Тепла тарілка плоского місяця на папері, яку ти обізвеш несправжньою.
Тепла підлога лоскоче щілинки дерев'яних ніжок.
Знову захочеш спитати "Знову?", задовольнитись неправдою,
Вийти з-під варти задимлених стін ходою бездомних кішок.
Вона впевнено й чітко поміж прозорі хмари
Кидає погляд на тиху, немíчну совість.
Таким же пласким і таким до кінця зухвалим
Станешся власне на трішки, та не натомість.
Тепла тарілка нічної кухні.
В холодному синьому білі кішки.
Зорі застигли, свічки затухли,
А диму довкола стає з надлишком
Коментарі
Тому то такою стала нині поезія Олени Федюри - ПОЕЗІЄЮ СЕРЦЯ. Ось і маємо емоційне переживання із потужного ліричного самовираження - потужно, філософічно...