вдарити останні міцні весняні морози, що «аж замерзне вода в діжчині» (Благовіщенська прикмета). Але весна таки набирає сили та обертів. Зеленіє і росте трава, розпускаються дерева, а деякі вже квітнуть. Масово повертаються з вирію птахи. Сади, парки, гаї, ліси сповнюються їх невгамовним співом. Настав час активних городніх і польових робіт. З цього приводу старші люди казали; «Кланяйся весні в ноги!..».
У вільний від роботи час молодь вітала весну веснянками та гаївками, хороводами та іграми. Водили їх не тільки у Великодні свята. Це був окремий вітальний ритуал весні, який розпочинався з приходом найкращої пори року. Традиційними були і весняні молодіжні вуличні вечорниці – зустрічі парубків і дівчат просто неба, під зорями та ще й зі слуханням співу соловейків.
Народні прикмети:
- Цей день холодний – похолодання триватимуть мінімум тиждень.
- Тепло – до теплого травня.
- Схід сонця на чистому небі – далі весна буде погожою.
- Якщо вдень падав сніг, а надвечір перестав падати – буде врожай на ячмінь.
- Снігурі і великі синиці відлетіли в ліс пізно – весна теплом не потішить.
Побутувало і таке народне спостереження: «Жаби закумкали в пісний день – наступний рік буде неврожайним; готуй харчові запаси».
Риба
- Автор: Олена Федюра
- Перегляди: 184
Не розгойдуйся тихими хвилями,
Відучора мій штиль на канікулах.
У натхненному снами екзилі би
Серед зір поставати безсилими.
Рятувати вітрильник? А нíкому.
Перша фраза в туман між світилами.
Від сьогодні ні звуку від спогадів.
Загубилися землі зі схилами.
Навіть там пам'ятаю безкрилими,
Хто ходив лабіринтами здогадів.
Завтра нова зоря під опікою
Теодул-вітродув
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 97
5 квітня – день вшанування пам'яті священомученика Теодула, церковного читця, якого 303 року за сповідування Христової віри спочатку піддали жорстоким тортурам, а потім утопили в морі.
У народному календарі українців цей день часто пов’язували з дошкульними весняними вітрами.
Прогностичні прикмети:
-Якщо на Теодула сильні холодні вітри – далі квітень буде холодним.
-Теодул вітром подув – затримається літо.
-Теодул-вітродув ще може принести морози.
-Теодул позривав ранній цвіт на садових деревах – не жди добрих плодів.
-Якщо цього дня тепло – початок травня буде теплим; випав дощ або сніг – холодним.
-Земля після оранки обростає мохом – льон буде волокнистим.
--Весна мало вітряна – літо сухе.
-Зозуля кує на сухому дереві – на морози.
-Жайворонок рано благословив весну піснею – на врожай хліба.
Болотяний
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 100
Як тільки відшуміли перші весняні грози, оживає господар боліт – Болотяний (Болотяник). З першими морозами він засинає, міцно спить протягом усієї пізньої осені, зими, ранньої холодної весни. Отож, чекає своєї пори, коли відступить мороз, розмерзнеться болото і вдарить перший грім, а за ним поллє рясний дощ. Тому день його вшанування не був конкретно визначеним у народному календарі українців.
Болотяний – хитрий та підступний дідусь. У давні часи його «задобрювали». Робили це насамперед на Поліссі (зокрема, на Волині), де багато торф’яних боліт. Це його улюблене місце. Аби не спричинив лиха, його «пригощали» скибками хліба, посипаними сіллю, які просто кидали у болото.
Боїться Болотяний хреста, свяченої води.
Вважали, що він доводиться братом Водяному, але брудний, неохайний, ніколи не вмивається, не любить чистої джерельної води, приятелює тільки з жабами та п’явками, ненавидить людей, так і хоче затягти їх в болото, втопити.
Болотяний в народній уяві один, але ця істота водночас скрізь і всюди, де є непрохідні болота. Побутує і така маловідома етнографічна версія: дружиною Болотяному доводиться Кікимора. Принаймні, так стверджували у північних етнографічних регіонах України. Але більшість науковців говорить, що образ Кікимори не є українським, а запозиченим. Або: Болотяний і Кікимора – це одна і та сама істота, без означення статі.
Місця боліт, де гинули люди, зникали безвісти, намагалися оминати десятою дорогою. Тут остерігалися заготовляти торф на паливо чи для підживлення грунту, не збирали ягід журавлини, знахарі не ходили за цілющими травами, чудодійним корінням…
У народі кажуть:
-Не йди до Болотяного, бо назавжди залишишся у болоті!
-Болотяний у болоті вправно за ноги хапає і не відпускає.
-У кожному болоті свій Болотяний.
-Не лізь у болото, бо Болотяний затягне!
-Подалі від болота і води, то не буде біди!
Цілком прагматичні застереження: ідучи на болото, майте зі собою довгу та міцну палицю; одному краще на болото не йти; не забрідай у «чуже» болото; не знаючи броду, не лізь у воду (те ж і про болото). Звісно, Болотяний – плід народної уяви, у нього не варто вірити, але варто дотримуватися цих застережень!
