Все в блогах
Заквітчаний квітами
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 124
-Багато у квітні квітів – багатим і щедрим буде літо.
-Рано цвітуть сади – на врожай садовини.
-Багато пустоцвіту – не сподівайся на садовину й городину.
-Весна скупа, а осінь щедра, літо сите, а зима голодна.
-Перші метелики стійко теплої погоди ще не роблять (на приносять).
-Пізній виліт бджіл – на пізнє і холодне літо.
-Квітень не раз морози повертає і холодом дошкуляє.
-Надмірні опади у квітні майбутнього врожаю не зіпсують.
-Квітень на снігу – травень на воді.
-Густо посієш – багато намалотиш.
-Горщики в печі рано закипають – на погіршення погоди.
-Горобці пожвавішали і зацвірінькали під час тривалої негоди – на покращення погоди.
-Рано з’явилися комарі – на раннє тепло.
-Квітень погоду звеселить, а травень розважить.
-Буває, що у квітні на день сім погід, та й одніє не вгадаєш.
-Квітень сонцем засвітить, а травень теплом потішить.
-Якщо квітень хмуриться, то травень не зажуриться.
-Місяць уквітні уповні – на зміну погоди; щербатий – на дощ.
-Квітнева злива не є зрадлива.
Верболіз
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 90
За тиждень до Великодня і завжди у неділю християни відзначають свято Входу Господнього до Єрусалима. Цього року воно припадає на 13 квітня. У народі його називають Квітною, Вербною неділею. На Північній Україні зустрічаються і такі дивні назви: Верболіз, Верболозна, Лозова неділя, Лоза.
Вербна неділя – найбільш поширена назва. Чому саме так?.. Коли Ісуса Христа зустрічали в Єрусалимі, Йому під ноги клали пальмові гілки. Однак в Україні пальми не ростуть.Після прийняття християнства, як тільки почали ширитися церковні свята, вирішили замінити гілля пальми на вербу, яка була близькою нашим предкам.
Люди здавна вірили в цілющу силу верби, тому наші предки часто садили її біля криниці, хати,щоб вона очищала воду та оберігалавід нечистої сили. Використовували вербу і в народній медицині.
Освячені у храмах гілочки, що здійснюють саме у Вербну неділю, несли додому і клали за ікони, як оберіг. Ці освячені галузки зберігали у хаті біля ікон протягом року. Старі спалювали на відкритому вогні, а попіл розсівали по грядках, щоб добре родили. Освячену вербу також кидали до курників, хлівів, прикрашали ними вулики. Це для того, щоб захистити домашніх тварин, птицю, бджіл від хвороб.
Освяченою вербою «били» один одного відразу після церковної відправи, приповідаючи: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень, на здоров’я, на красу, на захист».
Стужавіють дороги
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 78
10 квітня вшановуємо пам’ять про мученика за Христову віру преподобного Терентія. Загинув на початку IV століття. Його стратили воїни імператора Декія за те, що не поклонився язичницьким божкам-ідолам. Натомість багато його побратимів, аби врятувати своє життя, відступили від Ісуса Христа і вдалися до ідолопоклонства.
У народі достойника Терентія панібратськи називають Терешком. До цього часу мають стужавіти (стати прохідними, безболотними) дороги, а відтак завершується бездоріжжя.
Кажуть:
-Терешко висушить дороги так, що вз уже не застрягне в болоті.
-Після Терешка не ступати коню по коліна в грязюці.
-На Терентія земля суха тільки зверху, а копни – волога.
-Суха земля на Терентія – це не посуха.
-На Терентія по землі можна йти босоніж.
-Грядки копай і сади городину тоді, коли тепла земля.
-Терешко – городний і агроном.
Готуючись до Великодня, у цей день господарі і господині починали мазати глиною і білити хати.
Весни без грози не буває
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 158
За оновленим церковним календарем, 8 квітня вшановуємо святих апостолів Іродіона й Руфа.
Раніше у цей день відзначали свято Архангела Гавриїла – Благовісника. У народі його називали Громовержцем, адже наставала пора весняних гроз. Казали, що весни без грози не буває.
Народні прикмети:
-Весняні грози – на добрий хліб і високі трави.
-Чим рясніші грози – тим щедріша земля.
-Весняні грози – жита й пшениці повні вози.
-Гучний грім і масивна гроза – буде вдосталь вівса.
-Городину починають садити після весняної грози.
-Грім гримить бездоще – на неврожай, посуху.
Давні українські звичаї: коли старші люди почули перший весняний грім, то підпирали спиною пліт, аби вона не боліла, бути здоровими і спроможними до важкої фізичної праці.
Микита і латана свита
- Автор: Тарас Лехман
- Перегляди: 86
3 квітня, за церковним календарем, вшановуємо преподобного Микиту Визнавця, ігумена Мидикійського монастиря, який терпів переслідування за вшанування святих образів, виступав проти іконоборців. Жив у IX столітті.
Так чомусь склалося в українській народній традиції, що ім’я Микита асоціюється з хитруном, лисом, але невдахою, якого викриють та ще й покарають. Іван Франко, знавець фольклору, не випадково назвав свою дитячу віршовану казку саме «Лис Микита».
Утім, про важливіше. З прогностичних спостережень і народних прикмет:
-Якщо цього дня водна на річках та озерах рябить – до похолодань, сильних вітрів; тиха – встановиться тепла погода.
-Рано розпустилася ліщина – до тепла.
-У цей день мокро – будуть ранні весняні гриби.
-Весняні тумани опускаються додолу – до доброї погоди.
Про Микиту (збірний образ) у народі жартують:
-Хитрий Микита, та латана свита.
-Попроси Микиту гусей пасти (курей стерегти).
-У Микити завжди хитре діло.
-Не вір, як тому Микиті!
У південних регіонах України з цього дня починали копати грядки і садити городину.
